Віра та життя

По плодах наших...

У Біблії в багатьох місцях йдеться про плоди. Господь хоче, щоб ми жили, «приносячи плід у всякому доброму ділі» (Кол.1:10). Розуміючи, що наша віра без конкретних справ поступово втрачає сили, а з часом і взагалі перестає підніматися з ліжка, брати й сестри, особливо молоді, у яких серця від тривалого духовного горіння ще не обвуглилися, беруться за різні справи милосердя. Слава Богу! Але при цьому далеко не всі звертають увагу на те, що Господь хоче від нас не просто діяльності, але в діяльності — плоду.

Плід, якщо говорити в загальному, — це те, що зароджується, росте, зріє і в кінці процесу являє свою повну довершеність. Іншими словами: коли берешся за роботу, треба поставити перед собою чітку мету і докласти всіх зусиль, щоб її досягти. І тут дуже важливо чітко побачити кінцевий пункт, тобто те, до чого ми повинні в підсумку прийти.

Пам'ятаю, одна з наших церков якийсь час опікувала благодійну їдальню для незахищених верств населення. Діяла вона недовго. Було кілька причин для її закриття, а найголовніша з них: тож ніхто не кається! Прийшли, послухали проповідь, поїли і — до наступного обіду. Думаю, з самого початку, коли ще тільки з'явилася ідея про їдальню, організаторам треба було поставити самим собі дуже просте питання: що ми збираємося робити, проводити євангелізацію чи здійснювати благодійність? Якщо євангелізацію, то навіщо було витрачати великі кошти на такий завідомо малоперспективний проект? А якщо благодійність, то не варто було очікувати великого поповнення церков цими бідними гістьми.

Благодійність — це не якась короткочасна акція, не вихід в житейське море для лову «риби», це прояв характеру християнства, одна з його найцінніших якостей, яка діє постійно, незалежно ні від розмірів пожертвувань прихожан, ні від різних політичних вітрів. Годуйте, годуйте і давайте, як написано: «...Творіть ... не чекаючи нічого» (Лк.6: 35), «...Роздавач, роздавай у простоті» (Рим.12: 8), тобто без будь-яких прихованих намірів, без очікування відповідної подяки. Годуйте до приходу Христа, сійте зерна істини, сійте і сійте, а коли буде урожай, і який він буде, це вже справа Господа.

Ви скажете: а де ж тоді плід? Є, друзі, є, і він навіть більший, ніж ми можемо собі уявити, він ні в яке порівняння не йде з можливим незначним поповненням наших громад. Різні «подарунки» під євангелізацію приймає сьогодні більшість невіруючого населення не інакше, як заманювання в «секти», а тривалий безкорисливий труд милосердя, реальний прояв любові працюють на перспективу, на все християнство, на зміцнення його авторитету в суспільстві. Слово «благий» мовою оригіналу має такі синоніми, як хороший, корисний, а також гарний, благополучний, щасливий, приємний, бажаний. Церква повинна показати світу свою внутрішню красу, стати привабливою, приємною для недоброзичливого оточення, зробитися бажаною для світу, який у глибині свого єства хоче, звичайно ж, добра і справедливості, але не знаходить їх ніде.

Сьогодні нам потрібен авторитет не стільки якихось окремих церков чи об'єднань, скільки авторитет усього християнства. Коли люди побачать у нас носіїв цієї моральності, відчують на практиці наші безкорисливість, доброзичливість, відкритість до потреб людей і готовність прийти на допомогу без будь-яких «задніх» думок, суспільство стане чистішим, прихильнішим до вічних моральних цінностей, тому що воно буде мати перед собою живий приклад того, як жити по правді, а не за «поняттями».

І грішники почнуть каятися. І нехай вас не засмучує, якщо вийдуть вони на заклик до покаяння не у вашій громаді.

Віктор КОТОВСЬКИЙ

"Благовісник", 1,2012