Виховання пастора

Навчання пастора має включати в себе щонайменше три елементи, про які пише Павло Тимофію (див. 1Тим.4:12-16): благочестивий характер (якою має бути людина), знання Біблії (що він повинен знати) і навички служіння (на що він має бути здатний). Перш ніж розпочати офіційно виконувати обов’язки пастора, людина повинна досягти певного рівня розвитку по кожному з цих трьох параметрів і ревно прагнути до подальшого зростання в міру служіння.

Благочестивий характер

У Першому посланні до Тимофія, 4:7, апостол Павло велить Тимофію «вправляти себе в благочесті»… Прекрасне знання Біблії і наявність навичок служителя — ще не найголовніше для людини, яка прагне стати пастором. Писання надає першорядного значення благочестивому характеру (див. 1Тим.3; Тит.1). Саме з благочестя починається підготовка до цього високого й святого покликання. Починати з чогось іншого означає спиратися на природні таланти або особливості особистості, а пастир Божого стада повинен спиратися на зовсім інше джерело сили. Справді духовний керівник зобов’язаний реагувати на імпульси Святого Духа, тоді він відкриє для себе скарби Слова, запалиться вогнем пристрасті й стане проникливим…

Благочестивий характер як мета

Говорячи про рукопокладення молодого пастора, шотландський служитель Роберт Мюррей Макчейн зауважив: «Не забувайте про внутрішню культуру людини — я маю на увазі серце. Кавалерист як зіницю ока береже свою шаблю, стежить, щоб вона не затупилась, акуратно відчищає кожну плямочку. Пам’ятайте: ви — меч Божий, Його зброя — я довіряю Йому вибрану посудину, щоб вона носила Його ім’я. Успіх значною мірою залежить від чистоти й досконалості інструменту. Ніякі великі таланти Бог не благословляє так, як наслідування Христа. Святий служитель — найпотужніша зброя в руці Божій».

У чому проявляється благочестивий характер

Зростання у вірі має проявлятися в таких сферах:

1. Моральність (див. 1Тим.3:2-3). Основа благочестя в усіх сферах життя — особисті моральні норми. Керівник повинен виховувати свої почуття й учитися розпізнавати добро й зло, дисциплінуючи себе й постійно тренуючись у гімнастичному залі життя (див. Євр.5:14).

2. Сімейне життя (див. 1Тим.3:4-5). Майбутній служитель повинен дотримуватися дуже суворих моральних норм у власній родині. Він зобов’язаний приділяти велику увагу своїм стосункам із дружиною і робити все, щоб «любов’ю її насолоджуватися постійно» (Пр.5:19). Виховати віруючих синів і дочок також дуже важливо. Віддаючи себе служінню, пастор часто менше часу проводить зі своїми дітьми, але обов’язково треба виховувати їх «в напоминанні й остереженні Божому» (Еф.6:4).

3. Зрілість (див. 1Тим.3:6). Зрілість не є даром, із яким народжуються. Ні, людина знаходить її поступово, застосовуючи принципи Слова у своєму щоденному житті.

4. Репутація (див. 1Тим.3:7-8). Зрілості вчаться в школі життя, а репутацію людині допомагають знайти благочестиве життя, сімейне життя й зрілість.

Шлях до благочестивого характеру

Розпочати виховання слід із читання Слова й роздумів над ним. Людина може насичуватися цими заповідями Божими: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно» (Кол.3:16). Є й інші книги, які можуть стимулювати ваше зростання в благочесті... Спілкування з іншими благочестивими людьми й духовними наставниками теж може сприяти зростанню, духовній відповідальності й зрілості. «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Пр.27:17). Навіть читання життєписів людей, яких Бог використав для здійснення Свого задуму, виховує людину й допомагає їй побачити, як діє Бог у житті окремої людини й церкви взагалі.

Знання Біблії

Знання Біблії — невід’ємна частина процесу підготовки. Без цього людина не може виховати в собі благочестивий характер, а тому й не може ефективно служити іншим. Sola Scriptura (тільки Писання) і sola fide (тільки віра) — принципи, що зв'язують воєдино блоки, з яких будується служіння… Жоден рух не зможе вплинути на суспільство, якщо його вожді неосвічені або постійно ставлять під сумнів достовірність і можливість практичного застосування своїх основоположних документів.

