Благовісник

Віра та життя

Перерости свою стіну

Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Еф.6:10-18).

Для чого нам потрібно зміцнюватися могутністю Божої сили? Для того, щоб піти в цей світ і явити йому Божу славу? Щоб підняти когось із мертвих? Оздоровити хворих? Можливо, але в цьому уривку йдеться особисто про тебе й мене. Читаючи цей текст, можна зрозуміти, що буде у твоєму й моєму житті день злий. І для цього ти повинен зміцнятися Господом і могутністю Його сили, щоб, все здолавши, вистояти, буквально вижити.

Повірте, у нашому християнському житті не раз трапляються моменти, коли ми думаємо: «Мені б тільки вижити!» Так, часто ми ховаємо це, не хочемо про це говорити. Але апостол Павло, який у своєму житті переживав подібні моменти, каже, що для того, щоб вижити, потрібно зодягнутися в повну зброю Божу.

Коли ми тільки навертаємося до Господа, нам все здається дуже легким. Хвилі розступаються, і ми проходимо по морі, як по суші, виходячи з рабства гріха. У пустелі зі скелі тече вода й щодня на землі лежить манна. Одяг не старіє, взуття не рветься. Але ось ми наближаємося до Обітованої землі. І що нас чекає? Укріплені стіни Єрихону. Ми думали, що вже добралися, що все вже в порядку, що ще один крок — і ми в небесах. Але раптом — перед нами стіна. І це проблема, це перешкода. Такого в нашому житті ще не було! І чим ближче ти наближаєшся до того Обітованого краю, який Бог обіцяв тобі, тим вищими стануть стіни.

Як подолати цю стіну і, все здолавши, встояти? Пригадаймо, як впали єрихонські стіни? У Посланні до євреїв сказано, що вірою. І це найправильніша відповідь.

Єрихонські стіни — це проблема, яку побачили ізраїльтяни. Це перешкода, яку, на їхню думку, вони не могли самотужки подолати. Але ці стіни впали, бо так сказав Бог. Ми часто думаємо, що ці стіни впали через те, що народ сім днів обходив довкола них, що вони мовчали, а потім кричали й сурмили. Але це відбулося не тому. Цьому передувало Боже слово, прийняте вірою.

У нашому житті ми також можемо бачити чиюсь перемогу й намагатися скопіювати її. Ми ходимо довкола цих стін, мовчимо, кричимо, але нічого не відбувається. Знаєте, чому? Тому що Бог не сказав нам Свого слова про те, що треба зробити з нашими стінами.

Отже, перше, що нам потрібно, щоб здолати стіну — це слово Боже. Саме тому написано: «Візьміть меча духовного, який є Слово Боже». Коли я прийшов у Церкву, то був залежним від наркотиків. Я повірив у Бога, вірив, що Він землю повісив ні на чому, що Він може пересувати гори, осушувати моря, але не вірив, що Він може звільнити мене від наркотиків. Я молився, старався, мучився, постив. Але коли в певну мить дивився на свої розширені зіниці й відчував, що мені погано, то не міг нічого вдіяти, як тільки вколотися. Та попри все я все одно ходив на служіння й постійно читав Біблію, насичуючись Словом Божим, і одного разу я отримав рему. Прийшло слово від Господа: «Ти вільний!» Я повірив цьому слову — і отримав свободу, і є вільним до цього дня.

Отже, віра Слову Божому — це дуже важливий аспект нашого життя. У служіннях чи під час спілкування з Богом ми беззаперечно віримо в те, що Він каже нам. Але коли ми повертаємося в життєві будні й сприймаємо інформацію з інших джерел, нам буває дуже важко встояти. Тому ми повинні постійно пробувати в Божому Слові, досліджувати Писання, щоб у відповідну мить Бог міг дати нам потрібне Слово для того, щоб подолати проблему.

Є ще безліч моментів, на які варто зважати, щоб отримати перемогу. Дуже знаковою у цьому є для мене постать Неемії. Він був чашником у царя. Це була дуже висока посада, яка йому давала безліч прав і привілеїв. Він народився у Вавилоні, тому що ізраїльтяни на той час були в полоні вже 70 років, а він був, напевно, молодшим. Та все ж він був готовий пожертвувати усім, навіть власним життям, заради блага свого народу. Він молився, постив, плакав і водночас сміливо розмовляв із царем про свій народ, хоча це могло коштувати йому посади й навіть життя. Ми також, щоб отримати перемогу в житті, повинні бути готові платити ціну. На все є своя ціна. Є ціна спасіння. Воно прийшло не даремно. За нього небо платило найвищу ціну. Є ціна проповіді Євангелії, ціна посвячення, ціна перемоги.

