Благовісник

Бог не робить табуреток, або
Чому молитва не допомагає?

— Як так — молитва не допомагає? — запитаєте ви. Спробую пояснити.

В одній церкві вітер зірвав дах — і його потрібно було відремонтувати. Один духовний брат каже: «Будемо молитися, щоби Бог відновив». Невдовзі цей духовний брат приходить на служіння й бачить, що дах відремонтований. От він вийшов свідчити, як Бог дивно працює. А другий брат із залу каже: «То не Бог. То я відремонтував». Так само і в нашому богослов’ї трапляються хибні думки, коли ми зміщуємо акценти й плутаємо, що має робити Бог і що ми самі. Я хотів би окреслити найбільш поширені з цих помилок і способи їх виправити.

Бог каже, що є певна сфера, якою опікується Сам Він і туди людей не допускає. У Писанні сказано: «Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону» (5М.29:28), «Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!» (Пс.113:24). Тобто Бог розділяє певні сфери й каже, що є щось, за що відповідальний лише Він, і щось, що Він довірив нам, щоб ми це робили.

Я б розділив наші стосунки з Господом у частині нашої та Божої компетенції на чотири сфери: 1) так хоче Бог — і ми не можемо змінити нічого; 2) так хоче Бог, але ми можемо щось змінити; 3) Бог допускає певні речі, але ми не здатні нічого змінити; 4) Бог допускає певні речі, і ми можемо їх змінити.

Абсолютна воля Божа

Перша сфера — це абсолютна Божа воля, Його досконалий глобальний план. І що б людина не зробила, всі її зусилля марні. Усі молитви марні, усі пости марні. Якщо Бог запланував щось зробити напевно, то ніхто й ніщо не може цього змінити. Навіть якщо всі люди світу зберуться, воскреснуть померлі й зійдуться ангели, щоб ублагати Господа, — Бог не змінить своєї волі.

Що це може бути? Наприклад, Бог запланував послати Свого Сина Ісуса Христа на землю, щоб спасти людство. Бог запланував це ще до створення світу. Це Його глобальний план. І як би диявол не намагався зруйнувати родовід Ісуса чи вбити Його, Бог довершив Свій план до кінця. Ніхто не може відмінити абсолютного наміру Божого.

Йов каже до Бога: «Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!» (Йов.42:2). Іноді люди щось задумують, але інші люди й обставини впливають на них і не дають їм втілити цей задум. Але з Богом не так. Христос каже: «Я Альфа і Омега. І якщо Я почав щось робити, то обов’язково закінчу». Тобто якщо Бог щось обіцяє, Він виконує, якщо щось планує, то здійснює.

Соломон підтверджує ці слова: «Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!» (Екл.3:14). Та й Сам Господь про Себе каже так: «І Я здавна Той Самий, і ніхто не врятує з Моєї руки, як Я що вчиню, то хто це перемінить?» (Іс.43:13), або: «Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню» (Іс.46:10). Тут Бог підкреслює свою абсолютну владу. Інколи ми просимо в Бога те, чого Він не хоче нам дати. І Він нам цього ніколи не дасть, як написано в Посланні ап. Якова: «Просите й не отримуєте, бо просите не на добро».

Колись одна дівчина сказала мені: «Я молюся за сатану, щоб він покаявся, бо мені його дуже шкода». Але це йому не можливо. Сатана не може покаятися. Він зробив свій вибір, і Бог щодо нього виніс Свій вердикт — пекло. І молитися за нього — марна трата часу.

Абсолютного наміру Бога щодо землі, щодо всесвіту, щодо глобальних речей ніхто не може змінити. Звісно, буває таке, що Бог дає нам те, чого не хоче давати, але потім будуть певні наслідки. Але є й зворотна проблема, що багато християн впадають у крайність фаталізму, кажучи: «На все воля Божа. Значить, так треба». І вони до «так хоче Бог, і ми нічого не можемо змінити» — записують усе, навіть те, що можуть доволі легко змінити. Наприклад, жінка розлучилася з чоловіком — значить, так треба, значить, воля Божа. Але кому так треба? Немає на це Божої волі. Тому скажу, що, можливо, звучить дуже категорично, — не на все Божа воля. Є глобальні наміри Бога, яких ми не можемо змінити, але є моменти, на які ми можемо впливати, і їх немало.

Відносна воля Божа

Друга сфера — так хоче Бог, але ми можемо змінити. Це сфера, де Божа воля конфліктує з волею людини: людина хоче одного, Бог — іншого, і Він дозволяє людині зробити те, чого не хоче Він, тому що людина наполягає.

Один із найцінніших дарів, які Бог дав людям, — це свобода волі, свобода вибору. Ми маємо змогу обирати, наприклад, йти на зібрання чи ні. Бог хоче, щоб ми ходили туди, але ми вільні обирати, робити це чи ні. Ми можемо не молитися, можемо не жити за Словом Божим — і Бог ураховує це. У мене питання: чому в раю, де було все чудово, де не було продуктів із ГМО, не було хвороб, Бог посадив дерево пізнання добра й зла. Здавалося б: не було б цього дерева — не було б жодних проблем. Ну варто було б, напевно, поставити ангела з вогняним мечем, щоб охороняв його, чи огородити колючим дротом. Ні ж, воно просто росло посередині раю, завжди перед очима людей. Так Бог дав людині можливість реалізувати право вибору: послухати чи не послухати Бога. У книзі Повторення закону Бог каже до людей: «Я пропоную вам благословення і прокляття». І якщо ти будеш слухатися Бога, то будеш благословенним всюди — на роботі, в домі, в полі, в дорозі. Якщо ж не будеш, то будуть прокляття — всюди.

