Благовісник

Воля Божа — це поки що не складені в одну картину пазли

Воля Божа для нас — це часто «кіт в мішку». Тому коли ми молимося: «Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі», то сповідання наше іноді номінальне, оскільки все-таки хочемо, щоб усе було по-нашому — як ми бачимо, як ми прорахували, так, як, на наш погляд, буде краще для нас. Його воля — це поки що не складені в одну картину пазли. А в нашій волі все без пазлів — хочемо «ось так» і хочемо сьогодні.

Років зо три тому я молилася про одну ситуацію й побачила, як Суддя в мантії закрив папку, владно вдарив суддівським молотком, і я почула слова: «Справу закрито». Той же владний звук прозвучав уві сні, у якому двоє дверей кімнати, де я перебувала, зачинилися з тією ж владою. І ти нічого не можеш із цим зробити. Він зачинив, і ти не можеш відчинити. Він сказав: «Справу закрито» — і ти не можеш її відчинити якимось іншим шляхом.

Влада Бога — це не «мусі-пусі». Це щось, що неможливо зупинити. Минулого тижня вночі в нас був землетрус. Не дуже великий, але й не дуже малий — 4,7 балів. Ми з чоловіком навіть не прокинулися, але деякі прокинулися від поштовхів. Землетрус — це те, чого не зупиниш. Також і влада Бога — не має важеля, щоб її відключити. Якщо, скажімо, Бог став нас трусити, Він доб’ється результату Своїм способом, а не нашим. І ми не зупинимо «землетрусу» нашого життя, поки він не зробить свою роботу.

Вивільнення Божої слави буде тільки всередині Його волі щодо нас. Так, найімовірніше, всередині Його волі доведеться не раз проїхатися на роллеркостері (американські гірки — прим. ред.), заплющивши очі й задихаючись від страху. Доведеться до останньої крапельки пережити слово «безсилля». Але саме в цьому безсиллі відкриється друге дихання. Тільки це буде вже Його дихання.

Тут відмінність Його волі й нашої. Наше свавілля хоче протриматися на першому диханні й не ризикувати втратою сил. А Він веде туди, де вже не залишається сил. У цьому божественний задум. Але саме в тому місці, що лякає нас, відбувається обмін нашого безсилля на Його подих, Його силу, Його чудеса.

Тоді, у 2016, коли почула безапеляційні слова «справу закрито», я злякалася. А раптом не по-моєму? Раптом те чи це? Коли так багато пазлів бракує, а з наявних ти ніяк не можеш скласти картину того, що буде, владні слова «справу закрито» насторожують, бо це той самий «кіт у мішку».

Але тепер, коли я дописала цей текст до цього моменту, на мене «звалився» новий зміст оцих слів. І я зрозуміла, що взагалі неправильно тлумачила ті слова. Сенс не в тому, яким способом Він закриє цю справу (що мене дуже турбувало), а в тому, що Він, праведний Суддя, закриє цю справу на мою користь. Коли диявол проти вас веде справи, Бог рано чи пізно закриє їх. Владно. І ніхто після Його крапки не зможе відредагувати те, що сказав Він, і поставити власну крапку.

Його влада — не порожній елемент. Бог панує в любові. Його воля щодо нас також народжується в Його любові. І якщо ми довіряємо Його любові, ми молимося з самого денця серця: «Господи, у Тебе вся влада на Небі й у моєму житті». І ми відмовляємося від будь-якої своєї волі, від уявлення про неї як про щось краще для нас, і складаємо з себе повноваження редактора Його волі. Божа воля для нас — найкраще з найкращого. Не варто редагувати досконалого.

Марина МИРОНОВА

Благовісник, 3,2019