Новини Церкви ХВЄ України

На Івано-Франківщині пройшов семінар відділу освіти ЦХВЄУ

10-12.08.2011. У місті Яремче, що на Івано-Франківщині, пройшов семінар «Виклики сьогодення», організований відділом освіти Церкви ХВЄ України.

До Карпат з’їхалося майже півсотні делегатів з усіх областей України та АР Крим, серед яких відповідальні за освіту в областях та ректори або декани навчальних закладів нашого братерства зі своїми дружинами. Серед гостей: старший єпископ ЦХВЄУ М. С. Паночко, його перший заступник єпископ М. П. Синюк, заступник по південно-західному регіону єпископ Ю. К. Веремій, керівник дослідницького центру ЄААА, кандидат історичних наук, декан магістерської програми Львівської богословської семінарії Р. П. Соловій, координатор розвитку освіти ЄААА, докторант богослов’я Т. М. Дятлик, виконавчий директор Міжнародного Слов’янського Центру Християнської Освіти, пастор М. І. Вінничук, президент Міжнародного Відкритого університету ім. В. Марцинковського О. Ф. Калабський.

Перший день конференції розпочався вітальним словом ідейного натхненника та організатора заходу, керівника відділу освіти ЦХВЄУ пастора Віктора Вознюка. «Із великого доручення нашого Господа ми чомусь взяли тільки євангелізацію, — сказав Віктор Володимирович, — та це тільки одна сторона монети, друга — «ідіть і навчіть всі народи». Керівник відділу освіти поділився деякими думками із Слова Божого. Прочитавши уривок з Євангелія від Івана 15:4, Віктор Вознюк говорив про те, що означає вислів «Христос є серед нас». Ми бачимо присутність когось своїми очима. Людина може знаходитися у певному визначеному місці, а Бог — в кожному квадратному міліметрі. Скажімо, коли під час суперечки входить єпископ, всі дружно йому посміхаються. Якщо б ми уявляли, що Бог незримо присутній між нами, наскільки було б менше зла у світі. А Христос посеред нас тоді, коли ми маємо страх Божий.

Після молитви слово привітання виголосив М. І. Вінничук. Микола Іванович передав привіт від президента Міжнародного Слов’янського Центру Християнської Освіти, доктора служіння А. І. Кліновського і сказав: «Коли Господь являється людям, то з певною ціллю, а не просто так — Ною сказав: «Будуй!», Павлу: «Іди!» А ми звикли: просто побачити Бога і вистачить. Був час берегти церкви, а зараз прийшов час наступати». Він також зауважив, що освіта в наш час відіграє важливу роль. Щоб знищити людство, потрібно знищити освіту. Людина, яка не знає Бога, є недостатньо освіченою.

Єпископ Ю. К. Веремій зауважив: «У справі освіти має бути поєднання наших зусиль і Божої благодаті. Потрібно мати тісний зв’язок із членами церкви, достукуватися до кожного серця. Люди повинні щось робити в Божому винограднику, а ми, служителі, можемо допомогти їм розвиватися або деградувати. Вчителям потрібно відчувати рівень знання своїх людей». Служитель поділився історією служіння в Івано-Франківській області, а також своїм баченням сьогодення.

Після цього Віктор Вознюк звершив молитву за декана Київського біблійного інституту Аллу Василівну Нечипорук з нагоди її дня народження, а також за Богдана Петровича Галюка з нагоди народження його донечки Євангеліни.

З привітанням до присутніх звернувся єпископ М. П. Синюк. Він прочитав уривок із 88 псалма і сказав: «Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!» Щоб чути, потрібно знати. А цю справу Бог доручив нам, щоб наші вчителі видавали «чіткий голос сурми». Микола Петрович звершив молитву за потреби присутніх.

Цього ж дня після вечері відбулося перше робоче засідання працівників відділу освіти, на якому обговорювалися поправки до підручника «Засади віровчення ЦХВЄУ».

Другий день конференції молитвою розпочав відповідальний за освіту в Рівненській області Петро Музичук.

Микола Синюк за основу своєї проповіді взяв уривок із Євангелія від Марка 6:30-34: «Учні дали оцінку самі собі: багато навчили і багато зробили. Та найоб’єктивнішу оцінку може дати Бог. Після Господа найсправедливішу оцінку дадуть недруги. Ісус змилосердився над людьми, які «як вівці, що не мають пастуха». Таких людей чекають деякі ризики: 1) ризик незахищеності, 2) ризик заблукати та загинути, 3) ризик йти будь-куди або по колу. Писання каже, що Ісус спочатку почав їх навчати, а вже потім дав їсти. Син Божий популяризував навчання, тому що в ньому бачив вихід із ситуації, що склалася». Також Микола Петрович дав свою оцінку викликам сьогодення: церковна освіта повинна бути засобом, а не самоціллю. Присутні також мали можливість задати свої питання першому заступнику старшого єпископа ЦХВЄУ.