Але сфера «так хоче Бог, але ми можемо обрати інше» — це, по суті, сфера гріха. Бог має для нас один план, досконалий, а ми обираємо інший. І що найцікавіше, Бог не змінює твого вибору. Він може змінювати обставини, спрямовувати тебе, давати тобі мудрість, посилати людей на твою дорогу, щоб тобі підказали, але Бог ніколи не буде насильно ламати твою волю. Він не вмикає такої програми, щоб ти сам захотів прийняти правильне рішення.

У книзі Неемії так описано цей конфлікт між волею людини й Бога: «І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися» (Неем.9:29). Тобто Бог дав правила, дав Закон, дотримуючись якого людина була б благословенною. Але людина чинила по-своєму, і ставала впертою і нещасною.

І зрештою Бог виносить вердикт: «Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!» (Об.22:11). Тобто Бог дає право людині самій обирати, як вона буде поводитися, але Божа справедливість все одно восторжествує: «Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його» (Об.22:12).

Тобто ти можеш в цьому життєвому супермаркеті обрати все, що хочеш, але при виході стоїть каса, де доведеться розраховуватися — і ти не зможеш її оминути. Бог дав вибір, і ми можемо обирати те, що хочемо. Часто ми робимо гріх, стикаємося з його наслідками й кажемо: «Така воля Божа». Але це наша воля і ми можемо змінити цю сферу, змінивши свою поведінку.

Допустима воля Божа

Третя сфера — Бог допускає певні речі, і ми не можемо цього змінити. Це сфера, у якій Бог допускає певним речам йти своїм ходом. Так склалися обставини. У цьому навіть не ти, можливо, винен, а може, й ти. Але точно не Бог.

В одному із відеороликів тренер став перед своїми учнями десь за метрів сто, дістав стодоларову купюру й сказав: «Хто перший добіжить до мене — отримає сто доларів. Але я маю декілька умов: бігти тільки після мого дозволу; ті, хто виріс у повних сім’ях, зробіть два кроки вперед; ті, хто отримав хорошу освіту — ще два кроки вперед; ще три кроки вперед зробіть ті, хто мав не просто повну, а по-справжньому благополучну сім’ю». Та він ставив умови аж доти, доки розрив між деякими людьми зробився просто величезним, а тоді скомандував: «Уперед!» Звичайно, багато хто став обурюватися, що це нечесно, але тренер сказав, що так буває і в житті, бо ми не на рівних умовах біжимо. Комусь легше досягнути успіху, комусь важче. І це не Бог так запланував. Так склалися обставини. Це залежить від тих, хто жив перед тобою, і від тих, хто перед ними. Ти ж можеш зробити, щоб твоїм дітям стало краще, а можеш жити так, щоб і твоїм дітям було так само, як тобі. Наприклад, вас у дитинстві залишив тато, мамі було важко виховувати дітей самій — і ви часто не мали батьківської уваги. Ця образа може залишитися в серці на все життя. Нам важко проходити через ці обставини, але ми повинні докласти зусиль, щоб їх змінити, а якщо не можемо зробити цього самі, то маємо просити Бога, щоб Він щось змінив.

Обставини, яких ми не можемо змінити, може змінити Бог. Це сфера наших молитов. Але хочу зазначити одну важливу думку: молитва не допомагає, допомагає Бог у відповідь на молитву. Тому коли ми молимося, то повинні концентруватися не на своїх словах, і не на тому, яким тоном ми проказуємо, а на Богові, до Якого звертаємося.

Іноді люди думають: «От неправильно скажу — і не допоможе». Невже ви думаєте, що Бог вас не розуміє, якщо ми висловлюємося якось не так? Бог і так знає, чого ви потребуєте. Просто розкажіть йому все так, як ви відчуваєте — навіть якщо незв’язно чи не по-богословському. Господь допомагає, не молитва. І є те, чого ми змінити не можемо, і тут вступає у свою роль Бог.

Ось що про це говорить Писання: «Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам» (Мт.7:7), «І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно з волею Його, то Він слухає нас» (1Ів.5:14), «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою» (Фил.4:6).

Отже, якщо щось у твоєму житті не змінюється, то це не значить, що така воля Божа. Можливо, просто так склалися обставини — і це тимчасові труднощі у твоєму житті. Наше завдання молитися за те, чого ми не можемо змінити. При цьому важливо запитувати Бога, чого саме хоче Він.

