Психологічні маніпуляції в Церкві

Прочитавши Євангелію, дізнавшись, що Бог є любов, людина спрямовується з відкритим серцем назустріч цій любові, свободі у Христі. Проблеми, з якими вона стикається в реальності, не означають, що Церква сама по собі погана. Ці проблеми свідчать лише про те, що члени тої чи іншої церкви все-таки люди з усіма властивими їм слабостями. А психологічний тиск і маніпуляції — це, взагалі-то, звичайний фон людського спілкування в сучасному суспільстві.

Десь ми з ними готові миритися. Наприклад, торгуючись на ринку, ми очікуємо якихось маніпуляцій у процесі «ділових» переговорів, коли кожна зі сторін намагається домогтися для себе максимальної вигоди. Але є сфери, у яких за внутрішнім відчуттям маніпуляції для нас неприйнятні. Зокрема, це сім’я і Церква. Ми потребуємо, щоб у нас було якесь місце, де ми можемо бути самими собою, бути відкритими.

Не вина, а біда

У більшості випадків (але, зауважте, не в усіх) маніпуляція — це не усвідомлена зловмисна дія, не бажання придушити чиюсь волю. Найчастіше це настільки звична для людини поведінка, що вона просто не знає, як спілкуватися по-іншому. Це не вина людини, це її біда. Її так навчили, з нею так спілкувалися з малих років. Вона так звикла, вона виросла з цим досвідом і знає, які прийоми працюють, а які не працюють. Я знаю, що якщо буду нити, мама мені все дозволить, і тому далі я постійно прикидаюся жертвою й маніпулюю своєю слабкістю. Або навпаки — я отримав досвід, що, якщо я буду завжди посміхатися, до мене будуть ставитися добре вдома або в школі, і тому я нікому не покажу своїх справжніх почуттів, я буду маніпулювати своєю невразливістю. І зазвичай до цього в комплекті йдуть якісь провокації, щоб виводити оточуючих з душевної рівноваги й на їхньому фоні бути еталоном спокою.

Найпростіший спосіб розкрити маніпуляцію — спокійно сказати: «Ось ви робите те-то і те-то». Тобто, використовувати контрманіпуляцію, явно й відкрито, тим самим давши зрозуміти, що гру ми розкусили й готові в неї зіграти, але пропонуємо краще не грати.

Отож, які види маніпуляції ми можемо побачити в церкві?

Маніпуляція любов'ю

Маніпуляція любов’ю — найпростішій вид маніпуляції, бо любов — це базова потреба кожної людини. Любов буває безумовною, а буває умовною — «Якщо ти не зробиш те-то і те-то, я не буду тебе любити». Невиконання умови карається відторгненням, емоційною ізоляцією або виключенням із певного співтовариства.

Чутливість до цих маніпуляцій формується саме в дитинстві. Людина, у якої було дитинство, повне безумовної любові, на маніпуляцію любов’ю піддається набагато рідше, тому що в неї є інтуїтивна впевненість у тому, що вона, безперечно, гідна любові, що їй не треба нікому доводити щось, щоб цю любов завоювати. Людина, якою в дитинстві любов’ю маніпулювали батьки, до цієї маніпуляції дуже вразлива, тому що вона має установку, що люблять тільки в тому разі, якщо ти відповідаєш очікуванням.

Коли ми звертаємося до церковного контексту, то розуміємо, що тут ставки ще вищі, тому що погрожують не тільки втратою любові близьких людей, але й Самого Бога, якщо ти не будеш робити так, як потрібно. Усе ускладнюється тим, що різних релігійних вчень та правил є велика кількість, і часто вони абсолютно несумісні одне з одним. А новонавернений відкритий до всього й готовий повірити всьому. І ті умови, які будуть поставлені йому на самому початку після навернення, стануть лейтмотивом його духовного життя на довгі роки. А вони цілком можуть бути маніпулятивними.