Після короткої перерви семінар на тему «Церква і богословська освіта в постмодерністському світі» прочитав Р. П. Соловій. Звернувши увагу на 1 Хр.12:32 («А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом»), Роман Павлович пояснив наступні поняття:

— «Пре-модерн» (Бог є Творцем) від Нового Заповіту до епохи Просвітництва (18 ст.): 1) Бог є центром Буття, 2) Реальність пояснюється з точки зору Божої мудрості і Його провидіння, 3) Світ існує незалежно від пізнання окремої людини, 4) Всесвіт має мету свого існування, 5) Істинними є ті думки, які точно відповідають реальному стану справ, 6) Слова співвідносяться з тим, що вони означають, 7) Значення тексту знаходиться в самому тексті;

— «Модерн» (людина є Творцем) від 19 ст. до сер. 20 ст. 1). Довіра до раціональних здібностей людини: 2) Все потрібно піддавати сумніву, особливо те, що стосується віри і церкви, 3) Наука і розум приведуть людство до процвітання і щастя, 4) Все у світі існує у рамках причинно-наслідкового зв’язку, 5) Людина є володарем свого життя, 6) Людство є добрим і завдяки розуму зможе подолати усі свої проблеми, 7) Кожна людина має право на свободу і суспільство не повинно посягати на її права;

— «Постмодерн». Заперечення основних ідей модернізму: 1) Істина залежить від соціальних умов і самої людини, 2) Скептичне ставлення до будь-якої влади (у державі, суспільстві, церкві, сім’ї), 3) Пошук змісту життя не у знаннях, а у стосунках, 4) Відмова від загальноприйнятих правил моральності, кожен сам вирішує, що є правильним, 5) Бажання належати до спільноти, 6) Основні цінності: рівність, терпимість, соціальна справедливість, турбота про навколишнє середовище.

Модерністський інтелектуал вірить, що за допомогою розуму можна збудувати досконале Місто, і впевнений, що його знання забезпечать будову міцним фундаментом і правильною структурою. Інтелектуал постмодерну вивчає руїни того, що збудував архітектор, бачить лише фрагменти, а не ціле, у нього немає мети збудувати щось нове (навіщо, адже ніщо не встоїть перед часом). Основною рисою постмодернізму є релятивізм: 1) немає універсальних моральних стандартів, 2) добро і зло відносні, 3) немає єдиного стандарту чи набору стандартів, який би був прийнятим в якості обов'язкового для всіх, 4) моральні норми варіюються залежно від культури і визначаються соціальним середовищем. Характерною особливістю постмодерністського мистецтва стало об’єднання в рамках одного твору стилів, образних мотивів і прийомів, запозичених з арсеналу різних епох, регіонів і субкультур.

Постмодернізм не є ворожим до релігії, але скептично ставиться до людей, які претендують на те, що знають істину. Постмодернізм не конфліктує з релігією, поки вона не висловлює певних тверджень (питання авторитету, універсальна істина, моральні абсолюти).

Існують постмодерністські підходи, які можуть бути корисними для проголошення християнської звістки: 1) прийняття цінності кожної людини та її невід’ємних прав, незалежно від етнічної або соціальної приналежності; 2) усвідомлення ролі культури у формуванні особистості, її ідей та упереджень; 3) визнання обмеженості мови у пізнанні абсолютної істини; 4) визнання здатності мови маніпулювати, виключати, і контролювати інших; 5) критика нерозсудливого оптимізму і зарозумілості сцієнтизму; 6) визнання того, що Біблія містить не тільки доктрини, але й розповіді, які показують, як живий Бог милостиво взаємодіє зі своїми створіннями в їх боротьбі.

