Топ-10 проектів українських п’ятидесятників

У цьому матеріалі ми спробували зібрати в хронологічній послідовності ті явища, служіння, події та заходи років незалежності України, які були ініційовані або підтримані п’ятидесятниками й стали найбільш резонансними.

1990-ті: Євангелізаційний вибух
Розпад Радянського союзу спровокував небувале поширення євангелізаційної та місіонерської роботи. Люди, що жили в релігійному вакуумі, з великою спрагою йшли до церков. Мають великий успіх масові євангелізації — майдани та стадіони заповнені слухачами. Роздається велика кількість Нових Заповітів та іншої літератури. Поширюється дитяче служіння у формі недільних шкіл і літніх таборів. У ці роки засновуються п’ятидесятницькі місії, зокрема «Голос надії» та «Добрий самарянин», які розгортають активну працю в Україні та за її межами.

«Колись ми працювали на будівництві, копали під фундамент. І під час обіду зав’язалася розмова: «Якщо зараз знайдемо в землі кусок золота — хто що зробив би, якби цей скарб потрапив до його рук?» Тоді вперше була озвучена моя мрія: «Я спробував би відкрити місію і щось зробити для Божого Царства!» Золота, правда, ми не знайшли, але знайшли людей, цінніших від золота. І я дякую за них Богові. Упродовж цих років місія діє тому, що є такі люди» (Микола Синюк, директор місії «Голос надії»).

1996: Участь у ВРЦіРО
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій — найбільша й найавторитетніша незалежна міжконфесійна громадська інституція в Україні, яка об’єднує 17 церков і релігійних організацій. Рада бере активну участь у громадському житті, реагуючи на суспільні виклики публічними заявами, миротворчими заходами. Яскравий приклад — участь у захисті прав громадян на мирний протест під час Революції гідності 2013-2014 років. ВРЦіРО тісно співпрацює з державними міністерствами та проводить регулярні зустрічі з Президентом, Прем’єр-міністром з питань державно-конфесійних стосунків, забезпечення свободи віросповідання, захисту суспільної моралі тощо.

«Я вірю, що церкви й релігійні організації займають особливо важливу нішу в суспільстві — це духовно-моральне виховання. На нас лежить відповідальність, щоб народ був високоморальний, високодуховний. І, власне, на цій основі має народитися новий тип керівників держави. Ми не будемо втручатися в політику, але будемо підказувати, щоб на першому місці були честь і гідність. І саме це підніме Україну!» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

2005: Малинфест
Фестиваль у Малині, що на Житомирщині — найбільший з’їзд п’ятидесятницької молоді, який щорічно збирає близько 5000 учасників з усієї України та з-за кордону. Щодня у програмі з’їзду — богослужіння, лекції, дискусії, тематичні секції, круглі столи, тренінги, майстер-класи, а також ряд розваг і спортивних змагань. З’їзд відвідують політики, громадські діячі, служителі різних конфесій. Учасники спрямовують звернення в органи державної влади з приводу актуальних проблем суспільства.

«Наша ціль — запалити молодь бути реальним світлом Божим для нашого суспільства. Ми переконані, що тільки Ісус Христос може просвітити темряву гріха в житті людей. Бог є справжнім щастям і відповіддю для нашого покоління!» (Іван Білик, лідер Руху молоді УЦХВЄ).

2011: 450-річчя Пересопницького Євангелія
Пересопницьке Євангеліє — символ нації, реліквія, на якій присягають українські президенти. Святкування на державному рівні ювілею рукописної пам’ятки XVI ст. стало нагодою для низки євангелізаційних заходів. Церкви різних конфесій створювали оргкомітети на різних рівнях, щоб підготувати програму святкування ювілею української першокниги. Зокрема зусиллями п’ятидесятницьких церков були організовані урочисті заходи майже в 1500 населених пунктах. У цей рік в Києві відбувся перший в Україні молитовний сніданок за участю політиків, духовенства, громадських організацій тощо. Це викликало хвилю таких заходів у багатьох областях.

«450-річчя Пересопницького Євангелія — це Богом дана можливість євангелізувати наші села й міста, можливість посіяти Слово та заохочувати людей до читання Євангелія, яке має силу спасти кожного, хто вірує!» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

2011: Участь у СЄЛФ
Щорічний Східноєвропейський лідерський форум (продовження Європейського лідерського форуму) є платформою для близько 600 євангельських лідерів Східної Європи, у тому числі п’ятидесятницьких, які об’єднуються для здійснення Великого Доручення. СЄЛФ пропонує пленарні сесії, інтерактивні ток-шоу, виступи спікерів на різноманітні актуальні теми, круглі столи, панельні дискусії, а також проекти, що здійснюються протягом року за межами заходу.

