Чистота у домі серця

Теологи кажуть: коли б з усього Нового Заповіту ми послуговувалися тільки Нагірною проповіддю Христа, цього було б досить, щоб зрозуміти всю суть Євангелії. В цій статті ми розглянемо лише один текст — початок Нагірної проповіді, так звані заповіді блаженства.

Отож, Ісус Христос піднявся на пагорб. Очевидно для того, щоб учні, народ могли краще бачити і чути, про що говоритиме сьогодні син теслі — Той, про Якого гомонів люд, кажучи: «Ніколи людина не говорила так, як Оцей...»

Сподівання підтвердилися — повчання Христа було настільки новим, незвичним, таким, що змушувало кардинально міняти усталені звички та погляди на Бога, закон, ближнього і на себе особисто.

Текст, на якому ми зупинимо увагу, каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать».

Блаженні чисті серцем

Пам’ятаю шкільні роки, перший клас: вчителька просила покласти руки на парту — і перевіряла їх чистоту, пояснюючи, наскільки це шкідливо для здоров’я — брати брудним руками їжу.

Коли б Христос сказав: «Блаженні чисті, бо вони побачать Бога» — реакція слухачів була б відповідною. Можливо, слухачі Ісуса на горі, також оглядали б свої руки, одяг, запилені ноги, розважаючи, що ж спільного в їхніх потрісканих від роботи руках і лицем Божим, який зв’язок між їхньою зовнішньою чистотою і можливістю побачити лице Всемогутнього.

Ми живемо в час, коли поняття «чистота» набуває все більшої актуальності в усіх її аспектах. Чисте повітря, чиста вода, натуральна, чиста їжа — ось чинники, що найперше впливають на наш вибір, коли змінюємо місце проживання.

Пригадую випадок тридцятирічної давності. Ми з дружиною потрапили в Ленінград. Господиня дому, сестра в Господі, люб’язно прийняла нас у своїй маленькій квартирі. Я зауважив, як ретельно вона миє посуд. В моєму розумінні, головне під час миття посуду — гаряча вода, і цього досить. Проте сестра не обмежувалася тільки цим. Сода, гірчиця і ще незрозуміло що — і це дуже-дуже старанно застосовувалося до кожної тарілки та виделки.

На моє запитання, чому так ретельно і старанно вона це робить, відповідь була несподіваною — це звичка від воєнних часів, з часів блокади Ленінграда, коли чистота врятувала життя багатьом мешканцям міста.

Більше тридцяти років минуло з часу нашої зустрічі, але цей епізод залишився яскравим
спогадом до сьогодні. Справді, чистота — запорука нашого фізичного здоров’я, але й духовного також, якщо говорити про чистоту духовну. Чиста духовна атмосфера в сім’ї, в церкві, чисте вчення формують міцну духовну особистість — людину з сильним духовним імунітетом проти всіляких вітровчень, спокус та духовних інфекцій цього світу.

Ми говоримо про чистоту серця, нашу внутрішню, духовну незаплямованість. Мільйонні кошти, сотні лабораторій, тисячі людей задіяні в державах, які піклуються про своїх громадян, перевіряючи чистоту повітря, води, довкілля. Чи ж є можливість християнину визначити чистоту свого серця? Якщо так, то яким чином, чи існує такий духовний експрес-аналіз чистоти мого серця? Пропоную вам три відповідні правила, за допомогою яких можна (на мою думку) визначити чистоту серця, чистоту нашого внутрішнього, духовного «я».

Правило №1. Чисте серце — чисті думки.

Для подальшого аналізу чистоти серця необхідно пам’ятати та сприймати як аксіому наступне — Бог знає, контролює, відповідно реагує на хід наших думок, нашого мислення (Пс. 93:11). Більше того, наш духовний портрет перед лицем Всемогутнього малюють не наші слова й діла, а наші думки. Декілька біблійних ілюстрацій більш повно продемонструють нам цю тезу.

Книга Притч: «Які думки в серці людини, така й вона» (23:7). Виявляється, нашу зовнішню поведінку в сім’ї, церкві, суспільстві формують не зовнішні обставини, не політичний устрій держави, в якій ми мешкаємо, не погані чи добрі сусіди — нас формують наші думки. Залежно від того, чим переповнений наш розум, наше серце — те й продукуємо ми у видимий світ, тобто у наше щоденне життя. Бог знає та реагує на хід наших думок.

Пригадаймо драматичну історію зарученої пари — Йосипа та Марії. Справа йшла до весілля. Можна лише уявити, як складно та боляче було Йосипу приймати рішення, коли виявилося, що його дружина вагітна. Різні думки роїлися в голові праведного мужа. Накінець — остання думка: «Я відпущу її тайкома, не бажаю її ославити». Євангелія зафіксувала документально: «Коли він подумав оце, ось з’явивсь йому Ангел Господній у сні, промовляючи: Не бійся прийняти Марію, дружину свою...» (Мт.1:18). Бог конкретно прореагував на думку Йосипа, а тому актуально звучить текст Божого слова: «Остерігайся, щоб у серці твоїм не зародилася зла думка.» (5 М.15:9). Чому так важливо, що навіть варто стерегтися, щоб, бува, не зародилася зла думка? Все зле і все добре розпочинається з думки. Все чисте й приємне, все брудне та брутальне народжується в думках людини.