І ось цар запитує Неемію: «Чому сумне твоє обличчя?» Той відповідає, що помолився Господу небесному за свій народ. Зрозуміло, що молився він не вголос і не на колінах, а у своєму серці. Не завжди наші молитви промовляються вголос. Ми можемо молитися подумки, в серці, коли йдемо, коли щось робимо чи навіть із кимось розмовляємо. У нашій свідомості є чіткі шаблони того, як має виглядати молитва. Але Бог чує усяку нашу молитву та благання. І Він відповів Неемії, бо бачив силу його посвячення та готовності платити ціну.

Ти будеш потрапляти в різні обставини, які будуть дуже страшними, складними та незрозумілими, і тобі треба буде молитися. Знай, ти можеш приходити до Бога усякою молитвою та благанням. І молися Духом, якщо ти хрещений Духом Святим, бо Він точно знає, за що треба молитися.

Є ще один вид молитви, який здатний рушити стіни. Про це я прочитав у Книзі пророка Михея, 2:13: «Перед ними виламувач піде, вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї…» Цим «виламувачем» для нас є посилена молитва, молитва з постом, яка здатна рушити стіни. Не можна нехтувати цим видом молитви. Якщо ви не знаєте, що далі робити, і не можете отримати слова від Бога, то беріть піст і моліться.

Пригадую, одного разу до нас в церкву (тоді я ще був у церкві на Кар’єрній) привезли 12-річну дівчинку , яка була одержима. Ми молилися за неї, а її устами демон басом проказував: «Я її не відпущу». Ми оголосили піст. Один день — нічого не відбувається, другий — нічого. Дехто вже почав вагатися. Але на третій день посту та молитви дівчинка отримала звільнення. І згодом її мама розповідала, що вона стала повністю здоровою, пішла в школу.

Починаючи молитися за цю дівчинку, ми не мали особливого слова від Господа, тому вступили в битву з посиленою молитвою — і отримали перемогу. І Бог досягнув Своєї мети. Покаялися її мама й тато, покаявся водій, який привіз їх, та й всі християни, які були в цьому залі, каялися в усьому. І цей виламувач стін, яким є піст та молитва, зруйнував цю стіну — і прийшла перемога.

Але є такі часи, коли ти стикаєшся зі стіною і не отримуєш слова. Часи, коли ти молишся в серці — і нічого не відбувається. І ти молишся вголос — і нічого не стається. І ти постиш — і нічого не змінюється. Хто ще не стикався з таким, хочу сказати, що ви обов’язково з цим стикнетеся. Це день злий, із яким свого часу стикнувся Йов. Що робити тоді?

Ось як описує Йов свою боротьбу: «Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої. О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!» Його молитви залишаються без відповіді. І Той Бог, Який здавався близьким, враз став дуже далеким: «Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його не побачу, на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на південь — і не добачаю...» І зрештою він робить висновок: «Бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!»

Іноді стіни з’являються через нашу нерозумність, іноді через наш гріх. Та іноді стіни з’являються тому, що Бог допускає їх у наше життя, як це було в житті Йова. І тоді нам не може допомогти ні молитва, ні піст. Бо в Бога є особливий намір щодо життя людини, який Він виконає.

Як ви думаєте, чи допомогли б молитви й пости Йосипу повернутися в дім батька? Ні. Не звільнили вони його й з в’язниці. Він багато років провів там. Тому що Бог визначив щось для нього. Його ув’язнення було довічним, тому що його заарештували за домагання дружини господаря. Звільнити його могло лише помилування від царя, але він не міг його отримати, оскільки в нього не було нікого, хто міг би заступитися за нього. Це була нездоланна стіна. Як вижити? Як не розчаруватися?

Ці стіни найскладніші. Ми намагаємося пробити їх, боремося, змагаємося, втрачаємо наші сили. Разом з тим, ми не можемо обійти цю стіну. І тому багато хто відступає. Ми перестаємо змагатися за цю стіну й просто відходимо, бо стомилися. У такі моменти диявол обманює багатьох людей. Він каже: «Бог тебе не любить! Бог тебе не чує! Ти Йому не потрібен!»

Здолати цю перешкоду нелегко, але можливо. Ось що говорить про це батько Йосипа Яків, благословляючи свого сина перед смертю: «Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається» (1М.49:22-26). І зрештою настане момент, коли ти зможеш перерости свою стіну. Ти зможеш стати вищим від неї. Тобі потрібно лише перебувати в Божій присутності, «усякою молитвою й благанням кожного часу» молячись «духом… з повною витривалістю».

Якщо ти стикнувся з такою стіною, і не працює піст, і немає слова — не спіши розчаровуватися. Не спіши відступати назад. Продовжуй зростати в Бозі — і, як Йосип, ти переростеш свою стіну.

У моєму житті було багато різних стін. І були моменти, коли піст та молитва звершали чудеса. Коли народилася моя середня донька, їй поставили діагноз — синдром Веста. Це дуже складна форма епілепсії. Це діагноз на все життя, який не лікується. І тоді ми молилися й постили, хоча й не мали особливого слова від Господа. І лікарі кажуть: «Ми не знаємо, що це було й куди воно зникло, але цієї хвороби немає!» Це велика Божа слава, і цю стіну ми тоді зламали молитвою та постом. Але зачекайте. Через деякий час цій же доньці поставили інший діагноз — аутизм.

