У тенетах пропаганди

Поділене царство

Останні події в Україні дуже поділили суспільство. При чому поділ є як конструктивний, так і деструктивний.

Приклад конструктивного поділу навів Ісус Христос: «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меч» (Мт.10:34). Для християнина бажано жити в мирі з усіма: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим.12:18). Але, по суті, це не можливо, бо не все «залежить від нас». Більше того, ідеологія Ісуса Христа настільки радикальна, що завжди мала й матиме ворогів. Адже неможливо відстоювати правду і не зазнати протидії брехні.

Під деструктивним поділом я розумію зовсім інше — поділ між однодумцями, друзями, братами. Найчастіше це відбувається на емоціях. У Біблії таких прикладів багато — це і поділ євреїв на Ізраїль та Юду, і проблемні ситуації серед відбудовників Єрусалима в часи Неемії, і сварки між апостолами. Ісус Христос застерігає: «Коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім» (Мк.3:24,25).

Користувач однієї з соцмереж написав: «За один день мене видалили з друзів двоє людей: один — за мою нібито прихильність до конкретного кандидата, другий — за моє нібито негативне ставлення до цього ж кандидата». Усе це показує масштаби інформаційної війни, яка зуміла роз’єднати вчорашніх соратників, та що там казати — навіть християн, у яких вже точно мав би бути сильний спільний знаменник.

Як уникнути або хоча б зменшити вплив на себе і своїх близьких інформаційного терору? Я хочу говорити про поняття пропаганди й перелічити найпоширеніші її різновиди — уже самі ці знання допоможуть вдумливій людині проаналізувати себе й джерела власних поглядів.

«Віра, що підлягає поширенню»

Попри негативне забарвлення слова «пропаганда», якого воно набуло під впливом недобросовісних ЗМІ, я б назвав його швидше нейтральним. По-простому — це поширення певної інформації для формування суспільної свідомості. А мотиви цього можуть бути як позитивними, так і негативними.

Відповідно «позитивна пропаганда» виконує виховну, інформативну функцію і здійснюється в інтересах людей, на яких спрямована. Прикладом може служити діяльність Всеукраїнського товариства «Просвіта» (створене 1868 року), яке від початку мало на меті нести освіту в маси, підвищувати рівень суспільної свідомості українців.

«Негативна пропаганда» має за мету нав’язати певні переконання й підкорити людей волі пропагандиста, щоб маніпулювати ними. Вона діє за принципом «мета виправдовує засоби» і використовує технологію «спільного ворога». Приклад — багатовікова русифікація України, наслідки якої видно й тепер.

Цікаво, що первинне значення слова «пропаганда» — «віра, яка підлягає поширенню». А походить термін від назви релігійної організації Congregatio de Propaganda Fide (Конгрегація поширення віри), створеної папою Григорієм XV у 1622 році. Поняття вийшло далеко за межі царини релігії й тепер широко використовується — від політики до реклами і PR.

Методи пропаганди

Щоб усвідомити силу, якою володіє пропаганда, варто згадати ім’я, яке стало її синонімом. Йозеф Гебельс — один із найбільш вражаючих пропагандистів у історії, міністр пропаганди Третього Рейху, який, до речі, і привів Адольфа Гітлера на пост президента. Саме завдяки цій людині стали можливими найжахливіші злочини нацистів, зокрема геноцид євреїв. Багато методів Гебельса (і не тільки його) вивчені соціальними психологами. Найчастіше пропаганда ґрунтується на підсвідомих інстинктах соціуму, зокрема на таких концепціях, як ефект натовпу, теорія розбитих вікон, культ карго, ефект Барнума, контроль Мільє, оперантне обумовлення тощо. Пропоную вашій увазі вибірку маніпулятивних технік для перевірки самого себе: чи не перебуваю під їхнім впливом, а, може, й сам несвідомо ними користуюся — чи то в суспільному, чи то в церковному житті?

Отруєння джерела — перехід на особистість, коли атакують самого опонента, а не його аргументи.

Багатократне повторення — проста теза, яка повторюється багато разів, врешті сприймається за правду.

Апелювання до авторитету — використання висловлювань відомих або шанованих людей на користь або проти певної позиції.

Руйнування авторитетності — переконування цільової аудиторії не погоджуватися з певною ідеєю, тому що ця ідея популярна в сере­до­вищі, яке цільова група ненавидить або боїться.

Апелювання до страху — гра на страхах та упередженнях аудиторії, наприклад, Йозеф Гебельс стверджував, ніби Союзники прагнуть знищити німецький народ.

«Приєднуйся до більшості» — створення враження, що «всі інші вже так роблять/думають».

«Не спізнися» — «останній шанс» використати вигідну пропозицію, яка нібито от-от закриється. Це може стосуватися придбання певного продукту по акційній ціні або приєднання до певної групи з обмеженою кількістю учасників.

