Анатолій Козачок: «Тільки потужна системна робота буде давати відповідні результати»

— Для чого потрібне бачення? Чому стратегічна ініціатива була розроблена саме зараз, і чи втілювалися окреслені там завдання раніше? Це переважно структуризація та поглиблення дієвих напрямків чи корекція та виправлення недоліків?
— Кожен час має свої виклики. І коли ми говоримо про стратегію, то для того, щоб добре зрозуміти головні напрямки розвитку церкви та братства, а також знайти найкращі методи праці для розвитку стратегічних напрямків.

Хочу зауважити, що питання не в тому, що хтось добре чи погано працював. Просто ми стикнулися з новими викликами й чудово розуміємо, що на сьогодні тільки потужна системна робота буде давати відповідні результати. Тому ми й виокремили п’ять стратегічних напрямків, на які хочемо звернути особливу увагу. Одним із них є місія.

— Чому місія — один із п’яти ключових пунктів стратегічного бачення УЦХВЄ?
— Місію ми вважаємо одним із головних напрямків розвитку церкви, бо Христос залишив для нас повеління йти по цілому світові та проповідувати Євангелію. І нині ми шукаємо й обговорюємо найкращий досвід, який мають наші церкви, щоб зібрати його й запропонувати пасторам церков для розвитку місійної праці в кожній із них.

— Як зробити, щоб стратегія дійсно працювала, що для цього важливо?
— Звісно, потрібно говорити про важливість того чи іншого напрямку, пропонувати людям форми й методи, які добре діють у цей час. Перед розпадом Радянського Союзу дуже мало говорилося про місіонерську працю. Частіше проповідувалося про те, як будувати життя всередині церкви. Але коли Союз розділився, то церкви дали неймовірну кількість місіонерів. Їх благословили на працю, вони активно трудилися — і це ще більше запалило церкви до роботи. Як наслідок — була утворена велика кількість церков.

У чому феномен? Я вважаю, у тому, що люди, які по-справжньому пережили силу Святого Духа та Його присутність, стають на дорогу місіонерства за покликанням від Святого Духа. Але ми, служителі, маємо допомогти віруючим людям відчути це покликання та відгукнутися на нього. А також навчити їх, як працювати, тобто дати їм певний інструмент, щоб вони не боялися служити.

— Які заходи з реалізації стратегічної ініціативи вже було здійснено? Що заплановано?
— Ми проводимо відповідні консультації з різними департаментами, а також організовуємо відповідні конференції для відповідальних служителів обласних об’єднань із метою ознайомити їх зі стратегічними ініціативами й спонукати впроваджувати їх у своїх церквах. У кінці березня плануємо стратегічну конференцію, яка стосуватиметься місійної стратегії. Плануємо на конференції спонукати церкви до місіонерської праці, а також запропонувати служителям найкращі методи, які нині діють та дають результати.

А далі ми працюватимемо над тим, щоб це послання дійшло до кожного члена місцевих церков, щоб у кожній церкві були вироблені певні стратегічні плани. Наприклад, попри те, що ми й так завжди молимося за місіонерів, можна організувати Місячник молитви за місіонерське служіння. Протягом цього часу варто запрошувати в церкву різних місіонерів, які розкажуть про свою працю. Це буде запалювати дух людей до справи місіонерства. Потрібно готувати проповіді на цю тему, щоб навчити людей із наших церков благовістити, а також здійснювати заклики до місіонерського служіння.

Також ми маємо продумати церковну програму навчання, щоб із самого дитинства, ще з недільної школи говорити дітям, що місія — це важливо, й кожен із нас покликаний Богом звіщати людям про спасіння в Христі. Зрештою хтось стане місіонером, а хтось — лікарем. Але кожен із них буде відчувати свою місіонерську відповідальність і реалізовувати це покликання або у відповідному служінні, або на своєму робочому місці.

І всі ці компоненти, складені воєдино, можуть зробити нашу церкву місіонерською. Тобто ми маємо навчити людей, дати інструменти, спонукувати до праці. Також дуже важливо робити аналіз того, що працює, що ні, щоб корегувати своє служіння. І дуже важливо, щоб люди мали переживання Святого Духа, Який буде допомагати реалізовувати всі ці наміри та ідеї.

— Як зробити, щоб стратегія, сформована згори, запрацювала на рівні кожної громади? Як її донести до кожного члена церкви?
— Для цього ми формуємо різні робочі групи служителів, які шукають способи, як це донести кожній церкві. Не обов’язково люди мають опиратися на те бачення, яке є в нас. Можливо, люди розроблять краще бачення й запропонують його. Зрештою, це тільки перші кроки, і на наступних конференціях ми будемо бачити, що діє, а що ні, що варто скорегувати, а що розвивати далі. Ми налаштовуємося на те, щоби бути дуже гнучкими, і, якщо щось не працює, змінювати методи.

Окрім викладення стратегії чи певних методів роботи, ми повинні мотивувати людей. Бо якщо дати методи, а не дати мотивації — це не спрацює.

— Що вам подобається в місіонерському служінні УЦХВЄ і що варто реформувати чи вдосконалити?
— Насправді мені все подобається в місіонерському служінні, тому що це проповідь Євангелії й виконання Божого повеління. А увагу варто було б звернути, можливо, на те, що перед нами постає безліч нових викликів. Візьмімо душеопікунську працю в сучасному контексті. Це місія чи ні? Звісно, що так. І в цьому нині неймовірно велика потреба. І ми маємо бути на цьому зосереджені.

Тобто кожен час має свої виклики, і нам потрібно бути гнучкими та чуйними до Духа Святого.

Я вважаю, що після війни буде великий запит на справжність. І якщо ми не продемонструємо цієї справжності, то є небезпека, що люди оберуть атеїзм, а не віру, як це сталося, приміром, у Чехії.

Місія може змінюватися, використовуючи різні інструменти. Але в основному вона незмінна — у проповіді Євангелії. Тому варто говорити про те, що прийшов новий час і нам потрібні нові засоби, які допоможуть реалізовувати те бачення, яке Господь дав нам.

Розмовляла Ольга Міцевська

Благовісник, 1,2025