Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
2,2018
"Самодисципліна:
зректися
самого себе "

 

 

 

Журнал "Благовісник", № 100

У нас нині свято!

Вийшов друком журнал, який має порядковий номер 100.

На перший погляд, це не так вже й багато: є видання, де рахунок іде на тисячі. Але, коли врахувати невелику періодичність — щоквартально — то цифра 100 справді знакова. А в часі — це аж 26 років!

Так, ми зустрічаємося з вами, шановні читачі, уже 26 років. Видання народилося в далекому 1992 — в період економічної та політичної нестабільності, моральних та духовних пошуків, кардинальної зміни орієнтирів та пошуку власної ідентичності. Журналісти назвали ті часи «буремними дев’яностими». Щойно народилося українське об’єднання християн віри євангельської. Віруючі кинули сили на євангелізацію, пошук нових форм служіння. Саме тоді почали з’являтися християнські періодичні видання — газети та журнали. Професійних журналістів було мало, досвіду також. Але було велике бажання донести до українців Добру Новину засобами масової інформації.

Читати далі...

Дмитро Коваль:
«КДБ старався проникнути в осередки церковного керівництва»

Коли в редакцію потрапила книга «Християни віри євангельської Волидимирецького району Рівненської області: становлення та розвиток», ми зрозуміли, що мусимо поспілкуватися з її автором. Тому запросили Дмитра Коваля приїхати в Луцьк і розповісти про свій дослідницький досвід.

 


 

Серце під прицілом, 22.03.2018
Ми, люди, маємо, на жаль, одну нехорошу рису: справжніх героїв бачимо тоді, коли з ними щось трапилося або їх уже немає серед живих. І тоді розповідаємо, пишемо про те, які вони були хороші, особливі й т.ін. Але навіть і тоді акцентуємо увагу лише на вершині айсберга, на найбільш яскравих та сенсаційних моментах, упускаючи буденне, далеке від романтичності життя та працю героя. Чомусь саме це я зауважив, збираючи інформацію про Олександра Хомченка, який у лютому цього року відійшов у вічність.


Церковне зібрання:від бенкету до бенкету, Юрій ВАВРИНЮК

Я дуже часто чую від проповідників, служителів і просто віруючих одну фразу, яка для мене стала черговим християнським штампом. Коли мова заходить за обов’язковість відвідування церков, одним із аргументів є слова: «Людина ж не може їсти лише один-два рази на тиждень, так вона швидко помре. Подібно і християнин не може так рідко духовно харчуватися, один-два рази на тиждень відвідуючи зібрання». Що ж, аргумент, на перший погляд, ніби доречний. Недаремно Слово Боже переповнене притчами та життєвими ілюстраціями, які допомагають зрозуміти складні духовні істини. І порівняння духовного насичення віруючої людини з фізичним правильне та зрозуміле.


 

Гармонія стосунків з Богом: повернення в Едем, Віктор ВОЗНЮК

Ми в церкві всі разом маємо стосунки з Богом. Це одна з важливих форм спілкування з Богом. Але істинна гармонія цього спілкування формується тоді, коли ми залишаємося з Ним наодинці, і між нами — гори різних обставин. Чи можемо ми тоді легко спілкуватися з Богом, коли перед нами спокуса чи величезна проблема? Коли відчуваємо, що емоції вичерпуються, зникає відчуття того, що Бог поруч?


 

До Бога через «Радянську жінку», Свідчення Людмили КРАВЕЦЬ

Доля знову звела нашу редакцію з друзями із Сарненщини. Цього разу ми презентували в церквах району останній номер журналу та альманах «Осоння» Волинського осередку Спілки християнських письменників України. Відвідали Чабель, Вири, Чемерне, Малі Цепцевичі, Сарни, Тинне та Ясногірку. А неподалік від Сарн, у с. Катеринівка, ми мали нагоду познайомитися з Людмилою Григорівною Кравець — людиною непростої долі. До вашої уваги розповідь про її навернення до Бога, записана зі слів Людмили.


Релігія чи стосунки з Богом? Микола СИНЮК
Десь 5-7 років тому відбулася зустріч служителів у м. Кишиневі. Це була річниця діяльності церкви ХВЄ Молдови. Брат Віктор Павловський згадував непрості часи становлення братерства Молдови. Поїздки, зустрічі, взаємні вибачення й ще багато-багато інших справ, результатом яких стало об’єднання церков в одне братство. Під час дискусії з питань єдності й співпраці я поставив питання єпископу Петрові Борщу: «З чого ви розпочали б працю з об’єднання церков в одне братерство, коли б довелося починати заново, повернувшись на 20 років назад?» Його відповідь я пам’ятаю до сьогодні: «Я розпочав би з налагодження особистих стосунків зі служителями…»

Бог, Який бореться з Богом, Ольга МІЦЕВСЬКА

Стосунки з людьми будувати нелегко. Але принципи побудови стосунків людей із Богом схожі з принципами побудови стосунків із людьми. Проте в стосунках із людьми ми бачимо того, із ким спілкуємося, — сприймаємо його емоційні та вербальні реакції на наші слова та дії. У стосунках із Богом по-іншому — ми можемо, опираючись на свої знання чи відчуття, тільки уявляти, що думає про нас Бог. Проте ми не завжди знаємо достеменно, чи правильно зрозуміли Бога.

Дружба з Богом, Дмитро ДОВБУШ

Якось я їхав маршруткою на християнський молодіжний з’їзд. Від зупинки потрібно було йти ще певну відстань. І раптом згадав, що забув зайти в аптеку, щоб купити пластир для натертої взуттям ноги. А з’їзд — за містом! «Це ж тепер цілий день потрібно буде мучитися» — промайнуло в голові… У цей самий момент очі опустилися на стежку, і по шкірі побігли мурахи: прямо переді мною на землі лежав… пластир! У голові, скажу вам, пронісся цілий рій думок — я вже й очі протирав, і розглядався на всі боки. Та ні — і з вигляду, і на дотик справжній пластир, чистий, запечатаний. Як це можливо?!

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"