Вродливі люди — асоціація продукту або ідеології з певним колом привабливих, щасливих людей: «будеш робити ось так і так — теж станеш успішним».

Напівправда — оманливе твердження, яке обов’язково має елементи правди. Найсучасніший приклад — фейкові новини.

Вибіркова правда — вибірка, необхідна для цілей пропагандиста. Намагаючись дискредитувати УПА, радянська пропаганда звинувачувала націоналістів у зв’язках із німецькою армією, проте замовчувала, що вони також воювали проти німців.

«Велика брехня» — «брехня настільки велика, що ніхто не повірить у те, що хтось мав сміливість спотворити реальність так безсоромно» (Адольф Гітлер). Приклад: заперечення радянською владою голодомору 1932-1933 років.

Дифамація — поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її, завдає шкоди репутації.

Фальшива дилема — ілюзія вибору тільки між двома об’єктами, кращим із яких є той, що пропагується. Наприклад: «Ти з нами чи проти нас?»

Когнітивний дисонанс — гра на бажанні людини бути послідовною. Припустимо, певна група людей ненавидить кандидата в президенти Б, але любить актора А. Пропагандист використовує схвалення актором кандидата, щоб змінити думку: люди змушені або перестати любити актора, або почати любити кандидата.

Простий чоловік або свій чоловік — переконання аудиторії, що позиція пропагандиста відображає логіку й потреби простих людей. Завоювання довіри манерою спілкування, близькою для цільової аудиторії.

Культ особи — створення ідеалізованого публічного образу. Сучасні пропагандисти наймають популярних осіб просувати їхні ідеї або продукти.

Демонізація ворога — зображення опонентів як нелюдів.

Диктат — безапеляційні команди, яка не дають права вибору. Приклад: радянські плакати «Ты записался добровольцем?»

Дезінформація — створення або видалення інформації з публічних документів, включаючи повну фальсифікацію текстів, фотографій, відео- та звукозаписів.

«Door in the face» («Дверима по обличчю») — «відчинити двері, які закрили перед твоїм носом». Наприклад, продавець хоче отримати за товар 100 грн. Але покупець не зацікавлений. Тож спочатку ставиться ціна 200 грн., а при клієнті знижується до 100 грн., щоб це виглядало як вигідна покупка.

«Foot in the door» («Нога у дверях») — маніпуляція почуттям обов’язку. Наприклад, агент дає клієнту маленький подарунок, що створює психологічний борг. Тепер, коли агент попросить щось купити, клієнт відчуватиме себе зобов'язаним відповісти взаємністю.

Ейфорія — створення події, яка викликатиме ейфорію, підняття бойового духу. Наприклад, парад з оркестрами та патріотичними посланнями.

Махання прапорами — виправдання певних дій лише на підставі того, що це патріотично.

Блискучі узагальнення — емоційно наповнені слова, які додаються до продукту чи ідеї, але не передбачають ніяких конкретних аргументів чи аналізу.

Модні слова — часто неологізми, що використовуються для підсилення важливості, технічності, обізнаності, унікальності, новизни. Наприклад: blockchain, Hyperloop.

Навішування ярликів — надання явищу, проти якого виступає пропагандист, назви, яка викликає негативні асоціації. Наприклад: буржуй, ліберал.

Бомбардування любов'ю — виявлення особі особливої уваги заради залучення до членів культу або ідеології. Ізоляція від попереднього оточення та системи цінностей. Приклад — тоталітарні секти.

Затуманення свідомості — подання зумисно нечітких положень, щоб аудиторія обрала власну, близьку для себе інтерпретацію.

Надмірне спрощення — пропагування простої відповіді на складні комплексні питання.

Виривання з контексту — вибіркове редагування цитат з метою дискредитувати опонента.

Ігнорування теми — логічна хиба, коли правдивий аргумент доводить інше твердження, ніж те, для підтримки якого його наводять. Мета — відвернути увагу від фактичного предмету обговорення.

Цап-відбувайло — звинувачення певної особи або групи для пом’якшення вини дійсно відповідальних осіб, розсіювання уваги від потреби вирішення проблеми.

Солом'яне опудало — заміна аргументів опонента на подібні, проте набагато слабші аргументи й спростування їх. Тобто атакують не ворога, а лише його солом’яне опудало.

Нечітке припущення — багаторазові припущення, натяки. Використовуються, коли ідея, яку пропагандист хоче вкоренити, викликатиме менше довіри, якщо її задекларувати прямо.

Благі слова — слова, які створюють позитивний образ у системі цінностей цільової аудиторії. Наприклад: мир, щастя, безпека, свобода, правда, віра.

