Інтернет-служіння як складова сучасної євангелізації

Уже кілька років в Україні активно розвивається інтернет-служіння CV Outreach. Про те, у чому його суть, що воно має на меті, як розвивається в Україні, розповідає його представник пастор Юрій КАВУН.

— Де виникло служіння CV Outreach і яка його мета?

— Було б правильніше сказати, що це служіння — один із напрямків роботи нашої організації, яка називається Christian Vision («Християнське бачення»). Вона організована англійським лордом Бобом Едмістоном, який і дотепер діючий лорд Англії.

Наше глобальне бачення — охопити Євангелією мільярд людей у всьому світі. Проект CV Outreach виник кілька років тому, і суть цього проекту — спрямовувати в місцеві церкви людей, які написали нам через Інтернет, ми направляємо людей відповідно до локації церкви. Наша система може визначати, звідки людина написала, і якщо в нашій базі є церква, яка подала заявку на готовність приймати таких людей, система автоматично спрямовує цю заявку в ту громаду. І представник церкви, отримуючи відповідне повідомлення, знає, що людина, яка йому написала, — житель його міста. Він може листуватися з цією людиною й запросити у свою церкву. Або навіть просто домовитися про зустріч, випити з нею кави, поспілкуватися — і потім привести її до покаяння.

Отож, основна мета — спасати людей, торкатися їхніх сердець Євангелією й спрямовувати їх у місцеві церкви за допомогою Інтернету.

— Як і чому ви долучилися до цього служіння, і яка ваша роль у ньому?

— У цій організації я працюю вже понад десять років і задіяний в інтернет-євангелізації. Безпосередньо сьогодні моя відповідальність у тому, щоб налагодити комунікацію зі служителями — єпископами, пасторами церков, будувати стосунки на рівні служителів, щоб потім долучати представників церкви, які захотіли приєднатися до цього служіння, у наш проект.

До цього служіння долучився тому, що було бажання вкласти себе, частину свого часу в те, щоб люди отримували спасіння. Це мотивує й тішить мене.

— Розкажіть, у чому полягає суть цього проекту і як він реалізовується в Україні?

— В Інтернеті ми поширюємо євангелізаційні матеріали — платимо за рекламу, щоб мати змогу поширювати їх у соціальних мережах. У коротких відео-роликах, порушуючи різні важливі питання, ми в кінці розміщаємо звернення: «Якщо ви маєте проблеми, питання, напишіть нам…» І люди пишуть. Їхні листи спрямовуються, як я уже розповідав, у місцеві церкви, де з ними мають змогу працювати місцеві християни.

В Україні вже вибудувана мережа церков, тобто відповідна база, яка постійно зростає. Тож чим більше церков буде в цій базі, тим більше можливостей ми матимемо, щоб спрямувати людину туди, де вона зможе пізнати істину. Чим густішою буде мережа, тим меншою буде відстань від людини, яка звернулася з запитанням чи потребою до служителя, який може підтримати й привести в церкву.

Ми звершили багато поїздок для того, щоб презентувати цей проект і заохотити людей долучитися до євангелізму в Інтернеті. Тепер подорожуємо рідше, бо вже багато церков додано, а натомість удосконалюємо роботу, покращуємо якість контенту (контент — інформаційне наповнення сайту — прим. ред.) і взаємодії.

— Чи ви бачите результати роботи в цьому напрямку? Що хотіли б більш удосконалити?

— Звичайно, результати ми бачимо. З різних церков нам надходять свідчення, як люди приходять на їхні служіння, каються. Взагалі, за роки євангелізації через Інтернет тисячі людей прийняли Христа у своє серце. І ми спрямовуємо їх у місцеві церкви. Це мотивує нас.

З одного боку, наша система технічна. Тому ми постійно працюємо над технічним удосконаленням цієї системи. З іншого боку, ми хотіли б удосконалити систему прийняття людей — тобто передавати церквам інформацію, що важливо вчасно відповідати людям, які написали, бо коли минає багато часу, тиждень чи два, це прохання часто втрачає свою актуальність, оскільки людина переключається на щось інше. Тому ми просимо представників церков бути дуже уважними до цього й вчасно відповідати людям.

— Як можна стати учасником цього служіння, і які обов’язки отримає той, хто захоче працювати у цьому напрямку?

— Учасником цього служіння можна стати, заповнивши заявку відповідної форми на сайті нашого служіння або за посиланням, яке ми можемо надіслати. Ця заявка потрапляє у нашу систему, ми зв’язуємося з цією людиною, просимо рекомендацію пастора, надсилаємо людині відповідний навчальний матеріал. Після того, як людина ознайомлюється з цим матеріалом, ми даємо їй невеличке завдання, яке допомагає нам зрозуміти, що матеріал засвоєно. І після цього ми відправляємо представнику церкви листи від невіруючих людей. Звісно, ми просимо цих людей відповідально ставитися до служіння, вчасно реагувати на надіслані запитання.

