Благовісник

Віра та життя

Чи можеш ти ходити по воді?

Петро був більше зухвалим, ніж сміливим. Важка ніч у неспокійному морі, зустрічний вітер не дає причалити до берега, на світанку хтось йде до них... по морю... Ледь заспокоївшись словами Учителя: «Це Я, не бійтеся!», Петро заявляє: «Господи, якщо це Ти, то скажи мені піти до Тебе по воді!»
«Іди!»

І ось, Петро вилазить із човна й робить те, що зробити неможливо – він йде по воді.

Я думаю, Петро багато пережив у ці миті. Що можна відчувати, коли під тобою товща води, навкруги хвилі, у човні ще перелякані друзі, а ти йдеш по морю?!

Справжнє християнське життя – це ходіння по воді. Кожен день жити життям віри – це неможливо. Бути в спокої серед зла й насильства, любити, дивлячись на ненависть і незгоди, думати про небесне, довіряти Богові, прагнути до вічного... І це – серед усього, що відбувається навколо?

У морі природно тонути. Ступивши на воду, природно в неї занурюватися.

У гріховному світі природно занурюватися в гріх, тонути в пороках. Серед насильства природно бути в страху або ненавидіти, серед розпусти стати розпусним, серед земного стати земним.
Але Він наказав нам йти по воді.

Так, Він очікує від нас неможливого, неприродного.

Але щось сталося, і Петро став тонути. У якийсь момент вплив хвиль і вітру виявився сильнішим за вплив слів Христа. Ні, буря не стала сильнішою, хвилі не піднялися вище, та це нічого й не змінило б, якби цього не сталося в серці Петра – дія слова «Іди!» раптом виявилася ослабленою, заглушеною ревом чергового пориву вітру.

Ми втрачаємо здатність робити неможливе, коли вплив на нас Бога та Його Слова стає слабшим за вплив будь-чого іншого.

Так не повинно бути. Ти повинен жити життям віри. Ти можеш ходити по воді! Ти можеш жити бажаним Богові життям! Ти можеш умістити тих, хто мислить інакше, ти можеш не зневажати нікого, ти можеш любити, прощати, ти можеш молитися й вірити...

Дозволь Його Слову ясно звучати в твоєму серці. Нехай Його дія пересилює вплив всякого вітру. І ти зможеш ходити по воді.

Павло ФЕДОРУК

"Благовісник", 2,2014