Йди геть від нас, Ісусе!

«І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. » (Мт.8:34).

Ми часто просимо в Бога. Прохання бувають різні. Наприклад: «Нехай мої діти у Твоєму царстві будуть праворуч і ліворуч від Тебе» або «Нехай мій брат розділить маєток зі мною», або «Помилуй мене, Господи»…

Усе місто вийшло назустріч Ісусу. Але чому такі перекошені невдоволенням їхні обличчя?

«Йди геть від нас, геть з нашого краю…»

Чому в це місто заборонено вхід Христу? Чому замість «прийди до нас» звучить «геть звідси»? Причини дві — страх і свині!

Почнемо з останнього.

Якщо по правді, свині не винні, — причина в тому, що дії Христа мають наслідок у сфері нашого добробуту. А нам, як правило, це не до вподоби.

«Чи має Він право на матеріальну сферу мого життя?» — запитання риторичне, проте ми не проти, щоб Він впливав на «вгодованість» нашого гаманця. Решта — ми справимося самі.

Вам знайома картина, коли кращі молоді роки ми витрачаємо на «свиней»? «Оце ще докінчу, і вже щось постараюся для Бога, ще трошечки підтягну, щоб як у людей було, а тоді — звершу подвиг віри».

Так пролітає і молодість, і здоров’ячко вже не те… А тоді заключний акорд: «Коли, Боже, Ти мене уздоровиш, буду Тобі щиро служити!..»

А поки що: «Йди від нас, не треба зачіпати наших «свиней»…»

Тепер про страх.

«І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...» (Лк.8:35).

Коли був одержимий, голий, біснувався — це звично. Коли став адекватним — жах охопив натовп.

Порядок у житті починається з порядку в духовній сфері. Ні ланцюги, ані інші людські намагання привести чоловіка до тями не дали жодного результату — бруд, злість, одержимість його душі неодмінно виплескувалася назовні, рвучи всі прив’язі, спотворюючи особистість, руйнуючи його життя, сім’ю і долю.

Як часто, на жаль, ми марно намагаємося впорядкувати щось своїми зусиллями! І кожного разу зазнаємо неминучої поразки — від державного до особистого й буденного!

Так, ми мусили б визнати цю віками перевірену істину: без Нього ми не розберемося ні в душі, ні в сім’ї, ні в державі.

«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт.6:33).

Усе ж таки по-іншому не було й не буде. Тож шукаймо найперш ЦАРСТВА БОЖОГО і ЙОГО правди, щоб мати нам будучність і надію!

Микола СИНЮК

"Благовісник", 1,2019