«У Посланні до римлян апостол Павло каже, що «створіння очікує з’явлення синів Божих». Суспільство шукає відповіді на хвилюючі запитання. І якщо церква не дасть відповідей, то їх обов’язково принесуть адепти хибних світоглядів. Головна ціль Східноєвропейського лідерського форуму — визначити біблійні стандарти для різних сфер християнського впливу: сім’ї, освіти, медіа, мистецтва, апологетики, місіонерства та багатьох інших» (Ярослав Лукасик, директор СЄЛФ).

2013: Міжнародний конгрес ХВЄ
Перший міжнародний конгрес у Львові став найбільш масштабним з’їздом п’ятидесятників за всю історію української церкви й започаткував традицію періодичного проведення таких заходів. У ньому взяли участь близько 2000 делегатів, серед яких — керівники національних та регіональних об’єднань, служителі слов’янської діаспори, працівники місій із різних країн (Литви, Латвії, Естонії, США, Німеччини, Канади, Польщі, Молдови, Узбекистану та ін.). У програмі були семінари, відкриті дискусії на богословські теми та закриті зустрічі єпископів.

«Мета цього міжнародного форуму — спільна молитва за спасіння людей та проведення низки семінарів і доповідей на тему євангелізації. Доповідачі будуть ділитися досвідом, як краще поширювати Боже Слово, щоб досягати людських сердець у сучасному світі, а також йтиметься про особливу роль Святого Духа, який через вірних Христових бажає сьогодні втілювати Божі плани в життя» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

2014: Допомога Донбасу
З початком російсько-української війни п’ятидесятники розпочали масштабне гуманітарне та капеланське служіння жителям Донбасу. Західні церкви передали сотні тонн гуманітарних вантажів — продукти, одяг, будівельні матеріали для населення, постраждалого від бойових дій. Також багато общин приймали біженців, організовували відпочинок для дітей зі Сходу. На передову поїхали десятки військових капеланів УЦХВЄ.

«Начальник табору МНС для біженців у Красноармійську якось сказав мені: «Якби не ви, ми б захлинулися». Максимум, що вони могли — приймати по 140 чоловік на день, і то коли працювали від ранку до ранку. Ми ж приймали й розселяли до 400 переселенців по кілька діб поспіль. Це робили волонтери, брати та сестри в Христі, які служили своїм транспортом, коштами, майном…» (Анатолій Безкровний, старший пресвітер Донецького обласного об’єднання церков ХВЄ).

2016: 400 церков за 5 років
Проект має три напрямки — забезпечення кадрами (зокрема навчання місіонерів), інформаційно-мотиваційну частину (планування праці на рівні обласних об’єднань) і фінансову підтримку служителів (з боку «материнських церков», а також шляхом залучення інших ресурсів). Проект дав свій плід — починаючи з 2016 року було відкрито майже 200 церков.

«Ми погодили ідею й поставили перед собою таку стратегічну ціль, яку з Божою допомогою будемо досягати. Хтось сказав: якщо не поставиш ціль, то ніколи в неї не попадеш. Враховуючи тенденції сьогодення, якщо поставити це питання на порядок денний, щоб церкви молилися й зосередили зусилля в цьому напрямку, вірю, що за 5 років Господь сильний не тільки 400, а й набагато більше церков утворити в Україні!» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

2017: R500
У рамках святкування 500-річчя Реформації протестантські (зокрема п’ятидесятницькі) громади провели велику кількість заходів, у тому числі міжконфесійних. Це різноманітні проекти з популяризації християнських цінностей, публічні урочистості, акції з упорядкування міст і сіл, вело- та автопробіги, благодійні проекти. Окремі представники

УЦХВЄ взяли участь у наукових форумах, виданні тематичної літератури та просвітницькій роботі. Одним із наймасштабніших заходів R500 стало всеукраїнське Свято подяки, яке зібрало на Хрещатику сотні тисяч учасників. Праця оргкомітетів не завершилася ювілейним роком і переросла в Рух Реформації.

«Святкування Реформації, яке ми відзначаємо в цьому році, внесло чимало поправок і змін у нашому мисленні. Важливо, щоби ми не захоплювалися зовнішнім, не забували про свою місію нести правду в люди. Я глибоко вірю, що без Ісуса Христа неможливо змінити особистість: ні культура, ні наука (хоч вони потрібні) не можуть проникнути в глибину людського духа й навести там порядок. Ісус Христос робить реформу серця» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

2018: Хрещення в Дніпрі
Масштабне водне хрещення на Трухановому острові в столиці відбулося з нагоди святкування 1030-річчя хрещення Київської Русі. Близько 500 новонавернених християн віри євангельської (здебільшого молодь) з різних областей України увійшли в заповіт із Богом у хвилях Дніпра.

«Київський князь Володимир свого часу дійшов висновку, що в країні, у якій люди поклоняються ідолам, успішного суспільства, процвітаючої держави не збудуєш. Він був переконаний, що, власне, християнська віра кардинально змінює людське серце. Сьогодні унікальний день, він увійде в історію: як нашу особисту, в історію Церкви, так і, я молюся, щоб він увійшов в історію нашої країни» (Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ).

Благовісник, 1,2020