Галина ГУНЧЕНКО

Прийдіть до Мене…

Ти знаєш всі мої печалі,
Ти чуєш всі мої жалі,
Ти бачиш всі стежки мої,
Закутані в туманні далі.

Ти чуєш в грудях серця бій,
Як відчай зраненої птиці,
Що в стінки кліті б’ється, б’ється
І хоче в неба голубінь.

Мені так тісно на землі
Поміж скорбот у царстві ночі,
Мої Тебе шукають очі,
Бо Ти є Світло, Боже мій.

Творець святий… Царю царів,
В Твоїй руці — небес світила,
В Тобі — життя земного сила
І смерті непрохідний рів.

Єдиний Ти Цілитель мій:
Тамуєш біль, зціляєш рани
І кличе у роки незнані
Святий жаданий голос Твій.

Петро до Тебе по воді
Ішов несмілою ходою,
А я, Ісусе, за Тобою
Йду крізь палаючі вогні —

Йду крізь страждань пекучий біль.
Трава крізь тріщинки асфальту
До сонця тягне рученята,
А я — до Тебе, Боже мій.

Ти — Дух Святий в моїм житті,
Ти — та рука, що сльози витре
І на душі сумній палітрі
Залишить написи святі.

Слова Твої не втратить час.
Вони, як голубі знамена,
Гуртують люд: «Прийдіть до Мене,
Всі стомлені, Я втішу вас...»

Я в хрещенні Тобі пообіцяла

Хлюпнула і зімкнулася вода,
На мить перед очима стало темно…
І раптом — угорі прекрасне небо
І сонце в мої очі загляда.

З Тобою я померла в цій воді,
З Тобою я воскресла, о Спаситель!
Навчи мене, мій Господи, як жити,
Служити як і вірити Тобі.

Це Ти колись зайшов у Іордан,
Святий, узяв вину усього світу,
Щоб кожну душу, в водах тих омиту,
Звільнити від гріхів — смертельних ран.

Це Ти колись пішов по цій землі,
Тобі в обгін летіли звістки світлі
Про ті дива, що Ти творив у світі,
Про вчення і про зцілення Твої.

Ісусе! Ти в пустелі годував
Голодних, щоб в путі не ослабіли,
Із рук Твоїх хліби і рибу їли,
Що Ти з любов’ю бідним роздавав.

Малих дітей до Себе пригортав,
Казав дорослим: «Будьте всі, як діти…»
Навчи мене, мій Господи, радіти
Життю, що Ти мені подарував.

Навчи, Ісусе, тої чистоти
І простоти, і щирості, й любові,
Що світяться у кожнім малюкові,
Навчи молитись, як молився Ти.

О Творче мій! Я в хрещенні Тобі
Пообіцяла лиш для Тебе жити.
Навчи мене по цій землі ходити,
А серцем буть з Тобою в висоті.

Дай пам’ятати, що усюди — Ти,
Усе — Твоє, в Тобі усе й від Тебе,
І у житті нічого так не треба,
Як святості, любові й висоти.

Твоє Ім’я

Твоє Ім’я… Боюсь Його промовить
Нечистими устами в марноті.
Твоє Ім’я створило море й гори
І угорі — світила золоті.

Твоє ім’я в рожевому світанку,
Як промінь сонця осяває схід,
В тумані білім і у росах ранку,
В вишневій гілці, що гойдає цвіт.

Твоє ім’я — у грому відголоссі,
В веснянім хорі солов’їв в саду,
В зеленому пшеничному колоссі,
В червоних маках, що в траві знайду.

У блискавках, що небо люто крають,
В дощі ряснім, що в листі лопотить.
Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю.
Чи ж можна це Ім’я не полюбить?!

Твоє Ім’я — то цілий світ для мене
У русі, часі, звуках, кольорах,
Немов весни знамено те зелене,
Що майорить під небом на вітрах.

Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,
Лиш вірою душа моя жива.
Ти — сила, що в дорозі оборонить,
Щоб я лише до Тебе вгору йшла.

Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,
Що біля серця в променях зроста,
Моя зоря ранкова й зірка пізня,
Моя іще не знана висота.

Твоє Ім’я — то все те, що я маю,
Що мала я і матиму колись…
«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —
Колючки терну, що в чоло вп’ялись.

Моє Ім’я для Тебе — біль і муки, —
Бо що від мене Ти, Ісусе, мав? —
На хрест жертовний той простерши руки,
Ти цвяхом на долоні записав

Моє Ім’я! Ти знав — я буду жити
Колись у світі на землі ось цій,
І Ти прийшов, щоб грішним послужити,
Мій Господи, безсмертний Боже мій!

Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,
Немає чим боргів Тобі сплатить.
Прошу одне: навчи мене у світі
В Ім’я Твоє життя своє прожить.

Я шукаю Тебе

Я шукаю Тебе в кольорах дивосвіту,
В візерунках зірок, у іскристій росі,
В пелюстках білих хмар, що покірливі вітру,
У просторах долин у квітучій красі.

Я шукаю Тебе у громів відголоссі,
Я шукаю Тебе у струмків бистрині,
У ромашках в траві, в золотому колоссі,
Що лягає теплом на долоню мені.

Я шукаю Тебе, а натомість — гостинці,
Що мені залишив Ти, куди б не пішла.
Так, як мама лишає маленькій дитинці
Обереги турботи, любові, тепла.

То сліди Твоїх слів, бо весь світ — з твого Слова,
На усьому печать залишив Дух Святий.
Я шукаю Тебе і чекати готова,
Щоб у мене в душі обізвавсь тихо Ти…

"Благовісник", 2,2017