Ось Давид цар йде, стрибаючи та танцюючи, перед ковчегом Господнім. Серед тисяч очей, що споглядали цю картину, була пара очей, яка дивилася по-особливому. «Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно і побачила царя Давида. і вона погордила ним у серці своєму» (2 Сам.6:16). Ще не було слів, ще не було дії — був погляд і думка недобра в серці Мелхоли. Через короткий час ця думка визріла в слово приниження та докору своєму чоловікові.

Ще одне подружжя — Ананія і Сапфіра. Однодушні та однодумні — але в чому? Хід їх розмови приблизно такий: «Ми продаємо наш маєток, багато хто так робить — а кошти принесемо до ніг апостолів, віддамо все, до копійки...» Сказано — зроблено. Можливо, вже десь по дорозі в голові Ананії промайнула думка: «А, можливо, трохи грошей варто залишити для себе? Хто зна, що завтра буде, залишитися зовсім без нічого.» Ця ж сама думка не давала спокою й Сапфірі — принесемо, віддамо, а як далі? Думки чоловіка та дружини були озвучені їх згодою та спільним рішенням (результат думки) — частину грошей залишимо. Та, щоб виглядати не гірше за Варнаву, який всі гроші, отримані від продажу поля приніс до апостолів, ми також скажемо, що принесли все. Сповнений Духа Святого, апостол Петро був безкомпромісний: «Для чого допустив ти сатані вкласти цю думку в серце твоє?... Ти не людям неправду сказав, а Богові» (Дії 5:3). Результатом нечистої думки стала смерть цього подружжя. «А лукавий — він замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, а чесний (шляхетний) міркує про чесне і твердо стоїть у чесному (шляхетному)» (Іс. 32:7,8).

Через пророка Ісаю Дух Святий яскраво озвучив два полюси духовного світу людей. Лукавий думає про лукаве та зле, щоб потім підступну думку реалізувати.

Чесна людина мислить про чисте, чесне та благородне, але не тільки мислить. Чисті думки перетікають в справедливу дію — він думає про шляхетне та в практичному житті твердо обстоює чесне й шляхетне.

Висновок: якщо я дозволю нечистій думці зродитися в моєму розумі, якщо я допускаю гріх вчинити в думці — рано чи пізно, за сприятливих обставин цей гріх буде здійснений в практичному вимірі, в реальному житті. Навпаки, чиста думка одного дня народить чисте слово й чисті вчинки. Чи ж не в цьому суть Нового Заповіту, засвідчує ап. Павло в Посланні до євреїв: «Оце Заповіт, що Я його складу по тих днях, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм» (Євр.8:10).

Це істинна суть Нового Заповіту, що в Христі Ісусі.

В моїх думках закони Господні, Його слово покладено як основу. Це визначає хід моїх слів та дій в практичному житті. Я роблю добро не тому, що так вчать пастори в церкві, а тому, що так підказує моє серце, працюють Закони Слова Божого, закладені в моїх думках Господом.

Підсумовуючи, скажемо: Бог знає наші думки, ми відповідальні перед Ним за всі помисли нашого серця. Чиста думка народжує чисту дію. Чисті помисли свідчать про чистоту твого серця.

Правило №2. Чисте серце — чисті уста

У шістнадцятому Псалмі, в молитві Давид каже: «Від моїх думок не відступають мої уста» (Пс.16:3).

Що мав на увазі Давид? Я говорю те, що думаю. Мої думки в гармонії з моїми устами. Якщо мої думки чисті — в моїх устах чисті слова. Чисте серце — чисті слова. Що трапляється, коли думаємо одне, а говоримо протилежне. Це лицемірство та лукавство. Двоязика людина не має майбутнього, вона захитається, вона нетверда на дорогах своїх. «Людина з думками подвійними нетверда (непостійна) на всіх дорогах своїх» (Як.1:8).

Древні промовляли: «Заговори, щоб я тебе побачив». А Біблія вчить: «Відійди від чоловіка, в якого ти не помічаєш розумних уст». Ми можемо розпізнати внутрішній, духовний світ людини через її уста. «Хто кохає чистоту серця, в того хороше на устах» (Пр. 22:11). З чистого джерела думок течуть потоки чистих, приємних слів, що будують, утішають, лікують. Це закон, який працює донині. Працює в кожній людині. «Чим серце наповнене, те промовляють уста» (Мт. 12:34).