Знання Біблії як мета

Знання Біблії здобувається не для того, щоб тебе оцінили або дали тобі вчений ступінь... Щоб отримати знання Біблії й богословську мотивацію, потрібно перш за все керуватися бажанням особисто пізнати Бога (див. Фил.3:8-10)… З цього бажання відповідно виникає прагнення точно донести Слово Істини (див. 2Тим.2:15), вправно володіти гострим мечем Слова (див. Еф.6:17; Євр.4:12) і відтак виконувати основи вчення Біблії, які колись раз і назавжди були дані святим (див. Юд.3).

Сфери знання Біблії

Для того, щоб досягти намічених цілей, вкрай потрібні три важливі моменти: здатність до засвоєння мов оригіналу, тверді богословські позиції, вироблені в ході екзегетичних зусиль, і знайомство з богословською спадщиною авторів минулого й сучасності.

Щодо лінгвістичних здібностей, то першим і найважливішим кроком у цьому напрямку є володіння основами мов, якими натхненні Духом автори писали свої твори (див. 2Петр.1:21). Оскільки будь-який переклад — це певною мірою тлумачення, кожен вихователь пасторів має знати хоча б основи давньогрецької та давньоєврейської мов... Знання мов оригіналу не гарантує точності, але сприяє їй.

Щодо богословської позиції, то саме богослов’я — це те, що ми дізнаємося про Бога через Його одкровення, перш за все в Писанні (особливе одкровення), а також — у творенні (загальне одкровення). Відповідна богословська перспектива, тобто фільтр, через який богослов пропускає все, що чує й читає, складається з трьох компонентів: історичного, біблійного й систематичного богослов’я.

Історичне богослов’я містить дуже цінні відомості про проблеми, суперечки, собори й символи віри в церковній історії. Воно показує, як учення Письма формулювалося й оформлялося в догматах, символах віри й сповіданнях. Ми дізнаємося про постійну внутрішню боротьбу церкви з помилками та єресями, у результаті якої формувалися всі важливі постулати. «Немає нічого нового під сонцем» (Екл.1:9) — і античні єресі періодично спливають під виглядом новинок, тому знання історичного богослов’я допомагає орієнтуватися і в поточній ситуації, не дозволяючи нам потрапити в стару пастку...

Біблійне богослов’я, у вузькому розумінні, дає учневі основні знання про кожного з авторів Біблії, про кожну її книгу або групу книг. Якісне навчання має включати в себе ці моменти, щоб з окремих частин складалася цілісна картина.

Систематичне богослов’я збирає воєдино всі фрагменти і об’єднує їх. Воно випливає з біблійного й історичного і постійно підживлюється, перевіряється й коригується на підставі тлумачень біблійного богослов’я. Це — упорядкований огляд або список важливих тем біблійного богослов’я, складений так, щоб не порушувати контексту окремих частин...

Не можна недооцінювати важливості послідовних і гармонійних богословських поглядів. Писання натхненне Богом, і в ньому ціле не може суперечити частинам. Ви повинні мати цілісне уявлення про істину, не забуваючи окремих її елементів. Проповідь про конкретні речі звучить виразніше й зрозуміліше, коли ясно показана їхня роль у загальній схемі.

Інший важливий бік підготовки пастора — ознайомлення з літературою, з широким рядом книг і авторів, і вміння оцінювати цю літературу. Вивчення праць провідних християнських керівників, мислителів і письменників, створених протягом усієї історії церкви, дозволить студенту ознайомитися з їхніми герменевтичними й богословськими передумовами. Потрібно обов’язково стежити і за сучасною літературою — тією безліччю книг, газет і журналів, ознайомлення з якими також важливе. Це знання допоможе вам заощадити час і краще зрозуміти кожного автора під час читання його праць.