Проте є постмодерністські підходи, сумнівні з точки зору їх впливу на християнство: 1) визнання толерантності ключовою чеснотою (проте як тільки група досягає влади, толерантність перетворюється у ворожість до тих, хто не згоден із новим порядком); 2) визнання можливості отримання знань, але заперечення того, що остаточна істина відкрита Богом і втілена в особі Христа; 3) повага до інших культур, але небажання і нездатність осуджувати аморальні практики та засуджувати зло; 4) критичне ставлення до індивідуалізму модерності і акцент на ролі спільноти, яка проте має тенденцію переходу до «групового мислення» (члени групи намагаються звести до мінімуму конфлікти і досягти консенсусу без критичної оцінки та аналізу ідей); 5) увага до навколишнього середовища, яка розвивається у сакралізацію природи і девальвацію людських істот; 6) інтерес до духовності та індивідуального благочестя, але байдужість або ворожість по відношенню до організованої релігії і вчення; 7) захоплення електронними засобами масової інформації, яке призводить до зміщення у сферу «віртуальної реальності», відокремлення від реального життя і своїх обов'язків; 8) визнання за християнами права на місце в інтелектуальній сфері, але врахування їх думки тільки як одного з багатьох голосів серед безлічі рівноправних поглядів на істину.

Варто знати й постмодерністські ідеї, несумісні з біблійним християнством: 1) модернізм і постмодернізм відкидають Бога як реальність і зводять на престол автономну людську істоту, яка перебуває в пошуках необмеженої свободи; 2) постмодернізм відмовляється від цілісного світогляду; 3) релятивізм, що характеризує постмодерністське мислення, відіймає фундамент у знання і цінностей, позбавляючи їх надійної точки відліку.

Роман Соловій також представив своє бачення розвитку майбутніх подій: 1) Церква ставатиме менш інституціоналізованою (буде знижуватися рівень участі людей в інституційному житті церкви, церква буде фокусуватися на індивідуальному духовному досвіді, а не на пасивному повторенні ортодоксальних істин, більш успішними будуть невеликі органічні церкви, побудовані на ідеї спільноти, а не фіксованого членства, у церковному керівництві буде більша потреба в духовних наставниках, здатних зрощувати учнів, ніж в менеджерах з організаційними здібностями, зросте роль непрофесійних церковних лідерів); 2) Буде посилюватися місіонерський характер церкви (церква існує заради світу і реалізації Царства Божого у своєму безпосередньому оточенні, місія буде розглядатися не як окремий аспект церковного життя, а як визначальний атрибут церкви, Церква буде осмислюватися як особливий народ, відправлений Богом на завдання, участь в якому є його основною діяльністю); 3) Церква буде одночасно традиційною і спрямованою в майбутнє (церква повинна знайти шляхи розширення та поглиблення своєї місіонерської присутності в суспільстві, зберігши при цьому свій контр-культурний характер); 4) Соціальне служіння церкви буде зростати (церква повинна запропонувати альтернативні шляхи вирішення основних суспільних викликів (глобалізація, політична нестабільність, соціальна нерівність, бідність, злочинність, корупція, розпад сімей, падіння моралі, релігійні конфлікти, перенаселення, екологічні проблеми), соціальна активність Церкви має межі (важливо уникнути переважання «горизонтальної» діяльності над «вертикальною»), церква не повинна перетворитися у соціальну службу; 5) Роль конфесійної приналежності буде зменшуватися (зменшиться значення доктринальних відмінностей між протестантськими деномінаціями, буде знижуватися рівень протистояння між ліберальною і консервативною богословськими парадигмами); 6) Значення інтернету буде зростати, він перетворитися на головне джерело інформації та спілкування; 7) Продовжиться процес фрагментації євангельського руху (незважаючи на прагнення євангельських деномінацій призупинити відцентрові тенденції, і далі будуть виникати нові церковні утворення, головними характеристиками яких стануть відмова від ієрархічності, пошук культурної доречності, зростатиме роль міжцерковних і парацерковних організацій, здатних забезпечити лінії комунікації та духовну єдність); 8) Відбудуться зміни в здійсненні церковного керівництва (орієнтація на общинність, взаємне прийняття, спів-служіння, відмова від репресивного стилю, перехід до втілення цінностей Царства Божого, відмова від вертикальних ієрархічних систем управління, стимулююче та мотивуюче лідерство, колективне керівництво, важливість свободи кожного віруючого, право на власну думку і спосіб життя); 9) Варто очікувати нових підходів у євангелизмі (відмова від євангелизму як донесення інформації, догматичного монологу, форми тиску, зростатиме роль діалогічності, прояву на особистому досвіді цінностей Царства Божого, соціального служіння).

