Віра та життя

Шоковані німці

Цю кумедну ситуацію розповів мені багато років тому мій знайомий пастор. Це було ще в той час, коли на хвилі свободи, яка прийшла в нашу країну, до нас їхав увесь цивілізований світ. У ту пору хорошим тоном вважалося мати дружню церкву на Заході. Тому наші церкви з радістю приймали в себе гостей. Відповідно, приймали з усією широтою слов’янської душі.

Так ось, тоді в їхню церкву приїхала делегація з Німеччини. Наші брати, як належить, зустріли, розселили, а потім вирішили показати місцевість. Наш район стоїть на вершині Донецького кряжу, тому декілька місцин, з яких відкривається дивовижна панорама, у нас є. Туди й вирішили відвезти гостей.

Їхати довелося різними путівцями, малолюдними місцями та посадками. В одній такій глухій місцині й сталася ця ситуація. Я забув сказати, що їхали ми бусом гостей, і за кермом сидів німець. Доїхали до одного наполовину покинутого переїзду, після якого дорога роздвоювалася, і ця, друга, значно скорочувала шлях. Водій під’їхав до розвилки і, ледь повернувши у вказаний бік, зупинився.

Йому кажуть: «Чого стоїмо?» А він: «Тож знак «Проїзд заборонено». А йому брати: «Шо?! Який ше знак? Поїхали!» А той їм: «Але ж туди заборонено їхати!» Та брати замахали йому руками: «Поїхали, поїхали, сюдою найближче. Тут всі їздять! То якийсь не дуже розумний чоловік знака поставив! Поїхали, тут поліцаїв зроду-віку не було». А німець їм: «Брати, я не поїду! Це незаконно!» А наша братія переглядається та усміхається. Той же збагнути не може, чого вони сміються.

Думаю, слід зауважити, що в таких напівсільських місцевостях, як наша, на деякі речі справді дивляться трохи простіше. Знаки знаками, а їздять, як зручніше та швидше. Тут панує всезагальна поблажливість до практичної корисності порушення, а якщо й зупиняють когось за щось, то зазвичай не дуже сильно сварять. Переважно, як свояки, для порядку.

Історія закінчилася тим, що німецький гість здався, але до самого міста їхав напружений і схвильований. Я дотепер посміхаюся, коли згадую цей випадок.

Однак, якщо без жартів, правда життя така: який ти, коли тебе ніхто не бачить, такий ти справжній! У німця законність у крові, тому в них і порядок. А наша проблема не в поганих законах. Закони в нас хоча й недосконалі, але справа не в них самих, а в тому, що їх не завжди дотримуються. І це, здається, у нас національне. Але найбільш печальне в усьому цьому, кажу в загальнолюдському сенсі, що подібне ставлення до життя ми часто переносимо й на Божі закони. А це вже набагато серйозніше, ніж проїхати на знак, який часто, справді, поставлений, що й не зрозуміло для чого…

«Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш!» (3 М. 18:4).

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ

"Благовісник", 2,2015