Чуття, привчені звичкою

Можливо, вам буде важко повірити, але це тільки мала частина практик, які сьогодні використовуються через усі доступні медіаресурси з метою маніпулювання людською свідомістю. Проблема в тому, що людина найчастіше просто не усвідомлює, що перебуває під впливом неправди. І навіть знання всіх наведених методів не завжди допоможе… Тому я особисто завжди намагаюся стояти на позиції інтелектуального смирення. Сократового — «Я знаю, що я нічого не знаю». Давидового — «Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Пс.138:23,24). Навіть більше того — я точно знаю, що на мене має вплив пропаганда, тільки не знаю як, де і коли саме.

Хочу поділитися з вами своєю професійною деформацією, яка, напевно, у сучасному світі повинна стати загальнолюдською — нічому й нікому не вірити, у всьому сумніватися, усе перевіряти. І тут нам доведеться повчитися в апостола Хоми — у людини з допитливим розумом, яка намагалася дізнатися більше за інших. У нонконформіста, який міг витримати тиск більшості, який не вірив на слово, а хотів сам пересвідчитися, особисто зустрітися. В учня, який віддано йшов за Ісусом Христом, незважаючи навіть на власні сумніви, бо любив Його. Якому Сам Спаситель дозволив торкнутися власних ран, аби Хома побудував свою віру не на піску чужих розповідей, а на камені особистих стосунків із Богом. Ні, я не ідеалізую апостола, якого в народі прозвали «невіруючим» і до якого в Христа все ж були конкретні претензії, але вважаю, що в Хоми є чого повчитися.

Біблія застерігає, щоб люди не вірили наосліп (1Кор.15:1,2), щоб їхня віра не була даремною (1Кор.15:14). І ставить за приклад тих, хто умів перевірити інформацію на правдивість: «Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є. Тож багато із них тоді ввірували…» (Дiї17:11,12).

Проблема багатьох віруючих людей та, що вони вірять усьому… І це робить їх першими кандидатами на жертву маніпуляцій. Тому так часто поширюють фейки, впадають у паніку або ейфорію. Моляться за неіснуючих місіонерів у Індії, бояться пити ВІЛ-інфіковану газовану воду, поширюють вигадані «цитати великих людей» про Бога… Цей список можна продовжити захопленням християн «богоугодними» політиками, панікою з приводу гей-парадів, нескінченними дебатами навколо вакцинації… А можна ще крамольне питання: скільки з наведених методів пропаганди роками використовуються у вашій церкві? Тільки чесно!

«А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євр.5:12-14). Ці чуття потрібно виховати в собі — і це непросто. Це досягається пізнанням — Бога, себе, навколишнього світу — усіма доступними засобами. Невтомним самовдосконаленням з Божою допомогою. Викоріненням хиб, руйнуванням твердинь і задумів, підкоренням «всякого знання на послух Христові» (2Кор.10:4-5).

Контрпропаганда

У Біблії батьком пропаганди названий диявол: «неправдомовець і батько неправді» (Iв.8:44). І справді, хіба не він у свій час так майстерно маніпулював Адамом і Євою? О, там була ціла палітра пропагандистських методів — і дифамація: «Чи справді сказав Бог?..», і нечітке припущення: «Чи Бог наказав не їсти?», і виривання з контексту: «Не можна їсти з усякого дерева раю?», і затуманення свідомості, яке повело Єву в заданому напрямку: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але…», і напівправда: «Умерти — не вмрете!», і вродливі люди: «Станете, немов боги», і благі слова: «Коли будете з нього їсти, ваші очі розкриються, знатимете добро і зло». І блискучі узагальнення, і руйнування авторитетності, і свій чоловік — усе тут! Уявіть, як віртуозно змій володів усіма цими техніками ще до їхнього винайдення Гебельсом та іншими пропагандистами! Тож пильнуймо, «щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!» (2Кор.2:11).

Але хочу сказати не лише про захист, а й про наступ. Згадаймо ще один біблійний випадок пропаганди — настільки сильної, що її наслідки єврейський народ відчуває й донині: «Ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось. І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків, і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали. Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас. І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні» (Мт.28:11-15).

Тримається! Аж до сьогодні тримається пропаганда про те, що Ісу­сове тіло викрали учні. Аж до сьогодні тримається в багатьох умах радянська атеїстична пропаганда. Аж до сьогодні можна зустріти людей, отруєних язичницькою пропагандою. І відповідь на всі ці виклики тільки одна — Євангелія Ісуса Христа. Це — контрпропаганда, позитивна пропаганда, «віра, що підлягає поширенню». Це Блага Звістка, спрямована на звільнення, спасіння, зцілення.

І для нас тепер виклик — не лише в собі розширити кордони Царства Істини, а й якомога більше просвітити загуслу темряву Царства Пропаганди: «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Iв.8:32).

Дмитро ДОВБУШ

Благовісник, 3,2019