Віра та життя

Годинник чи компас?

Ми живемо у світі часу. Ми ним рухаємося, керуємося і визначаємося. Ще древній Соломон сказав: «Всьому свій час!» Але час — це не тільки година, хвилина чи секунда нашого життя. Час — це також епоха, певний період нашого життя.

Ми більш схильні звертати увагу на час у першому значенні цього слова, ніж у другому. Тому постійно «летимо», спішимо й не встигаємо. Хронометр, який має допомогти нам правильно організувати час, навпаки, служить проти нас. Упущений час, потрачена година, знову спізнився — всі ці слова промовляють, дивлячись на годинник. Саме він управляє сучасною людиною. Він і є її головним господарем. Людина постійно спішить — і не встигає, навіть слідкуючи за часом. Запізнюється і постійно затримується. Їй треба бути пунктуальною, тому що цього вимагає час.

Якось на одному з тренінгів з мережевого маркетингу прозвучали слова: «Успіх — це означає встигнути!» Ти маєш встигнути, бути успішним! Відома приказка, що треба сім разів відміряти, а один відрізати, нині не діє: поки ти вимірюєш, хтось уже сім разів відрізав. Зрештою, сучасна людина загнана, емоційно виснажена і не бачить виходу зі своєї життєвої ситуації, ніби попереду немає просвіту. Може, просто треба повернутися, щоб побачити світло в кінці тунелю? Але людиною керує годинник! І вона в черговий раз кудись спішить, щоб на середині життя усвідомити, що йшла не в тому напрямку.

Час… Що це таке? З одного боку, в сучасній осі це координати події, яка визначається календарем, часом доби, годинами. З іншого ж боку, час — незворотній плин, спрямований з минулого через теперішнє в майбутнє. І в цьому плині проходять всі життєві процеси. Дивлячись на час з одного боку, ми спішимо. Дивлячись на час з іншого — ми спиняємося. Чому? Тому що не знаємо правильного шляху.

Один древній цар, звернувшись до Всевишнього, сказав: «Ти вкажеш мені путь життя». Це був Давид. Його ж син Соломон сказав те ж саме по-іншому: «Пізнавай ти Його на всіх стежках своїх, і Він випростує всі дороги твої».

Якщо в одному випадку для визначення часу нам потрібен хронометр, то для того, щоб йти й знати, куди рухатися, він нам не допоможе. Яка користь з годинника, якщо навіть знаєш, що прийдеш вчасно, але йдеш зовсім в іншому напрямку? Нам потрібен не лише годинник, а й компас!

Компас допомагає орієнтуватися на місцевості. Компас фактично визначає шлях. Компас в житті людини — це метафора для внутрішнього провідника, яким є Бог, Писання, життєві принципи і персональна місія. У цьому плані компас відіграє стратегічне значення і фактично визначає весь життєвий шлях.

Святе Писання визначає християнина як чужоземця, який іде по цьому житті: «…Вони на землі чужаниці й приходьки» (Євр.11:13). Навіть у сучасній філософській думці з'явився цілий напрямок, що називається «номадологія» (номадос — гр. кочівник), що вивчає людину як кочівника, який веде рухливий спосіб життя й постійно кочує від роботи до роботи, від міста до міста, від країни до країни.

Християнину, як нікому іншому, потрібний компас, щоб не збитися зі шляху. Йому треба йти у правильному напрямку, а не блукати по житті. Усвідомивши це, ми потребуємо зробити духовну та екзистенціальну (екзистенціалізм — філософія буття) зупинку на шляху, щоб потім, звірившись із компасом, знову рухатися далі.

Першим внутрішнім провідником для людини є Сам Бог. Саме Він визначає, яким буде наше життя: «Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує...» (1 Сам. 2:6-7). Нам, людям, необхідне смирення перед Ним: «Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?» (Рим. 9:20).
Що це означає на практиці? Те, що ми повинні погодитися з Богом щодо об'єктивного сприйняття свого життя. Є одна молитва: «Господи! Дай мені розуму й душевного спокою прийняти те, що я не здатен змінити; мужності змінити те, що можу, і мудрості, щоб відрізнити одне від іншого». Нам потрібне бачення від Бога, щоб розуміти, що нам необхідно змінити, а чого ми змінити не можемо.

Другим життєвим провідником є Писання. Відомий ізраїльський цар древності Давид сказав: «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї» (Пс.118:105). Писання освітлює наш життєвий шлях, вказує, куди нам іти. Тому звертатися до Писання — не тільки правильно, але й потрібно!

Третій життєвий провідник — це здоровий глузд чи наш розум. Бог створив світ розумним, а людину — свідомою. Психологи зауважують, що це одна з основних ознак, яка відрізняє людину від тварини. Людина — істота розумна, тому звертатися до здорового глузду — наша життєва потреба!

Отож, життя вимагає від нас звіряти час із годинником, але життя треба звіряти з внутрішнім компасом. Мати годинник непогано, але без компаса таке життя буде нагадувати біг по колу, мишачу вовтузню, і це — марнота та ловлення вітру!

Життя за компасом нелегке: треба погодитися з тим, що ти — подорожній, який мандрує по житті, захожий, який іде в свою країну, кочівник, що не має свого дому, вічний єврей, який, як Авраам, іде в небесну країну, залишивши свій халдейський Ур!

Костянтин ТЕТЕРЯТНИКОВ

"Благовісник", 1,2012