Юрій Веремій:
«Нині Євангелія стає ще потужнішою відповіддю на потреби людей»

Російська інтервенція в Україну спричинила масову еміграцію її громадян у країни Європи. Звичайно, що всі вони потребують задоволення не тільки своїх матеріальних потреб, але й духовних.

Юрій Веремій — заступник старшого єпископа в Південно-Західному регіоні, старший пресвітер Івано-Франківського обласного об’єднання, єпископ УЦХВЄ в Європі розповідає про особливості місіонерського служіння в європейських країнах.

— Наскільки церква в Європі місіонерська?
— Ми завжди налаштовуємо наших братів і сестер бути місіонерами там, де вони опинилися. Це стосується як України, так і інших країн. У Європі ми спостерігаємо, як це реалізовується. Із 2016 року ми працюємо над утворенням нових церков: об’єднуємо українських віруючих, відкриваємо громади та проповідуємо Євангелію.

До 2024 року ми охрестили понад тисячу нових людей. У цьому році вже прийняли хрещення 354 особи. Більшість із них — це люди, яких наші громади запросили на богослужіння. Нещодавно в Чехії Леонід Демчук разом із командою охрестив 21 людину, з яких лише п’ятеро виросли у християнських сім’ях. Решта — це ті, хто почув Євангелію і вирішив прийти до Бога.

— Чи можна провести аналогію з подіями, описаними в Діях апостолів, 8:4?
— Так, у Діях описано розпорошення віруючих Єрусалима через гоніння. Тоді християн переслідували, ув’язнювали, але це не зупинило проповіді Євангелії. Тепер ми свідки розпорошення українців через війну. Росія напала на Україну, і багато українців змушені були залишити свої домівки. Проте в час цієї кризи Євангелія стає ще потужнішою відповіддю на потреби людей. Українці, перебуваючи за кордоном, шукають духовної опори, і ця потреба дає новий поштовх для благовістя.

— Чим місіонерське служіння в Європі відрізняється від служіння в Україні?
— У Європі люди більш відкриті до Євангелії, ніж в Україні. Можливо тому, що вдома багатьох стримувала родина, сусіди, традиції. А коли опинилися в Європі, то якось по-іншому подивилися на євангельських віруючих, на Боже Слово і зрозуміли, що треба прийняти рішення, де бути, коли життя закінчиться.

Боже Слово торкається людей, і ми дякуємо Богові за це. Наприклад, у Дубліні (Ірландія) 17 листопада минулого року ми відкрили нову громаду. На сьомому богослужінні вже було близько 60 людей, і половина з них — нецерковні, але зацікавлені у духовному житті. Вони приводять своїх дітей слухати Слово Боже.

В Україні в багатьох регіонах проповідувати важко. Наприклад, у селах Прикарпаття є доми молитви, яким уже 10–15 років, там регулярно проводяться євангелізаційні заходи — але місцеві жителі все одно вірні своїм традиційним конфесіям.

Тепер ми працюємо в 20 країнах Європи та маємо близько 120 громад, яких відвідують близько 10 000 осіб. Це величезна праця, яку Бог благословляє.

— З якими місцевими та міжнародними партнерами співпрацюють громади УЦХВЄ в Європі?
— Ми співпрацюємо з різними міжнародними організаціями, зокрема з канадським відділенням «Сумки самарянина». Вони звернули увагу на нашу діяльність і захотіли допомогти. Було перераховано чимало коштів на підтримку українців у Європі.

За ці кошти ми допомогли багатьом українським біженцям влаштуватися в європейських країнах. Допомога стосувалася житла, речей першої необхідності, психологічної підтримки, лікування, комунікації та оформлення потрібної документації. Виконано потужну роботу, яка торкнулася мільйонів людей.

Також ми працюємо з п’ятдесят-ницькими союзами Європи, зокрема з Апостольськими церквами Чехії та Словаччини, євангельськими центрами у Франції, Німеччині, Італії. У багатьох країнах нам безкоштовно надавали приміщення для богослужінь — і ця підтримка дуже важлива.

Ми дуже вдячні Богові, що наша євангельська церква об’єднана на рівні європейському, навіть на рівні світовому, що Він допомагає нам у співпраці з міжнародними партнерами в гуманітарних проєктах та в проповіді Євангелії.

Молитва за новоутворені церкви на конференції УЦХВЄ Німеччини, м. Берлін, 4 січня 2025 р.

— Розкажіть про освітні проєкти, спрямовані на оснащення нових місіонерів у Європі.
— Ми запровадили програму навчання для служителів, які беруть відповідальність за церкви. Вони навчаються в Інституті керівництва та управління, очолюваному Руді Дюком. Протягом двох років навчання пройшли понад 50 братів, і зараз ще 70 навчаються.

Також організовано навчання для здобуття дипломів бакалаврів та магістрів на базі Чернівецької богословської семінарії та семінарії «Благодать і істина». Так що співпрацюємо з нашим українським братством, яке є великим благословінням для нас.

Проводяться духовно-збудовуючі конференції в країнах, де є наші об’єднання церков, а також річні звітні конференції з навчальними семінарами в кожній із них. Так само проводимо загальноєвропейські конференції, наступна відбудеться 15-17 травня в Парижі, куди запрошено близько 200 делегатів.

Ми розпочали річну навчальну програму для молодіжних керівників, але бачимо, що потрібно більше часу для навчання, тому продовжуємо її до півтора року. Також навчаємо вчителів недільних шкіл та тих, хто служитиме підліткам.

Ми активно працюємо над залученням нових людей до служіння. Європейські пастори інколи пропонують нам інтегруватися в їхні громади, але наша місія зараз — допомогти українцям, дати їм духовну підтримку.

— Чи плануєте заходи задля донесення та втілення стратегічних ініціатив УЦХВЄ, презентованих 2024 року?
— Так, у кожній країні проходять комітетські зустрічі, де ми шукаємо способи втілення стратегічних ініціатив УЦХВЄ та розробляємо власні стратегії, а також проводимо конференції, на яких звітуємо про виконану роботу та обговорюємо плани на майбутнє.

Розмовляв Василь Мартинюк

Благовісник, 1,2025