Благовісник

Моя церква — моя сім’я

Я буду активним членом церкви

Ця подія для хлопчини з містечка на півдні США стала чимось надзвичайним. Я не уявляв, яким саме буде той заміський клуб, але знав, що його незабаром відкриють. І в ньому — басейн, кафе, щоби втамувати голод, та приміщення для ділових зустрічей. Власники також обіцяли невелике поле для гольфу — щоправда, за кілька років.

Не хочу, щоб у вас виникло хибне враження. Той заміський клуб — не один із типових елітних клубів, а невеликий приватний заклад, власники якого сподівалися заробити в містечку трохи грошей, пропонуючи кілька цікавинок.

Та я був переповнений почуттями. Мої батьки належали до середнього класу, тож могли дозволити собі щомісячні внески. Хоч я вважав, що то був мій успіх. Бо тепер міг відвідувати басейн. Я не знав у містечку жодної людини, яка мала власний басейн, тож можливість пірнути у воду була дуже принадливою. Я міг замовити в ресторанчику бургер. І ми могли святкувати дні народження біля басейну чи в клубних залах. І я дещо зрозумів. Членство — це додаткові пільги. Воно дає привілеї. Членство означає, що інші служитимуть мені. Просто платиш певну суму й насолоджуєшся дозвіллям — про все подбають.

І, що трагічно, саме так і трактують належність до ексклюзивного гурту більшість членів церковних спільнот.

«Це моя церква, тож ви маєте виконувати музику, яка подобається мені».

«Послухай, пасторе, ти мусиш пам’ятати, хто тобі платить».

«Якщо ви не впровадите цієї програми, я припиню жертвувати на церкву».

«Я — член цієї церкви вже понад тридцять років, тож маю право отримувати те, що мені заманеться».

«Я віддаю на свою церкву такі гроші не для того, щоби слухати ці нескінченні проповіді».

Гаразд, ви зрозуміли, про що я кажу. На жаль, це зразки типових критичних зауважень від членів церковних спільнот, які дотримуються небіблійних поглядів на членство. Вони сприймають свою належність до спільноти як членство у заміському клубі.

Для них належність означає отримувати, а не віддавати; щоб служили їм, а не служити самим; права, а не обов’язки; вимоги, а не жертви. Це хибний погляд — тлумачити десятину й пожертви як членські внески, що наділяють членів безмежними привілеями та очікуваннями, а не як безумовний добровільний дар Богу.
Отже, що ж каже про членство в церкві Біблія?

Добре, що ви запитали.

Належність до церковної спільноти означає, що ми одне ціле

У Новому Заповіті кілька разів згадано, що означає належати до церкви. Й одну з основних думок знаходимо в Першому посланні до Коринтян, у 12, 13 та 14 розділах. У 12-му Павло пояснює метафору церкви як тіла з багатьма членами. У 13-му він наголошує, що любов — це ставлення і дія, яка має бути ключовою для всіх членів церковної спільноти. А в 14-му він повертається до охопленої безладом церкви в Коринті з викривленим уявленням про належність.

Деякі лідери та віруючі вважають, що перебування в церковній спільноті — це сучасна бізнесова чи організаційна ідея, а тому відкидають її як небіблійну. Ні, належність до церкви — поняття біблійне. Біблія тлумачить «членів» інакше, ніж світська культура. Наприклад, подивіться на цей вираз у Першому посланні до коринтян, 12:27–28: «Ви ж — Христове тіло, і члени кожний зокрема. І деяких поставив Бог у церкві…» Бачите відмінність? Члени церкви становлять одне ціле та є її частинами. Апостол Павло продовжує тлумачити метафору тіла й пояснює, що члени — це окремі частини тіла. Ось чому він каже: «Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос» (1Кор.12:12).

Членство в церкві означає, що ми різні, та все одно працюємо разом

У випадку з членством у заміському клубі ви платите іншим, щоб ті працювали замість вас. У випадку церковного членства — у кожного є своя роль чи функція. Саме тому ми — руки, ноги, вуха або очі. Ми різні, проте необхідні частини одного цілого. Тому кожна частина має виконувати свою роботу, інакше страждатиме все тіло. У церковній єдності живе чудова різноманітність. Біблія чітко говорить, що коли хтось не виконує своєї роботи, то все тіло не зможе функціонувати належним чином. Але коли кожен робить те, що повинен, усе тіло радіє та зміцнюється: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1Кор.12:26).

Належність до церкви означає: все, що ми кажемо і як діємо, будується на біблійних засадах любові

Більшість читачів Біблії із захопленням говорять про 13-й розділ Першого послання до коринтян, так званий розділ про любов. Його читають на весіллях. Чоловіки використовують його для проголошення любові до дружин, а дружини — до чоловіків. На його основі проповідують про повніше значення агапе або ж безумовної любові.

Хоча цитування «розділу про любов» у такому розуміння допустиме, але первинно він змальовував стосунки між членами церковної спільноти. Можете уявити собі читання 13-го розділу Першого послання до коринтян на церковному зібранні, де панують уїдливість та ворожість? З огляду на справжній біблійний контекст, таке місце було б, мабуть, найкращим.

