Не фан

Ти послідовник Іcyca?

Я б сказав, є велика ймовірність того, що ти просто пропустиш це питання. Можливо, ти й прочитаєш його, але сумніваюся, що воно матиме велике значення для тебе або вразить тебе. Але можна, я поставлю тобі його ще раз? Це — найважливіше запитання, на яке тобі будь-коли доводилося відповідати.

Ти послідовник Ісуса?

Знаю-знаю, тебе про це вже питали. Просто це запитання таке знайоме, що над ним часто не задумуються. Не тому, що воно змушує тебе почуватися незручно. Не тому, що воно може тебе засудити. Це питання пропускають переважно тому, що сприймають його як зайве або риторичне. Та перш, ніж ти намагатимешся забігти наперед, дозволь мені пояснити, чого я не питаю. Я не питаю:

Чи ходиш ти до церкви?

Чи твої батьки/бабусі й дідусі християни?

Чи ти піднімаєш руку в церкві наприкінці проповіді?

Чи повторюєш молитву за пастором?

Чи ти в дитинстві брав/брала участь у літніх біблійних школах і/або церковних таборах?

Чи можеш ти під час молитви вживати п'ять і більше синонімів до слова «Бог»?

Чи в тебе на сторінці у Facebook у графі «Релігійні погляди» зазначено «Християнин»?

Коли я питаю, чи ти послідовник Ісуса, то не маю на увазі ці питання. На мою думку, багато хто з нас поспішає сказати: «Так, я послідовник Ісуса», але я не впевнений, що ми справді розуміємо, про що йдеться.

В одному з уривків Святого Письма, який може нас привести до тями, йдеться про день, коли багато з тих, які вважали себе послідовниками Ісуса, зі здивуванням побачать, що Він їх навіть не впізнає: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене...» (Мт.7:23).

З’ясування стосунків

Тож із чого почати визначати, чи справді ти — послідовник Ісуса?

Почнімо ЗС із розмови з Ісусом. Декому з вас ця абревіатура знайома. Якщо ні, то я підкажу. Для хлопця, який перебуває в романтичних стосунках, цих літер достатньо, щоб його серце охололо зі страху. Найімовірніше, думка про розмову ЗС його жахатиме. В дійсності, багато молодих людей утікають від цієї розмови або відкладають її на невизначений час. Так, це «з'ясування стосунків». У деяких культурах — це офіційна розмова, яка відбувається в певний момент романтичних відносин між хлопцем та дівчиною, щоб визначити рівень відданості один одному.

Тож ось що я попрошу тебе зробити. Спробуй уявити, що ти зустрівся з Ісусом. Він дивиться тобі в очі й каже: «Час з'ясувати стосунки». Він хоче знати про твої почуття до Нього. Чи твої стосунки з Ісусом особливі й виняткові? Вони обмежуються зустрічами в неділю, які ні до чого не зобов’язують, чи вже минули цей етап? Як би ти охарактеризував свої стосунки з Ним? Наскільки глибокими є твої почуття до Нього?

Немає значення, чи ти з дитинства називаєш себе християнином, чи все це для тебе нове, — Ісус чітко окреслить стосунки, які Він хоче мати з тобою. Він нічого не підсолоджуватиме й не приховуватиме. Він прямо скаже тобі, що це означає — йти за Ним.

Може здаватися, що існує багато послідовників Ісуса, та якби вони чесно розповіли, які в них стосунки з Ним, маю сумніви, що їх можна було б упевнено назвати послідовниками. На моє переконання, є влучніше слово, яким можна їх описати. Вони не послідовники Ісуса.

Вони просто Його фани.

Словник дає найбільш універсальне визначення слова «фан»: палкий прихильник.

Це той, хто ходить на футбольні матчі. Він сідає на лавці та вболіває за свою команду. Вдома на стіні в нього висить футболка з автографом, а машина рясніє наліпками з емблемами. Але в грі він участі ніколи не бере. Ніколи не пітніє й не приймає удару на полі. Він знає все про гравців і може напам'ять переповідати останню футбольну статистику, але безпосередньо з гравцями не знайомий. Він кричить та підбадьорює, але насправді ні за що не відповідає. Йому не потрібно нічим жертвувати. І, правду кажучи, якщо команда, за яку він уболіває, стане програвати й «пролетить» кілька сезонів підряд, його пристрасть дуже швидко вивітриться. Після втрачених сезонів він, найімовірніше, зіскочить із лав для фанів і стане вболівати за якусь іншу команду. Він просто палкий прихильник.

