Руйнівна сила злої вістки

«І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах. І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі» (4М.13:32-33; 14:1).

З чого почався розпач та відчай у народі, який вийшов із Єгипту? Десятеро з тих, хто ходив у розвідку в Обітовану землю, пустили злу вістку про той край. Тобто сказали те, що не підбадьорило людей, а пригнітило. Лише двоє з дванадцяти стверджували, що народ увійде в ту добру країну. Ті, десятеро, опиралися на власні сили й не бачили в собі можливостей увійти в багатий край. Звичайно, їхніх зусиль було для цього замало, тут потрібне було Боже втручання. Але вони відкинули Божі обітниці, що ця земля буде дана ізраїльському народові. Їхня риторика повністю опиралася на їхні почуття, на їхній страх, а не на віру. І ці слова страху торкнулися людських сердець більше, ніж слова віри, і весь народ засмутився й став нарікати на своїх провідників і на Бога.

Такі злі вістки ми чуємо й у нашому житті. Через них виникають непорозуміння, сварки, руйнуються стосунки (навіть між рідними людьми чи друзями). Вони перешкоджають звершенню Божої волі.

Апостоли описують у своїх посланнях ситуації, пов’язані з недобрими чутками, і дають настанови щодо них.

Одна з десяти заповідей стосувалася того, щоб не поширювати злої неправдивої вістки про інших людей. Бог чітко зазначив, що така поведінка руйнівна. Ми інколи можемо й оправдовувати людей, які поширюють злу вістку: «Ну, всяке буває в житті. Кожен має право на свою думку». Та й собі дозволяємо не пильнувати за своїми устами.

Апостол Яків пише, що язик, хоч і невеличкий у тілі, дуже багато зла чинить. Хтось порівняв язика з відром у криниці, яке черпає те, що в глибині нашого серця, і виносить назовні. Але Бог для того дав нам розум і дає мудрість, щоб ми пильнували над тим, що говоримо і що чуємо.

Тепер дуже часто натрапляємо на слово «фейковий», тобто неправдивий. Це те, що розголошується, але не перевірене або й вигадане. Фейкова інформація може поширюватися спеціально, щоб викликати певний ажіотаж серед людей. Біблія нам конкретно каже: «Всяка неправда — гріх». І тому потрібно пильнувати за тим, що ми говоримо, що поширюємо й що сприймаємо.

Коли Навот не хотів продати нечестивому царю Ахаву свого винограднику, який був спадщиною його батьків, підступна цариця Єзавель пообіцяла цареві владнати це питання. Вона наказала знайти двох людей, які будуть неправдиво свідчити про Навота — тобто поширюватимуть про нього лихі поголоски перед старійшинами, суддями і всіма знатними людьми. Такі люди знайшлися — і Навота побили камінням, а цар отримав змогу розпоряджатися бажаними землями. Це сталося попри те, що більшість людей знали Навота як щирого і богобоязного чоловіка. Ось так спрацювала неправдива інформація — привела до страшних наслідків. У словах цариці, яку згодом суворо покарали за її підступи, була одна істина. Коли вона посилала підданих за неправдивими свідками, то сказала: «Знайдіть двох негідних людей». Тобто тих людей, які передають неправду, які вигадують щось і несправедливо звинувачують, навіть нечестива цариця назвала негідними.

Тих, хто поширює брехню, хто передає злу вістку, спотворивши її зміст, хто сіє страх і розбрат, хто за гроші може сказати те, що попросять, Біблія теж називає людьми негідними. І, як ми бачимо в Писанні та в історії, у свій час вони отримують покарання.

Розвідники, які принесли ізраїльтянам злу вістку, бачили все благословення того краю, але неправильно донесли народу інформацію. Вони збили його з дороги, посіяли зневіру серед нього, відвернули від Бога. Звісно, можна знайти безліч слів для оправдання цих людей: їхній страх — це природна реакція на побачене, їхня невпевненість — це нормальна людська поведінка… Але якщо проаналізувати ті наслідки, до яких призвели їхні слова — усі виправдання втрачають свою вагу.

Ісус Навин та Калев переконували народ: «Ми посядемо цю землю, ми будемо користуватися всіма її благами, бо Бог нам дасть її». Але їх хотіли камінням побити, і це тільки за те, що вони відстоювали Божу позицію, що говорили правду.

Злі слова роблять багато зла. Сказали неправду — і людину позбавили життя чи несправедливо осудили. Поширили неперевірену інформацію — і сформували неправильне ставлення до людини. Не раз в житті стикалися з тим, що хтось наговорить на когось, — і всі упереджено ставляться на обмовлену людину. Поширення перекрученої інформації руйнує віру людей. Тому Писання закликає: «Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности, а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт, що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують» (2Тим.2:16-18).

Поширення фейкової інформації прирівнюється до онкохвороби, яка неконтрольовано поширюється по всьому тілу й здатна зруйнувати весь організми. Марне, неперевірене слово захоплює розум людей, паралізує його й призводить до зневіри та безбожності. Руйнівну силу такого слова спостерігаємо в суспільному житті. Політтехнологи поширюють різну несправедливу інформацію, аби досягнути того, чого хочуть. На жаль, це явище трапляється й серед християн. Писання суворо застерігає від цього. Апостол Петро каже: «Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови» (1Петр.2:1).

Оті десятеро чоловіків, які побачили благословенний обіцяний Богом край, через своє неправильне розуміння не зуміли подолати останнього рубежу складного й виснажливого шляху, завдовжки в 40 років. І не тільки самі не подолали його, але й своїми словами вплинули на безліч людей.

Люди, які сіють негідне, потрапляють під осудження. Вони будуть покарані самі й ті, хто заразився від них. Тому перевіряймо всяку інформацію, яка потрапляє в наш розум. Пильнуймо за тим, що передаємо іншим людям. Що приходить до нас недобре — одразу відкидаймо. Спиняймо тих, хто вносить у наш розум руйнівні злі вістки, неправдиву інформацію — і самі не розносьмо їх. Якщо ж ви відчули руйнівну силу злого поголосу, то підійдіть до тієї людини, яка його розносить, і з’ясуйте з нею наодинці достовірність того всього. Застережіть її і не ставайте негідною людиною, яка сама поширює неправду. Прощайте людям і не носіть у серці підступної інформації з метою при нагоді скористатися нею й скомпрометувати ближнього.

Ті десять розвідників не були негідними людьми. Вони одні з найкращих у громаді. Проте в якийсь момент піддалися руйнівній дії своїх сумнівів і зруйнували віру інших людей. Будьмо пильними, щоб нам не стати такими людьми. Просімо в Господа мудрості дивитися на ситуацію очима Божими й нести в світ Його Благу вістку, яка підбадьорює й наповнює вірою. Це наша особлива місія, до якої Бог покликав кожного з нас.

Віталій ОНІЩУК,
пастор, заступник директора місії «Голос надії»

Благовісник, 3,2019