Володимир САД

* * *

Годинник, маятник і часу плин
І неповторний, і безповоротний.
Ми часто не цінуємо хвилин,
Життя проходить наше безтурботно.

В народі кажуть: наші дні ідуть,
А місяці біжать, неначе коні,
Роки ж – летять, як птахи, і несуть
Сердечну втому й паморозь на скроні.

Як часто наші дні — лиш метушня,
Безцільна і суєтна, і безплідна.
І завжди нам не вистачає дня,
І човен наш пливе й пливе безслідно.

Навчи нас часом, Господи, цінить,
Щоб Ти для нас не став суддею грізним,
Коли спитаєш нас за кожну мить,
Та щось змінити — буде пізно.

Я до Тебе прийду

Я до Тебе прийду, мій предвічний Равві,
Як Марія, до ніг тихо сяду.
Ти розкажеш, як роси тремтять на траві,
Де шукати для серця розраду.

Ти поясниш мені, чом скотилась сльоза,
Чом нести тягарі свої мушу,
Чом лелеки весною вертають назад
До старої засохлої груші.

Я Тебе розпитаю, від Тебе навчусь,
Як Тобі поклонятися щиро.
Мій Господь і Спаситель, мій Пастир Ісус,
Благодатні слова Твої — миро.

Ти розкриєш секрети Твоїх обітниць
І дозволиш зайти за завісу,
Щоб побачив я славу небесних зірниць,
Скіпетр Твій і святу Твою ризу.

Розпитаю, як в серце приходить любов,
Як мені увійти в поклоніння
І подяку віддати за вічний покров,
Що примножує віру в спасіння.

Ти відкриєш мені горизонти нові,
Щоб пізнав я святі таємниці.
Зачерпну Твого слова, мій добрий Равві,
Як черпають воду з криниці.

Володимир Сад

"Благовісник", 3,2021