Після обіду координатор розвитку освіти ЄААА, докторант богослов’я Т. М. Дятлик прочитав семінар на тему «Очікування пасторів від духовної освіти» та презентував роботу Євро-Азіатської Акредитаційної Асоціації. «ЄААА - член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті, - сказав Тарас Дятлик. — Головне завдання асоціації — допомагати богословським навчальним закладам і піклуватися про якість богословської освіти». Організаційне облаштування, стандарти, процедури та основні вимоги ЄААА аналогічні і сумісні з вимогами інших сестринських асоціацій, що дозволяє визнавати рівні освіти, отримані в навчальних закладах різних країн та континентів. Гість також розповів про акредитаційну роботу, яку звершує ЄААА, а також представив діючі проекти.

Після цього на учасників та гостей семінару чекала екскурсія на водоспад та гуцульський ринок, а також смачна вечеря в одному із ресторанів мальовничого міста Яремче.
Ввечері цього ж дня відбулося друге робоче засідання працівників відділу освіти, на якому продовжили обговорення поправок до підручника «Засади віровчення ЦХВЄУ».

Третій, останній день науково-практичного семінару розпочав президент Міжнародного Відкритого університету ім. В. Марцинковського О.Ф. Калабський доповіддю на тему «Церква і християнська освіта в українському суспільстві». «Якщо наша наука не відкриває людям Христа та Його потенціал, — розпочав Олександр Федорович, — то вона стає схоластичною і втрачає сенс». Доповідач також зауважив, що Бог дав незалежність Україні, щоб підняти рівень освіти на якісніший рівень. Європейська освіта підлаштована під Канта (лібералізм), американська освіта споріднена з культурою, тому більше відкриває цінності США, аніж Христа, а в Україні ми маємо унікальну можливість побудувати християнську освіту, вільну від європейського лібералізму та американського культуралізму.

Також Олександр Федорович поділився своїм баченням ситуації християнської освіти в нашому братерстві, а також заохотив пасторів до здобуття вищої світської освіти для інтелектуального та соціального розвитку.

Приємною несподіванкою стала інформація про домовленість набору групи п’ятидесятників на навчання до Національного Університету «Острозька Академія», для яких деякі філософські предмети будуть замінені на євангельські. «Аналітики кажуть, що протестантське вчення є передовим, але носії вчення, на жаль, не готові втілити і розповсюдити це вчення», — резюмував Калабський.

Після короткої перерви виконавчий директор Міжнародного Слов’янського Центру Християнської Освіти М. І. Вінничук дав корисну інформацію про «Інтернет та нові технології», а також розповів про відмінність української та американської систем освіти: «Американський університет має деякі переваги: відсутність хабарництва, здобуття богословської освіти за рахунок держави, освіта громадян — пріоритет держави, знання абітурієнта — основний критерій при вступі». Микола Іванович також зауважив, що молодь потрібно навчити правильно використовувати новітні технології, в протилежному випадку — вони використовуватимуть їх собі на шкоду. Пастори багато можуть дізнатися про своїх членів церкви завдяки соціальним мережам.

Після короткої перерви заключну проповідь виголосив старший єпископ ЦХВЄУ М. С. Паночко. Прочитавши уривок із Євангелія від Матвія 28:16-20 Михайло Степанович підбадьорив усіх присутніх: «Результатом вчення Христа стали одинадцять учнів, деякі з яких вагалися. Учнів не слід ідеалізувати — вони були схожі на нас. Але сила не в учнях, а в Голові — Ісусі Христі. Він не соромився тієї малої групи людей. Українське братство теж має недоліки, але Христос є нашим Главою і хоче співпрацювати з нами».
Старший єпископ наголосив, що навчити — означає не просто привести в церкву, навчання — процес всього життя. Повинен бути баланс між раціоналізмом і містикою. Потрібно досягти атмосфери сім’ї в церкві, і в цій атмосфері навчати. Відділ освіти має навчити віруючих усієї правди і берегтися перекосів. «Дорогі друзі, вчіть людей з любов’ю, бо лише тоді освіта має силу, коли передається з любов’ю», — резюмував він.

Присутні мали можливість задати свої питання старшому служителю об’єднання церков України.

Після спілкування старший єпископ Михайло Паночко та його заступник по південно-західному регіону єпископ Юрій Веремій звершили молитву благословення за всіх працівників відділу освіти.

Наприкінці зустрічі адміністратор відділу освіти Василь Попудник представив офіційний сайт відділу освіти ЦХВЄУ (www.chveu-osvita.org.ua).

Богдан Галюк, прес-служба відділу освіти ЦХВЄУ