— Чи проводяться зустрічі, спілкування чи навчання тих людей, які працюють разом із вами?

— Так, звичайно, ми навчаємо наших волонтерів із церков різними методами. Щомісяця надсилаємо їм навчальні матеріали, де розповідаємо, як листуватися з різними категоріями людей, особливо проблемними. Навчаємо, як мислити правильно, даємо поради — душеопікунські та психологічні, на основі Біблії, як служити людям, як їх чути, як розуміти. Також ми збираємо наших волонтерів на конференції, проводимо цікаві зустрічі, де викладаємо різні теми, актуальні й практичні для їхнього служіння, щоб вони могли зростати в цьому служінні.

— Розкажіть про команду однодумців, які разом з вами реалізовують цей проект?

— Наша команда складається з різних відділів. У нас є відділ, який створює відеоконтент — режисери, монтажери, оператори та інші. Є відділ маркетингу, який поширює ці матеріали по всьому Інтернету. Переважно у соцмережах. Вони рекламують наш контент і роблять все, щоб, згідно з маркетинговим планом, наші меседжі потрапляли саме до тих людей, яким це потрібно. Наша публіка — переважно молоді люди віком від 16 до 30 років. І третя команда — та, у якій працюю я, команда ком’юніті (ком’юніті — це група людей з близькими інтересами, які спілкуються через Інтернет з метою вирішення спільних питань, обміну інформацією —прим. ред.) . Ми забезпечуємо зв’язок з церквами, з представниками, з волонтерами, служителями й т. ін.

— Як ви готуєте контент для перегляду? На які категорії орієнтуєтеся? Які вимоги ставите до матеріалів, які пропонуєте глядачам?

— Переважно у кожному нашому матеріалі є посил, який доноситься до людини, що Христос може змінити її життя, що є Бог, Який може вплинути на її життя. Це молодіжний контент — відеоматеріали, які орієнтуються переважно на активну молодь, яка хоче досягати успіху в житті. Також намагаємося підготувати матеріали для людей, яким важко, які шукають відповідей і потребують підбадьорення. Це можуть бути матеріали для дівчат, які завагітніли й хочуть зробити аборт. Підтримка для тих, хто вважає себе некрасивим, нецінним. Тобто ми оцінюємо суспільні проблеми молоді й намагаємося створити ролики, які порушують цю проблему, допомагають людині її осмислити й зрозуміти, що Бог може допомогти в цій проблемі.

Звичайно, вимоги до контенту досить високі. У нас високоякісна апаратура, наші працівники, перед тим, як влаштуватися на роботу, проходять тестування. Тому наші матеріали належного рівня, і ми радіємо, що так все виходить.

Наш контент спрямований переважно на невіруючих людей, щоб дати їм відповіді на їхні запитання. Разом із тим ми готуємо мотиваційні відеоматеріали, наприклад, інтерв’ю з лідерами церков, яким ставимо питання на різні життєві теми. І цим контентом ми мотивуємо християн бути активними, думати, що вони роблять, чи вони досягають цілі в житті, чи виконують головну місію Церкви — приводити людей до спасіння. Так ми мотивуємо Церкву бути активною у благовісті.

— Що ви могли б порадити людям, які працюють над християнським контентом?

— Хочу зауважити, що в кожному контенті одразу ж відчувається духовність людини, яка над ним працювала, чим вона живе, що для неї пріоритетне. Тобто контент передає суть того, що в серці людини. Тому перш ніж працювати над цим, треба щиро полюбити Бога, горіти тим, щоб виконати Його волю. Любити молитву й щире спілкування з Богом. Це основа. І, звісно, зростати професійно. Також важливо розуміти цільову аудиторію, для якої цей контент випускається.

— Здорове харчування для духа, яке воно? Окресліть основні критерії.

— Здорове харчування для духа — це передусім близькі стосунки з Богом. І, звичайно, Боже Слово — пошук Бога через Писання. Це стержень, який має бути в кожного християнина. Є також багато цікавої християнської літератури — здорової, потужної. І нині її з’являється дедалі більше. Але, як говорить Слово Боже, дуже важливо обирати ті книги, які відповідають Божому Слову — це головний критерій для відбору матеріалів, від яких буде збудування.

Я б рекомендував читати чи переглядати матеріали, які мотивують до руху вперед, до вдосконалення, до того, щоб зайняти активну позицію в церкві — виконувати волю Божу, Його місію у своєму житті. Я думаю, що таке харчування для духа буде дуже корисне й поживне.