І мені здається, що сьогодні в Ісуса теж є чимало фанів. Фанів, які прихильні до Нього тоді, коли очікують на винагороду у вигляді перемог, але йдуть геть, коли життя стає важким і здається, що їм ніколи не усміхнеться щастя. Фанів, які безпечно сидять у своїх рядах і вболівають, але нічого не знають про самопожертву та біль на полі. Фанів Ісуса, які нібито знають про Нього все, але не пізнали Його самого.

Утім, Ісус ніколи не був зацікавлений у тому, щоб мати фанів. Коли Він дає зрозуміти, яких стосунків прагне, можливості вибору бути «палким прихильником» не залишається. І мене дуже турбує, що багато наших церков перетворилися зі святинь на стадіони…

Фан із синедріону

У третьому розділі Євангелії від Івана читаємо про фана, якого звати Никодим. Зверни увагу, він не був просто якимось там собі фаном. Він був добре знаною і шанованою людиною. Никодим входив до Синедріону — елітарної групи суспільних і релігійних лідерів. Він також належав до прихильників Ісуса. Слухаючи Його повчання, Никодим не міг не запалитися ними. Він бачив, як Ісус робив неймовірні чудеса, і при цьому вражали не тільки Його сила, а й співчуття та любов.

Никодим був готовий перейти на вищий рівень своїх стосунків з Ісусом, але це було нелегко. Йому доведеться багато втратити, якщо він публічно визнає себе послідовником Ісуса. Що подумають люди, дізнавшись, що Никодим — прихильник цього бездомного теслі, що став рабином, із нікчемного міста Назарет. Щонайменше, він втратить місце в Синедріоні та репутацію релігійного лідера. Бути таємним шанувальником Ісуса нічого йому не вартує, але за те, щоби стати послідовником, треба заплатити високу ціну. Завжди треба.

Отже, Никодим опиняється на несподіваному для себе роздоріжжі. Він змушений обирати між релігією та стосунками з Ісусом. І він не може по-справжньому стати послідовником Христа, не втративши своєї релігії. Це не останній випадок, коли релігія комусь перешкоджає йти за Ісусом.

Ми читаємо про момент з’ясування його стосунків з Ісусом. Епізод починається зі зазначення часу доби, коли Никодим прийшов до Христа: «Він до Нього прийшов уночі...» Можна легко пропустити цю деталь і не звернути на неї уваги. Та запитайте себе: чому він прийшов до Ісуса вночі? Никодим мав багато можливостей прийти вдень. Ісус проповідував у публічних місцях, де йому було б цілком зручно підійти до Нього й порозмовляти з Ним кілька хвилин. У дійсності, шануючи його як релігійного авторитета, інші люди швидко б розступилися й дали Никодимові можливість звернутися до Ісуса. Але він прийшов уночі. Бо вночі його ніхто не побачить. Вночі йому вдасться уникнути незручних запитань від інших релігійних лідерів. Уночі він зможе провести час із Ісусом так, щоб про це ніхто не дізнався. Якщо б йому вдалося порозмовляти з Ісусом наодинці, то, можливо, Никодим зміг би будувати стосунки з Ним, нічого кардинально не змінюючи у своєму житті. Йому б вдалося стати послідовником Ісуса, і це не вплинуло б на його роботу. По суті, його друзі та сім’я навіть могли б і не знати цього. Він міг би розмовляти з Христом уночі й мовчки прийняти рішення у своєму серці — вірити в Ісуса, і в такому випадку його комфортне та безпечне життя не зазнає змін. Це дуже схоже на багатьох фанів, яких я знаю. Вони радо йдуть за Ісусом, поки це не потребує від них жодних значних змін і не має жодних негативних наслідків.