Ми, маючи певний досвід перемоги над невиліковною хворобою, стали молитися, постити. І робили це багато років, але нічого не змінилося. Це величезний біль для нас, батьків. Але найважчим у цьому є те, що Бог мовчить. Я знаю, що Бог відповідає, я щодня це бачу в житті, чую про це в церквах, але чому тут — тиша? Чому цей біль не минає?

Я не отримав відповіді на це питання. Та зрозумів: саме це і є той день злий, про який згадується в Біблії. Це та стіна, якої ні я, ні хто інший не може здолати. І мені потрібно вирости настільки, щоб перерости її.

Я щиро вдячний Богові, що Він підкріпляє мене. Скажу чесно, я не раз бував у відчаї. Це найскладніший стан для християнина. Людина, яка у відчаї, каже, як Єремія: «Загинула надія моя на Господа». Це все — крах. Але Бог спонукує мені сказати сьогодні тобі, що проходиш через день злий, — не відступай! Молися — і ти переростеш свій біль, ти виростеш зі свого відчаю. Ти станеш більшим від нього.

Апостол Павло стикнувся у своєму житті з нездоланною проблемою. Ангел сатани мучив його тіло. І він просив Бога забрати цю колючку з тіла. Та Бог відповів йому лише через певний час, коли Павло, напевно, уже переріс цю стіну і був готовий прийняти таку відповідь: «Досить з тебе благодаті моєї. Бо сила моя звершається в немочі».

Коли ми можемо рости? Коли ми впокорюємося, применшуємося. Ча­с­­то в нашому житті стається, що ко­ли ми вже пережили певні духовні перемоги, коли демони виходили після наших молитов, коли люди отримували зцілення, Бог приводить нас до стіни, з якою ми не можемо впоратися. І тоді ми повинні впокоритися перед Богом і чекати. Так вчинив у своєму житті Йосип. Він смиренно чекав багато років. І хоча труднощі тиснули його, він зростав духовно — і, зрештою, переріс цю стіну.

Якщо ти хочеш вирости духовно, у твоєму житті обов’язково буде стіна. Вона буде в пустелі. І це завдаватиме болю, страждань та нерозуміння. Але не відходь від цієї стіни. Іноді її ставить перед нами Бог. І Він чекає, що ми виростемо й переростемо її. І тоді ти станеш родючою віткою.

Ти хочеш приносити плід, але не хочеш незаслужено страждати? Хочеш отримати перемогу, але не хочеш платити ціну? Так не буває. Як нас надихає апостол Павло! Він платив ціну. Як вистояв Йов! Та через які випробування йому довелося незаслужено пройти!

Пам’ятай: що якою б високою не була твоя стіна, Бог контролює ситуацію! І Він чекає від тебе такого ж сповідання, як у Йова: «Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу» (Йов.19:25,26).

Але ми повинні сповідувати правильне слово. Часто люди кажуть: «Вір, що ти здоровий» або «Я зцілений», хоча насправді нічого в їхньому житті не відбулося. Я знаю, як це, коли Бог зцілює. Але коли ти хворий, то ти хворий. Хай же буде правильним твоє сповідання: «А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!» (Йов.23:10).

Якщо ти стикнувся з труднощами, то їх Бог для чогось дав у твоє життя. І все, що Бог задумав щодо твого життя, Він виконає. І ось який плід принесли ці страждання в житті Йова, ось який висновок він сам робить: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...» (Йов.42:5).

Пам’ятай, що у твого страждання і твого болю є мета. Це все не просто так. Не просто диявол увірвався у твоє життя й став усе рушити. І Бог досягне Своєї мети, якщо ми з тобою впокоримося перед Ним. Апостол Петро звертався до тих, хто страждає з волі Божої. Отже, є воля Божа й на наші страждання.

траждаючи, ти можеш виганяти диявола — і нічого в тебе не вийде. Ти будеш постити й молитися — і нічого не станеться. Ти будеш цитувати уривки з Писання, проголошувати їх — але нічого не змінюватиметься. І ти обов’язково розчаруєшся. Але якщо ти зрозумієш, що бувають страждання, які допускає Бог, що бувають стіни, які Бог ставить, щоб ти духовно виріс і переріс їх, щоб ти заплатив ціну за переміну свого характеру, то, як сказав апостол Петро: «Ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному» (1Петр.4:19).

Довірся Богові, віддайся Йому, сповідуй, що твій Бог має певну мету для твого життя. Дозволь Богові робити у своєму житті те, що хоче Він, і таким чином ти зможеш перерости свою стіну.

Рустам ФАТУЛАЄВ

"Благовісник", 3,2015