Віра та життя

В ту ніч я зрозумів, що таке благоговіння!

У ніч з 14 на 15 жовтня 2013 року в нас народилася маленька дівчинка, яку назвали Соломійкою. Здорова, повноцінна, гарна.

Пізно вночі я повернувся з пологового будинку додому, ще мало усвідомлюючи, що зі мною трапилося. Довго не міг заснути. Залишившись наодинці з собою, власними думками та Богом, я роздумував над нашими з Ним стосунками.

З часу народження Євангеліни – нашої першої дитини – минуло вже більше двох років. Її народження справді можна було назвати дивовижним – перевернулася головою до виходу на 39 тижні вагітності, за 2 дні до народження. Лікар тоді визнав, що це велика рідкість. Пригадую, скільки обіцянок я дав Богові. І скількох із них не дотримав...

Цього разу Він мав повне право вчинити зі мною по-справедливості, та знову проявив милість. Я просто мовчав, а все єство наповнило почуття, яке Біблія називає благоговінням.

«Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою» (Євр. 5:7).

В інших перекладах слово «побожність» перекладається як благоговіння, відданість, посвячення, вірність, привязаність, благочестя, набожність, поклоніння.

Аналізуючи біблійні тексти, приходжу до висновку, що благоговіння – це вдячність та смирення людини, викликані любов'ю і вірністю Божою, а не страхом покарання або загрозою втрати стосунків. І в цьому визначенні є дві сторони: сторона Бога - любов і вірність до людини, та сторона людини – вдячність і смирення перед Богом.

Декілька слів про сторону Бога. Будь-які стосунки на чомусь базуються: на близьких взаєминах або на контролі та страху. Бог не побоявся запропонувати людині близькі взаємостосунки, які, як Він знав, обов'язково принесуть біль та розчарування. Та саме через близість Бог має можливість відверто говорити людині правду і навіть пропонувати, показуючи переваги, та вимагати святого життя. І при цьому не втратити дружби з людиною. Тому що правда без взаємин закриває людину. А вимога без взаємин ще й викликає зворотну негативну реакцію.

Про сторону людини. Ісус Христос сильно молився, але зазначено, що був почутий не за слізну молитву, а за благоговіння. Він благоговів перед Своїм Отцем. Ми ж часто надриваємо сили, палко кричимо в молитві, так і не зрозумівши її головної суті.

Благоговіти – це більше ніж слухатися, просити чи поважати. Благоговіти перед Богом – це слухатися, просити, поважати всією душею, всіма силами, всім розумом, і також мати глибоке розуміння Божої безумовної любові.

Стан благоговіння також виражається нашою жертвою Богові, яка йде після нього. Колись Ізраїль не благоговів перед Богом, приносячи Йому в жертву криве та сліпе. «Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? – Говорить Господь Саваот. Вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм? На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете: Чим Тебе ми зневажили? Тим, що кажете ви: Трапеза Господня вона погорджена! І коли ви проносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси-но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підійме обличчя твоє? – Промовляє Господь Саваот. А тепер ублагайте ви Боже лице, і хай стане для нас милостивим. З ваших рук це було, то хіба кому з вас Він обличчя підійме? Говорить Господь Саваот» (Мал. 1:6-9).

Бог віддав для нас найдорожче – Свого Сина. І хоче взамін все наше життя: відданість, посвячення, вірність, прив'язаність, благочестя, набожність, благоговіння, поклоніння. Сьогодні Він вкотре Своєю любов'ю завойовує твоє серце. Оглянись довкола і побач «глибину, широчінь та довготу» Його жертви. І нехає твоє серце теж відгукнеться благоговінням на Його присутність.

Богдан ГАЛЮК

"Благовісник", 2,2014