Але правда в тому, що Ісус неминуче змінює життя кожного, хто стає Його послідовником, — і Никодим цю правду незабаром зрозуміє. Щоб іти за Ісусом, треба буде заплатити певну ціну. Йдучи за Ісусом, платити потрібно завжди. Никодимові це вартуватиме його впливової посади. Він втратить повагу своїх колег. Це коштуватиме йому джерела прибутків і забезпечення. Це вартуватиме йому дружби, а можливо, й деяких родинних зв’язків. І таким чином ми підходимо до дуже болючого питання для більшості фанів: чи те, що ти йдеш за Ісусом, чогось тобі коштує? Це не риторичне запитання. Знайди хвилину й напиши в стовпчик, чого тобі це вартує. Чи слідування за Ісусом змінило твоє життя?

Більшість із нас не має нічого проти мінімальних життєвих змін, однак Ісус хоче змінити наше життя кардинально, перевернути його з ніг на голову. Фани не мають нічого проти легкого косметичного ремонту, але Ісус прагне повної реконструкції. Фани приходять до Ісуса, думаючи про дрібне декорування, але Він прагне цілковитого оновлення. Фани вірять, що достатньо трохи макіяжу, але Ісус задумав переродження. Фани вважають, що потрібні дрібні зміни, але Ісус хоче цілковитої перебудови. Фани бажають, щоб Христос надихав їх, але Він хоче увійти в їхнє життя й змінити його.

Никодим починає свою розмову з Ісусом із того, що дає зрозуміти: він вважає, що Ісус справді від Бога. Він уже раніше дійшов до точки віри, але куди він від неї піде далі? Ісус не марнує часу, а відразу ж переходить до суті причини, з якої Никодим прийшов до Нього вночі, а не білого дня. У третьому вірші Він каже Никодиму, що той повинен народитися згори. Напевно, чути таке релігійному лідерові було важко. Він ще дитиною вивчив напам’ять перші п’ять книг Біблії й далі будував своє доросле життя в релігійному дусі. Проте Ісус пояснює Никодимові, що його праведні вчинки й релігійні ритуали — це не те, що Йому потрібно. Никодим повинен упокоритися й народитися знову для абсолютно нового життя.

Никодим прийняв рішення стосовно Ісуса, але це не було рішення стати Його послідовником. Христос би не погодився на стосунки з Никодимом, обмежені простою вірою; Ісус хотів, щоб Никодим ішов за Ним. Йому було замало Никодима вночі, Він хотів бачити його біля себе й удень.

Ісус не стримує Себе в розмові з Никодимом. Піти за Ісусом вимагає зобов’язання, яке дорого коштуватиме Никодиму. Коли ми замислимося над тим, що це означає — йти за Ісусом, то побачимо, що тут це одне з основних питань. По суті, воно актуальне в усьому Святому Письмі. Мойсей не міг іти за Богом, не поставши перед фараоном. Ной не міг йти за Богом, не збудувавши ковчег, який став об’єктом насмішок із боку його сусідів. Даниїл не міг йти за Богом, не молячись і не побувавши в рові з левами. Іти за Ісусом — це не те, що ти можеш робити вночі, поки ніхто не бачить. Це зобов’язання чинне двадцять чотири години на добу, воно кардинально змінить твоє життя. Це не напис дрібним шрифтом, це — зобов’язання.

Не втручайся в моє життя

У церкві, де я пастором, хтось надіслав мені е-мейл, у якому просив скасувати його церковне членство. Заявлена причина цього рішення звучала так: «Мені не подобаються проповіді Кайла».

І все. Хотілося якогось пояснення, тож я вирішив зателефонувати тій особі. Я просто сказав: «Привіт, це Кайл Айдлмен. Я розумію, що ви покидаєте церкву через те, що вам не подобаються мої проповіді». На мить запала тиша. Я захопив його зненацька, як і планував. Спочатку йому було незручно, а тоді він став говорити — невпевнено, плутано, намагаючись якось пояснити своє рішення. Десь посередині довгого пояснення він сказав дещо. Те, що він промовив, змусило мене зітхнути з полегшенням. Я схопив ручку й записав те, що він мені сказав: «Щоразу, коли я слухаю ваші проповіді, то почуваюся так, ніби ви намагаєтеся втрутитися в моє життя».