Шлях до знання Біблії

Багато хто намагається навчати пасторів заочно або у вільній обстановці, а не на академічних аудиторних заняттях... Спроби скоротити й полегшити процес навчання неминуче негативно позначаються на засвоєнні матеріалу й продуктивності. Благочестя й пасторські навички теоретично можна здобути будь-де, але не так-то просто отримати гарну освіту. Якщо вам випала така можливість, не пропустіть її.

Навички служителя

Ефективна підготовка — це не тільки заняття в класі, але й практика, без якої більшість студентів безпорадно борсається, коли справа доходить до служіння.

Що таке навички служителя? Їх можна поділити на чотири основні групи. Підготовлений пастор — це людина, яка, крім того, що має благочестивий характер і відповідні біблійні й богословські знання, уміє керувати людьми силою переконання, авторитетно вчити, пристрасно проповідувати й уважно піклуватися про паству.

Щодо керівництва силою переконання, то компетентний керівник має тверді переконання, основані на Біблії, що є абсолютно неодмінною рисою для ефективного служіння. У Посланні до Тита, 1:9, написано, що єпископ повинен «мати силу навчати в здоровій науці, і переконувати противних». Духовна переконаність, властива сильному вождю, виникає не на порожньому місці; вона формується під впливом Слова Божого за допомогою Святого Духа. Переконаність, у свою чергу, породжує дисциплінованість, проникливість і відвагу, вкрай потрібну для виконання завдання. Тверда віра в Слово Боже й непохитне прийняття його істин — ось ті підстави, на яких лежить така переконаність, що людина готова й померти за свої ідеали.

Авторитетність навчання випливає з того факту, що проповідник виконує доручення Бога й зодягнений Його авторитетом... Завершуючи розповідь про Нагірну проповідь Ісуса, Матвій підсумовує: «І коли Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його, бо навчав їх, як можновладний, а не як книжники і фарисеї» (Мт.7:28-29)…

Важливо, щоб цей авторитет не був заснований на зарозумілості. Влада наставника ґрунтується тільки на знанні й розумінні Слова Божого.

Наша влада обґрунтована. По-перше, ви повинні знати, як ставитеся до Біблії. Якщо ви не впевнені, що вона — Слово Боже, у вас немає влади. Ви повинні знати, про що йдеться в Слові Божому. Якщо ви не впевнені в його значенні, то у вас немає влади. Ви повинні намагатися передати ці знання правильно, бажаючи, щоб й інші знали Його Слово. Нарешті, ви повинні турбуватися про те, як люди відгукнуться на Його Слово.

Відданий служитель учить сміливо, проголошує Слово Боже і дозволяє йому робити свою справу.

Щоб проповідувати з пристрастю, треба близько до серця приймати зміст проповіді. Сам проповідник зобов'язаний із ентузіазмом ставитися до того, чого він навчає інших. Зміст проповіді має виходити із самого серця служителя, він повинен прагнути розділити з іншими своє хвилювання…

Щодо турботи про паству, то часто люди помилково вважають пастора «начальником» церкви. Так, його становище вимагає прийняття рішень, які можуть вплинути на інших, але біблійний пастор — це пастух, а не монарх. Ключ до ефективного пасторства — служіння, і про це ясно говорить апостол Павло: «Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони, і в великій любові їх майте за їхню працю» (1Сол.5:12-13).

Дбайливий пастор постійно стежить за стадом і охороняйте його...

Дбайливий пастор вміє вести своє стадо до зелених пасовищ і спокійних вод...

Дбайливий пастир вміє забезпечувати добробут свого стада. Він приділяє вівцям час, щоб знати, чого вони потребують...

Істинний керівник думає про благополуччя інших, а не про власні зручність і престиж. Він проявляє симпатію і турботу до тих, хто ввірений йому, він уважний до їхніх проблем, труднощів і тривог, але це симпатія, яка підтримує й зміцнює, а не та, що розм’якшує й ослаблює...

Дбайливий пастор любить своїх овець. Він прив’язаний до них...

Граючи роль турботливого наставника без любові, ви будете лицемірити. Любов і тільки любов з’єднує все воєдино. «А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости!» (Кол.3:14).

З книги «Повернення до пасторського служіння» Джона Макартура

Благовісник,4,2019