Послухаймо розмови людей в транспорті, на місцях нашої роботи, в церкві (перед богослужінням і після). Чим переповнене серце (розум), те й уста промовляють.

Варто зауважити, що наше слово має силу, має вплив. Поет В. Шефнер писав (цитую мовою оригіналу): «Словом можливо убить, словом можно спасти. Словом можно полки за собою вести. Словом можно продать, и предать, и купить, слово можно в разящий свинец перелить».

У Псалмах читаємо про слово Бога: «Слово Твоє дуже чисте...Правда — підвалина слова Твого» (Пс. 118:160). Чи ж не такими мають бути і наші слова? «Слово наше нехай буде з благодаттю, сіллю приправлене, щоб ви знали, що відповісти.» (Кол. 4:6).

В наш час існує попит на «міцні» слова, слова, «приправлені» оцтом, перцем, інколи солодким медком. Слово наше — з благодаттю, приправлене сіллю Духа Святого. Сіль, що дає смак нашій проповіді нашому пророцтву, нашій простій розмові з іншою людиною.

«Чи є смак в яєчному білку?» — запитує Йов. Скільки некорисних, прісних, порожніх, зовсім без солі Божої мудрості слів виходить з наших уст? Задумаймося — за кожне слово (як і за думку) людина має звітуватися перед Богом, а тому, радить ап. Павло, «ніяке гниле слово хай не виходить з уст ваших, а тільки добре» (Євр.4:24). Чи дозволяємо ми собі взяти в уста гнилий помідор чи гнилу рибину? Однак, з якою легкістю дозволяємо собі (і християни в тому числі) поширювати з уст своїх сморід та гниль словесну на оточуючих. Чи не траплялося вам, друзі, інколи чути або самим видавати «словесні перла», після яких вуха й рот потрібно мити з милом?

Чисте серце народжує чисті слова. Чисті слова — свідчення внутрішньої чистоти нашого духовного храму.

«Бо хто любить життя та хоче бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорения підступу» (1 Пет. 3:10). Це також закон, який працює тепер — і працює на наше майбутнє. Моє майбутнє, мої добрі дні, які я хочу бачити завтра, формує мій язик, мої уста сьогодні. Хочеш добре майбутнє — стримуй уста від слів лихих та підступних. Якщо ж ні — то ці слова сторицею повернуться тобі в майбутньому.

Отже, правило номер два, яке ми розглянули, дає підставу стверджувати на основі Слова: «Чисте серце — чисті уста, чисті слова».

Правило №3. Чисте серце — чисті вчинки

Чисте серце народжує чисті думки, чисті думки народжують чисті слова, чисті слова й думки народжують чисті вчинки, чисті діла. Варто зауважити, що є діла, які благословляє Бог, які до вподоби Йому. Сказано про праведного Йова: «Діло рук його Ти благословив». Є діла, вчинки, які Бог ненавидить, та й ми також повинні сприймати їх так: «Діло підступництва я ненавиджу, не приляже воно до мене» (Пс. 100:3).

Серед багатьох добрих справ, які чинив Давид у Ймення Господа, була одна, особлива перед очима Бога: «І була ця справа, що зробив Давид, зло в очах Господа» (2 Цар. 11:27). Чи не траплялись в нашому житті такі діла, за які ми картаємо себе? Потрібно знати, що на кожну нашу справу, кожне діло прийде перевірка: «Кожного діло виявиться... і огонь діло кожного випробує, яке воно є» (1 Кор.3:13).

Ми проявляємо себе в своїх вчинках. Можна мати правильні чисті думки, говорити добрі правильні слова, але вчинками своїми перекреслити все: «Діла їх проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави» (Іс.3:8).

Слово апостола Павла радить нам: «Все, що ви робите. робіть в Ім’я Ісуса Христа» (Кол. 3:17).

Залишаю вам, друзі, для роздумів ніби незакінченою цю думку: «Чисте серце — чисті вчинки». Подумаймо та проаналізуймо своє життя.

Як же набути чисте серце?

Чому так наполягає Боже Слово на чистоті нашого сердечного храму? Відповідь проста — те, що в серці (чистому або занечищеному), певного часу відіб’ється в реальному житті. «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневага. Оце те, що людину опоганює» (Мт.15:19).

Серця змінює Бог. Саме з цього Він починає Свою працю над грішником. Цар Давид прекрасно розумів цю істину, коли проголошував: «Серце чисте твори в мені, Боже».

Через наше щире каяття ми дозволяємо Богу змінювати наше серце, наш духовний храм — приводити його у відповідність з Божими стандартами. Це не завжди відповідає нашим бажанням, намірам, мріям. Хто прагне чистоти серця — будь готовим заплатити ціну, ціну змін, ціну самозречення, ціну посвяти. Зрештою, кінцева мета — побачити Творця в Його славі — оправдовує всі втрати земні, що чекають нас на цьому шляху.

«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога».

Микола СИНЮК

"Благовісник", 4,2008