Якби ми жили за законами «розділу про любов», наші церкви були б абсолютно здоровими. Це була б революція!

Подивіться на деякі принципи стосунків у Першому посланні до коринтян, 13:4–5: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого».

Вистачає лише правил із цих двох віршів, щоби пробудити більшість церков!

Ми маємо любити не тільки тих членів церковної спільноти, яких легко любити. Ми маємо любити й тих, кого любити важко. Маємо молитись і підтримувати наших пасторів не тільки тоді, коли вони чинять так, як нам подобається. Ми маємо молитись і підтримувати їх, коли вони чинять те, що нам не подобається. Ми маємо служити церкві не лише тоді, коли до нас приєднуються інші. Ми маємо служити церкві навіть тоді, коли доводиться служити самотужки.

Церковна належність ґрунтується на любові. Справжній біблійній безумовній любові.

Церковне членство — це активне членство

Знаєте, як залишитися членом заміського клубу? Сплачувати внески. І навколо вас будуть люди, готові вам послужити.

Знаєте, як залишитися біблійним членом церковної спільноти? Жертвуйте щиро та служіть без вагань.

Зверніть увагу на слово, виділене курсивом: біблійним. Звісно, можна бути в списках багатьох церков і ніколи там не з’являтися та не жертвувати. Можна бути «активним» членом в інших церквах, будучи «святковим християнином», тобто відвідувати церкву лише на Різдво і Пасху. Можна навіть бути шанованим членом у низці церков, щороку жертвуючи їм чималу суму й не ворухнувши при цьому пальцем, щоб послужити чи допомогти у самій церкві.

Але варто усвідомити, що такий тип членства — небіблійний. Такий підхід до церковної належності створила людина, він обертається навколо людини і його контролює людина. І він суперечить тому, чого навчає Біблія. Йому не місце в наших церквах.

Біблійне церковне членство жертвує без застережень. Біблійна належність до церкви сприймає десятину й пожертви як можливість радісно допомогти. Без жодних умов. У біблійних заповітах служіння й допомога природні.

Біблійна належність до церкви — це активна участь у її житті.

Щоби краще зрозуміти цю ідею, пропоную повернутися до 1 Коринтян, 12. Павло, говорячи про церкву й використовуючи метафору тіла, керувався двома важливими міркуваннями. Перше: тіло — єдине ціле. Так і церква має бути єдиною у своїй місії, меті, служіннях та діяльності.

Друге: тіло не тільки єдине — воно складається з багатьох частин. Зауважте, йдеться про частини тіла, зазначені у Першому посланні до коринтян, 12:12–26: нога, рука, вухо, око, ніс.

Кожна з цих частин повинна функціонувати: нога — ходити; рука — хапати й тримати; вухо — чути; око — бачити; ніс — відчувати запахи.

Ми, члени церковної спільноти, також маємо функціонувати в церкві. Бездіяльний член у спільноті — речі не поєднувані. Згідно з Біблією, таких членів церкви не повинно бути взагалі.

Саме тому нас закликають відкривати свої дари та здібності, щоб найкращим чином використовувати їх у служінні церкві для слави Божої. Наша сила насправді полягає в тому, що в нашій церкві стільки різноманітності. Кожен повинен виконувати свою функцію. Кожен має бути активним. Кожен повинен мати певну роль.

Оскільки ми всі різні, з різними дарами та здібностями, то й функціонуватимемо по-різному. Але якщо ми справжні біблійні члени церкви, то будемо активними.

Ось одне із запитань, які ми постійно маємо ставити собі й Богу в молитві: «Як найкраще я можу послужити своїй церкві?» Питання «Чи служити?» ви взагалі не повинні собі ставити.

Якщо ви член церкви, то маєте діяти.

Ось так усе просто.

Перше зобов’язання

Неможливо знати напевно кількість членів тієї чи іншої церкви. Списки членства не завжди легко перевірити, а деякі церкви просто відмовляються дивитися реальності у вічі. Проте, за нашими оптимістичними оцінками, церковні списки перебільшені приблизно втричі.

Це багато. Справді багато.

Отже, якщо ваша церква нараховує в списках триста осіб, то реальних, біблійних, членів може бути приблизно сотня. Лише третина активних членів. Лише один із трьох жертвує щедро та служить без вагань. Щиро кажучи, можу побитися об заклад, що багато хто вважатиме навіть наші цифри перебільшенням, і сумніватиметься, що аж одного з трьох членів можна назвати біблійним й активним.
Та ваші наміри інші.

Ви зобов’язуєтеся бути таким членом церковної спільноти, як навчає Біблія, і таким, як задумав Бог.

Ви зобов’язуєтеся жертвувати охоче й щедро.

Ви зобов’язуєтеся служити та допомагати, не вагаючись.

Ви зобов’язуєтеся бути активним, функціонуючим членом церкви.

Том С. Рейнер

"Благовісник", 2,2018