Благовісник

Поезія

Олексій ДУНАЄВ

* * *
Світ непостійністю не налякає:
З народження звикав до боротьби.
Боюсь лиш впертості, що меж не знає,
Боюся зради тихої в собі.

Хоч є бажання зрозуміти інших,
Та безліч загадок і в нас самих.
Для чого нам чужі комоди й ніші,
Коли нема порядку у своїх?

На карті власного життя — пунктири:
Шляхи минулі значаться на ній.
Згубитись страшно у гріховнім вирі,
Та ще страшніше — у душі своїй.
Переклала з російської Ольга Міцевська

 

* * *
Прийду до Господа уклінно —
Гріховне стане враз святим.
Віддалене — близьким, родинним,
А недосяжне — нескладним.

І де крехтів, не міг піднятись,
На крилах віри полечу,
Щоб серцем вічність обійняти
Й нести любов, немов свічу.

Щоб мріяти не просто марно,
А з вірою аж до кінця
Іти назустріч вітру й хмарам,
Не прикриваючи лиця.

І щоб, зчерствівши, в гріх не впасти,
Стлумивши серце у журбі.
Та осягти, що справжнє щастя
І перемога — у Тобі.
Переклала з російської Ольга Міцевська

 

Про вік
Чого не вистача на білім світі,
Без чого щастя серце не знайде,
Щоб нам радіти щиро, наче діти,
Кохати, як подружжя молоде?

І про життя судити ніби старці,
Що мають досвід сиво-мудрих літ,
Щоб прозу днів писати не абзацом,
А римувати строфи в моноліт.

Лише у Тім знанню немає міри,
Хто постраждав жорстоко на хресті.
Дай, Господи, нам мати вчинки зрілі
В дитячій непідробній простоті.
Переклав із російської Юрій Вавринюк

 

Випробування на міцність
Даремно мовлені слова
В часи сердечної негоди.
Життю без плоду, як дровам,
Згоріти у роках — тай годі.

Згоряє все, що небесам
Не віддали навік без жалю.
Димить і тліє пиха вся,
І плавляться людські медалі.

Згорять і забаганки, зло —
Гріховних справ велика груда.
І навіть ті, кому везло,
Досліджені на міцність будуть.

Згоряє мотлох всіх заслуг,
Хоча на них роки втрачають.
І тільки душі Божих слуг,
Ні, не горять в огні, а — сяють!
Переклав із російської Василь Мартинюк

 

* * *
У миті смутку й хвилювання,
Як в серці гаснуть сподівання,
Бо шлях, здається, — лиш з тривог,
Людина в паніці: «Де Бог?»

Господь великий, незбагнений,
У повноту благословення
Виводить нас із темноти,
Зовучи лагідно: «Де ти?»
Переклала з російської Ольга Міцевська

 

Не вбивай
Не вбий себе в собі запекло!
Не дай себе гріхом убити,
Жорстокістю сліпою пекла
В самоупевненості ситій.

Не вбий себе байдужо лінню
Й зі світом грішним поєднанням.
Неси до Господа моління,
Очисти душу покаянням.

Не вбий без сорому сумління
На манівцях смердючо-хибних.
Корчуй гріхи в душі з корінням.
Ти так Творцеві ще потрібний.

Не вбий себе в собі божками,
Втонувши в бруді словоблудства.
І потаємними гріхами
Собі не вчиниш самогубства.
Переклав із російської Юрій Вавринюк

 

* * *
Судити —
лишень себе.
Любити —
усіх довкола.
Щоб досягти
небес,
Треба схилитись
долу.
Йти —
то лишень вперед
Бігти —
nо тільки швидко.
Той, хто не впав —
живе:
Вистрелив гріх
не мітко.
Лікаря —
як болить,
Бога —
якщо шукати.
Трохи —
якщо просить,
Щедро —
якщо віддати.
Переклала з російської Ольга Міцевська

 

* * *
Не проміняти віру на обряд,
Живе моління — на бездушну звичку.
Не зупинитись і не йти назад,
І не загаснути огарком свічки.

Суєтна віра — лише звук пустий.
Життя будуймо на міцній основі.
Не треба зваб чужої красоти,
А — укріплятись у Господнім Слові.

Як небезпечно йти на міражі,
Боятися тривог, зрікатись ноші.
І це вважати щастям для душі,
Мені ж дорожчі перевірки Божі.

Де ж сенс лиш самолюбством жити, де?
Адже усе земне іде в могилу.
Та люблячи і Бога, і людей,
Ми знайдем для життя нового силу.
Переклав із російської Володимир Сад

 

Істина
З тих пір, як створена земля,
Від старту й до фіналу світу,
Єдине в істини ім'я,
А от тлумачень — не злічити!

Та в захисті основ своїх
Від ворогів святого неба,
Чи від зневажників ? повік
Вона не матиме потреби.

І не залежить правди злет,
Що не підвладний впливу плоті,
Ні від розміщення планет,
Ні від життєвих поворотів.

Немов сузір'я, що здаля
Буває важко розібрати,
Єдине в істини ім'я,
Прибите до хреста Пилатом!
Переклав із російської Дмитро Довбуш

 

Рішення
Прости, Ісусе: думу довгу
Гадав, як рішення приймав.
Нещасний, ждав біля порогу,
Ти ж увійти у щастя звав.

Прости надмірне мудрування:
Хотів книжки всі осягти.
Життя поліпшать не бажання —
Йому назустріч треба йти.

Іти без пафосного шуму
І без фанфар в простій судьбі.
Прости, що надто довго думав —
Боявсь довіритись Тобі.
Переклав із російської Василь Мартинюк

 

* * *
Я мрію не у мрії жить.
Надіюсь не на сподівання.
Життя — не слави ненасить,
Не самоправедності вбрання.

Мета — не у хвалі людській
І не у лестощах народу.
Я хочу мати спокій Твій,
В якім володарка — свобода.

Я хочу спокою в душі,
Щоб і стихії розбивались.
Як шкода: ще гниють ті всі,
Що із пороками з'єднались.

Кричати й плакати, бува,
Нам від безсилля так охота.
Мовчати — злочин і вина,
Коли бредуть серця в болото.

Я мрію не у мрії жить,
А йти до неї неухильно.
Та на хресті розп'ясти б хіть,
Щоб жив Господь в мені превільно.
Переклав із російської Василь Мартинюк

Благовісник, 1,2013