— Інтернет — це бездонне джерело інформації, і, на жаль, не завжди правильної та корисної. Як ви для себе визначаєте межі? Що радите своїм дітям і могли б порадити іншим людям з приводу цього?

— Якщо говорити буквально, то ми можемо тягнути до рота все, що бачимо. Так роблять часто діти, які не розуміють, що цього не слід робити. Ми ж обираємо, що нам їсти, щоб це не завдало школи нашому тілу. Переконаний, що таким же принципом ми повинні керуватися, розмежовуючи корисне від шкідливого в Інтернеті. Я просто не дивлюся того, що мені не корисне. Критерії відбору ті самі, що й для книг чи інших матеріалів.

Я дивлюся те, що мені потрібне, те, що мене наближає до Бога й будує. Від решти буквально відвертаю свої очі. Щоб допомогти дітям обрати корисне, я розповідаю їм про те, що може зруйнувати їх, а що збудувати. Тобто я працюю не над тим, щоб вказувати: це можна, а це — ні. Я формую їхні цінності й світогляд, на основі якого вони, вірю, зроблять правильний вибір. Хоча, звісно, якщо бачу щось невідповідне, то застерігаю.

— Великий об’єм легкодоступної інформації відволікає людей, робить їх поверхневими й неглибокими, що часто стоїть на заваді побудові близьких стосунків із Богом та іншими людьми. Як не допустити цього? Як ви розставляєте пріоритети? Поділіться, якщо можна, власним досвідом як людини, якій вдається поєднувати роботу в Інтернеті зі служінням у церкві, проведенням різних семінарів у інших церквах і побудові стосунків у сім’ї.

— Насправді, це глибоке й проблемне питання в наш час — як знайти баланс. У моєму житті постійна боротьба: я намагаюся виборювати час, щоб молитися, мати якісний час стосунків із Богом, а також для того, щоб мати певний час для стосунків із близькими мені людьми.

Варто зауважити, що життя людини в різні періоди протікає по-різному. Іноді багато часу забирають поїздки. І менше часу вділяєш для сім’ї. Потім, коли повертаєшся, більше часу проводиш із сім’єю, але менше в служінні. Якось так балансую.

Але стосунки з Богом — молитва, пошук Бога — у мене завжди пріоритетні, тому я іноді можу відкладати певні справи, іноді виділяю цілий день — беру відпустку чи використовую свій вихідний день, щоб зупинитися й шукати Бога, роздумувати над Його Словом, щоб будувати себе духовно.

Глибина людини залежить від її цінностей і пріоритетів. Якщо для мене важливо поїсти, то я все одно зроблю це — раніше чи пізніше, тому що знаю: коли не їстиму, то залишуся без сил і з часом можу навіть померти. Тож якщо я розумію, що коли не молитися і тривалий час залишатися без стосунків із Богом — це руйнує, то вибудовую свої пріоритети, відштовхуючись від того, що найголовніше.

У поїздках і відрядженнях менше часу залишається для глибокого спілкування з Богом, там я більше віддаю те, що накопичив раніше. Тому, повернувшись додому, намагаюся надолужити втрачене й знову поповнюю свої запаси.

Це завжди боротьба. Ідеальних людей не існує, і я не вважаю себе ідеальним — таким, у кого на все вистачає часу. Звісно, як і всім, мені його бракує. Але слід правильно ставити пріоритети і визначати, на що саме ми повинні витратити ті дні, які в нас є. Тому, звичайно, другорядні для мене перегляди фільмів, якісь розважальні моменти. Я завжди в цьому себе обмежую. Зазвичай, моє життя — це служіння або спілкування з близькими.

Існує такий формальний поділ, що на першому місці — Бог, на другому — сім’я, а на третьому — церква. Я думаю, що не можна нумерувати так. Звичайно, Бог — передусім, це однозначно. А от щодо сім’ї, роботи та служіння ми повинні навчитися маневрувати, щоб, вділяючи увагу одному, не втратити іншого. Чому кажу «маневрувати»? Тому що в житті не може бути чіткого й непорушного графіку, який окреслює межі нашого часу. Тож ми повинні навчитися маневрувати: іноді вділяти більше часу одному, а іноді — іншому. Так можна досягти того, щоб не страждало ні одне, ні інше. Але, звісно, все повинно відбуватися у контексті любові до Бога й стосунків із Ним, бо саме від цього походить успіх і в сім’ї, і в служінні, і на роботі.

Розмовляла Ольга МІЦЕВСЬКА

Благовісник,4,2019