Володимир САД

Я додому іду

Я додому іду. Чи сиджу, чи стою,
Чи лежу у зрадливім безсонні,
Мов за плугом іду, краю ниву свою —
І болять мозолисті долоні.

Я додому іду. Вже спускаюсь з гори.
Думав, легше піду, ніж під гору.
Та мій дух, мій світильник, не так вже горить,
Як в юначу горів мені пору.

Я додому іду. Поки вбачу поріг,
Ще не раз відпочити присяду,
Нелегких і щасливих, суєтних доріг
Вже лишилося більше позаду.

Як додому прийду, там зустрінуть мене —
Друзів щирих і вірних багато…
Доорю своє поле коротке, земне…
А поріг… не кінець, лиш початок.

"Благовісник", 2,2018