Та-а-ак, гм-м-м, трохи схоже на те, чим я займаюсь... Але ви чуєте, що він сказав? Він фактично каже: «Я вірю в Ісуса, я великий фан, але не просіть мене йти слідом. Я не проти ходити до церкви щотижня. Я молюся перед тим, як їсти. Навіть приклеїв рибку на свій багажник. Але я не хочу, щоб Ісус втручався в моє життя». Коли Христос визначає стосунки, які Він хоче з нами мати, то чітко дає зрозуміти, що можливості бути фаном, який вірить, але не йде за Ним — нема.

Після прочитання опису зустрічі Никодима з Ісусом нам залишається тільки здогадуватися, що він робитиме далі. Це замовчування продовження історії, здається, видає в ньому фана, який був навіть не палким прихильником, а просто таємним шанувальником. Фана, який ніколи так і не насмілився перейти у своїх стосунках з Ісусом від слів визнання віри до життя з обов’язками.

Однак виявляється, що то не востаннє ми читаємо про Никодима. Наступного разу натрапляємо на це ім’я в сьомому розділі Євангелії від Івана.

Популярність Ісуса незмірно зросла. Релігійних лідерів переповнюють заздрість і страх. Ми читаємо, що Синедріон збирається разом, аби знайти причину, яка б змусила Ісуса мовчати. Частиною їхнього завдання, як релігійних лідерів, був суд над фальшивими пророками. Їм потрібно було придумати якийсь привід для звинувачення. Никодим сидить поміж старійшин, коли вони змовляються знищити Ісуса. Він просто один із сімдесяти двох релігійних лідерів, які становлять основу цього керівного органу. Никодим вірить, що Ісус від Бога, але чи скаже він щось? Чи перейшла його віра в якийсь вид обов’язку? Я впевнений, що він сидів там, сподіваючись, що хтось інший скаже щось на захист Ісуса. Безперечно, він був не єдиний, хто вірив. Його розум свердлить думка: чим обернеться для нього публічне визнання своїх переконань. Далі у вірші 51 читаємо, що Никодим стає на захист Ісуса: «Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?» Хоча він ще не готовий публічно визнати свою віру, таки ризикує кар’єрою й репутацією, відкрито стаючи на захист Ісуса. Це вже більше не приватна розмова про те, у що вірить Никодим. Він дозволяє своїй вірі втрутитися у свої роботу, стосунки й фінансове майбутнє — і з цього моменту перестає бути просто фаном і починає свою подорож услід за Ісусом.

Коли Никодим виступає на захист Ісуса, решта Синедріону відповідає йому: «Чи й ти не з Галілеї?» Синедріон цілеспрямовано намагається викликати в Никодима збентеження, пов’язуючи його з Ісусом. То мало бути важким ударом по його его й загрозою його релігійній репутації, над якою він так важко працював. Це була справжня перевірка для Никодима.

Я помітив, що в житті віруючих майже завжди є такий момент. Вони опиняються в становищі, коли змушені обирати, ким бути — фаном чи послідовником. Уся надія Никодима на те, що йому вдасться йти за Ісусом так, що його життя не зазнає змін, була вбита тим одним питанням: «Чи й ти не з Галілеї?»

Наприкінці Євангелії від Івана є ще коротка згадка про Никодима. У розділі 19 написано, що Ісуса розіп’яли, і Його тіло готують до поховання. І там ми читаємо, що Никодим «смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто». Це був надзвичайно дорогий жест. І, зрозумійте правильно, він йому вартував дорожче, ніж просто гроші. Більше не було можливості приховувати свою віру

По суті, коли більшість людей покинули Ісуса або переховувалися зі страху, Никодим здійснює цей великий жест любові та відданості. Він пішов далі слів про віру, які висловлював у темряві ночі. Никодим уже не таємний прихильник. Він уже навіть не просто палкий прихильник. Схоже на те, що він став послідовником. Це востаннє ми читаємо про Никодима у Святому Письмі. Дослідники християнства вважають, що він загинув мученицькою смертю приблизно в першому столітті…

Уривок із книги «Не фан»

Кайл АЙДЛМЕН

"Благовісник", 1,2019