Сфера впливу людини

І остання сфера — Бог допускає щось у нашому житті, але ми спроможні й навіть зобов’язані це змінити. Це сфера нашого власного вибору з-поміж двох правильних або нейтральних речей. Наприклад, ми не питаємо Бога, яку сорочку вдягнути на зібрання. Це наш вибір, і це та сфера, у якій Бог нічого не буде робити. Якщо ти будеш, наприклад, молитися: «Боже, одягни мені чорну сорочку», то він скаже: «Я тобі дав руки й мозок, якими треба користуватися». У Біблії написано: «Бог віддав землю синам людським». Він дав нам безліч ресурсів, за допомогою яких ми можемо задовольняти свої потреби. Бог не буде цього робити замість нас. Саме тому я назвав свою проповідь «Бог не робить табуреток». Він створив дерево, створив залізну руду та інші ресурси — Він дав тобі все для того, щоб ти сам це зробив. Це сфера нашої відповідальності. І тут молись чи не молись — Бог нічого не буде робити. Він може допомогти тобі, може порадити, але не робитиме замість тебе.

У кожного з нас дім закривається на замок. Але в Писанні написано: «Якщо Господь дому не пильнує, то все це намарно». І якщо хтось, буквально виконуючи ці слова, познімає замки з дому й сподіватиметься лише на Божий захист — це буде мудро? Ні, хоча звучить, звісно дуже «духовно». Бог, звісно, оберігає, але певну частину відповідальності за свій дім та його безпеку покладає й на нас самих.

У тому ж псалмі написано: «Якщо Бог дому не будує, то намарно трудяться будівничі…» І дехто може подумати, що не треба працювати. Але тут йдеться про те, що не буде успішною справа, коли ми працюємо без Божого благословення. Тоді люди докладають безліч зусиль, витрачають купу часу, але не досягають бажаного успіху. Іноді ми можемо бачити таких людей. У них немає часу, щоби Біблію почитати, помолитися чи на зібрання прийти, бо в них завжди робота. Але й успіху особливого немає. Треба правильно розставляти пріоритети: спочатку віддати Богові Боже, а потім шукати Його благословення і в інших сферах життя — і Він допомагатиме.

Часто молодь ставить мені запитання: «Як дізнатися, що він / вона — той самий / та сама». На це я відповідаю: «Немає тих самих. Це наш вибір». Інколи ми думаємо, що Бог нам пошле когось, але Господь віддав цей вибір нам. Це саме стосується вибору роботи. Звісно, є певні параметри, яким має наш вибір відповідати, чоловік чи дружина мають бути християнами, робота має не містити якогось гріховного елемента і т. ін. Іноді люди сидять без роботи й кажуть: «На все воля Божа». Це неправдиве твердження, бо четверта заповідь гласить: шість днів працюй. Тобто Бог хоче, щоб ми працювали, але де саме ми працюємо — вибір за нами.

Ще один аспект, у якому ми іноді допускаємо помилки, — наш характер. Хто змінює характер — ми чи Бог? І чи взагалі характер змінюється? Апостол Яків говорить про це так: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!» (Як.1:22-25). Тобто якщо я думаю, що читання Біблії змінить мене, — то те само, що стояння перед дзеркалом підправить мою зачіску. Але марно чекати, що моя зачіска підправиться сама собою. Дзеркало лише відображає проблему, але виправити її не здатне. Але ти повинен сам взяти гребінець, розчесати волосся і вкласти його так, як потрібно.

Так само й Біблія — вона не змінюється, вона лише показує напрямок, у якому потрібно змінюватися. Бог дав нам Духа Святого, який допомагає нам, але ми самі повинні докласти зусиль, щоб змінити ту чи іншу негативну рису. Ми ж іноді обманюємо себе: «Я буду ходити на зібрання, читати Біблію, молитися — і змінюся». Ні, ти повинен працювати над собою і перемагати свої пристрасті. Один мій друг розповідав, що не міг кинути курити після покаяння. Він розказав про це служителям, і вони йому сказали: «Ми помолимося за тебе, і Бог звільнить тебе від цієї залежності». Після молитви він прийшов додому, відчув, що хоче закурити й вирішив, що Бог ще не позбавив його від цього. Бо якби позбавив, то б не хотілося. Так він курив далі, чекаючи, що це бажання в нього зникне. Аж одного разу хтось йому сказав категорично: «До чого тут Бог, кидай курити —і то вже!» І він одразу ж перестав це робити.

Іноді ми думаємо, що Бог забере всі наші гріховні схильності. Ні, спокуси завжди будуть. Навіть до Христа в Його святості приходив диявол і намагався Його звести. І ми повинні протистояти дияволу й спокусам. Ми повинні боротися з гріхом. Це наша відповідальність — змінювати наш характер, зростати у святості. Саме тому Писання каже: «Святий нехай ще освячується, а праведний нехай ще чинить правду».

Проблема виникає тоді, коли всі вищеназвані сфери переплутуються, і ми не можемо зрозуміти, де Бог, а де ми, де проявляти активність, а де смиренно сидіти. Мені подобається молитва німецького богослова Карла Фрідріха: «Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити; дай мені мужність змінити те, що я можу змінити; і дай мені мудрість відрізнити одне від іншого».

Валентин ЯРОШЕНКО

"Благовісник", 4,2020