Володимир САД

* * *
Розпинають Україну знову
На виду у всесвіту всього.
І зривають хустку їй тернову,
І зректись примушують свого.

І щоб віддала, чого не брала,
І на себе міряла чуже,
І щоби відступницею стала
Й біля ніг звивалася вужем.

А вона — вишнево-солов’їна —
В молитвах нескорена стоїть…
Багатостраждальна Україно,
Бог тебе благословляє жить!

Моя земле, ти з усіх — найкраща,
Шлях торуєш свій, допоки світ!..
Ти не згинеш, краю мій, нізащо
Від чужих, затоптаних чобіт!

Благодатна, батьківська, чудова,
Я тебе, заквітчана, люблю
Від Донецька до самого Львова
І за тебе Господа молю!

І в прекрасну пору світанкову,
Коли дні забудуться смутні,
Заспіває мати колискову
Про щасливу долю для синів!

Володимир САД

"Благовісник", 1-2,2022