Віра та життя

Забуваючи те, що позаду...

Забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду… (Фил. 3:13).

У деяких християн (особливо поважного віку) прокидається ностальгія за минулим. Це можна зрозуміти, бо раніше ми були молодими, здоровими, енергійнішими. І як би не було погано раніше в чомусь іншому, але молодечий запал перемагав, і тепер здається, що буквально все було добре. Але такі згадки й хвастощі минулим (що колись було добре) досить небезпечні для християн. «Не кажи: «Що це сталось, що перші дні були кращі за ці?» — бо не з мудрості ти запитав про це» (Екл. 7:10). Якщо не від мудрості це запитання, то від чого?

Христос повчає: «Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства» (Лк. 9:62). Чи не подібні такі згадки про минуле саме на таке озиранняназад?

Бог рукою Мойсея вивів Ізраїль з рабства Єгипту. Минуло небагато часу — і в євреїв дуже швидко прокинулася ностальгія за минулим: «І також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима» (4М. 11:4-6). З цих слів євреїв виходить, що в Єгипті їм було добре, і їжі було вдосталь задарма (чи дешево), а тепер вони бридяться цією манною, що дає їм Бог. От раніше ми були невіруючими (розумій — як євреї в рабстві Єгипту) — і все було дешевим (і ковбаса, і хліб, і все інше), а тепер ми стали віруючими (розумій — вийшли з єгипетського полону) — і продукти стали такими дорогими… Справді, доволі часто доводиться чути, як християни згадують, скільки ці чи інші продукти, речі коштували раніше. Так само точаться розмови й про інше: «А от раніше погода була кращою: зима такою бридкою не була, літо не було таким спекотним, і вода була такою чистою, що з калюжі можна було пити. І хвороб таких не було, і люди добріші були, і взагалі — все було кращим…» Такі мовби безвинні згадки для християн небезпечні тим, що людина поступово заражається бацилою «ностальгії за минулим» і починає нарікати на сучасні обставини, на життя, на владу, на церкву, на служителів і, зрештою, на Бога.

Нещодавно не було дощу, кожен день світило ясне сонечко, земля стала сухою, і одна сестра так собі зітхала: «Он у сусідньому селі такий добрий дощ пройшов, а нас обходить стороною (голос сестри раптово змінюється і в ньому чути нотки незадоволення й докору). І вчора навколо гриміло, вже й хмари найшли, думаю: ну, нарешті піде дощ, та де там! Чи й діждемося?» Це мовби безневинний монолог, але якщо зауважити, що дощ — компетенція небесної канцелярії, то супроти кого лунають нотки докору? Такі монологи нагадують старших дітей, які спокушують молодших: «А ти не зможеш стрибнути, куди тобі, малому…»

Такі згадки і ностальгічні настрої можуть врешті призвести до бунту, подібного бунту Датана й Авірона. Вони дорікали Мойсею: «Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?» (4 М. 16:13). Зауважте: Бог сказав, що введе євреїв до краю, що тече молоком і медом (2М. 3:17), а бунтівники (на противагу Богові) стверджують, що Мойсей вивів їх саме з такого краю, що тече молоком і медом. Такі слова — прямий бунт супроти Бога! А хіба не подібні до бунту Датана й Авірона наша похвальба минулим життям, коли все було добре й дешеве, а тепер стало так важко і все стало таким дорогим?

Переважна більшість з нас 20-30 років тому були невіруючими, і той час мусив би асоціюватися в нас лише з однією згадкою: «Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані!» (Іс. 51:1). Тобто згадуйте про те, у якому рові ви перебували, з якого провалля вас по милості Своїй витягнув Ісус Христос. Але й тут спогадуйте зі здриганням, з жахом, а не з сумом за грішним життям.

Дорогі християни, якнайшвидше вибавляймося від ностальгії за минулим! Люди цього світу кажуть, що позаду в них залишилося все найкраще, що в них раніше було краще. А ми, діти Божі, стверджуємо, що в нас все краще попереду, бо наближається час нашого вибавлення, мить блаженної зустрічі з Тим, Кого покохала наша душа, — з Ісусом Христом. Все інше тьмяніє, втрачає цінність порівняно з небесною славою, що попереду. Не думаймо про земні речі, не зациклюймося на них! Бо «життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил. 3:19-21).

Геннадій АНДРОСОВ

"Благовісник", 3,2014