Маніпуляція страхом

Маніпуляція страхом проста й очевидна: треба зрозуміти, чого людина найбільше боїться, і саме цим її налякати. У церковному контексті ставка знову ж гранично висока. До цього долучається таке відоме нам всім поняття, як страх Божий. Насправді, це не страх перед жорстоким, караючим Богом, а розуміння своєї залежності від Бога й усвідомлення того, що нічого не може бути приховане від Господа. Це страх образити Бога. Але часто трактування цього поняття буває буквальним — Бога треба боятися.

Тут йде цілком очевидна підміна. Проте служителі нерідко вважають свої думки голосом Божим. Тобто, відповідно, все, що прийшло в голову, — це Господь на серце поклав. І маніпуляція тут також полягає у твердженні: якщо не послухаєш мене — ослухаєшся Бога.

Маніпуляція виною

У релігійному контексті наше почуття провини стає безмежним, тому що ніхто з нас не безгрішний. Покаяння це важливо. Але тут йдеться про межі між покаянням, зміною з Божою допомогою і безпросвітним почуттям провини, коли вам здається, що все, що ви робите, завжди буде поганим. Ця грань буває непомітною. І це почуття провини можна активно експлуатувати для маніпуляції.

Звісно, ми грішимо і каємося перед Богом, проте треба відрізняти покаяння від нав’язування почуття провини. Мета покаяння — не самоприниження, а зміна. Зрозуміло, що абсолютної досконалості ми навряд чи в цьому житті досягнемо, і сказати: «Я заслужив Божу любов» ми не зможемо ніколи, бо спасаємося тільки з милості Божої.

Якщо ми покладаємося на милість Божу, то в почутті провини загрузнути не можемо. Так, ми падаємо, піднімаємося, намагаємося до цього гріха не повертатися. Проте якщо ми починаємо себе надміру осуджувати — це вже нездоровий стан, як і з погляду психології, тому що це невроз, так і в духовному плані, тому що немає надії на зміну.

Маніпуляція невпевненістю в собі

Коли людина в собі не впевнена, її легко зробити безпорадною. Основне — побільше їй допомагати, пояснювати, що без вас вона не впорається, що сама вона нічого не може. Подібні маніпуляції можуть проявитися у фразах: «Ти не спасешся, якщо не виконуватимеш усіх ритуалів і приписів», «Служитель знає краще», «Послух кращий від жертви».

Інфантильна, безпомічна людина для служителя-маніпулятора — це ідеальний прихожанин, який сам нічого не вирішує, нічого не знає, боїться своїх бажань, боїться довіряти собі. Якщо ж такий прихожанин прийде до служителя, який сприймає духовне керівництво інакше, то вже в самого цього служителя буде відчуття, що ним маніпулюють, і це дійсно буде маніпуляцією. Маніпуляція жалістю — це також поширене явище: «Я такий безпомічний, я без вас пропаду, я нічого не знаю, я нічого не можу, тому ви повинні прийняти за мене повну відповідальність — і на вашій шиї я в’їду в Царство Небесне, сам я робити нічого не хочу й думати не хочу».

Маніпуляція жалістю

Жалість не слід плутати зі співчуттям і співпереживанням — рисами, якими повинен володіти кожен християнин. Жалість завжди спрямована зверху вниз, тобто хтось відчуває себе сильним на тлі слабкого. Маніпуляція жалістю відрізняється від життєвих ситуацій, де треба виявити співчуття і взаємодопомогу тим, що людина не готова нічого для себе робити, їй потрібно, щоб все зробили ви. І якщо ви допомогли їй один раз, то ви відповідальні за її подальше життя, тому що без вас вона пропаде.

У церковному контексті ми з цим стикаємося досить часто. Є люди, які приходять у церкву й кажуть: «Ви ж християни, ви повинні мені допомогти, дати грошей, одягнути, взути». Якщо ви їм скажете: «Ми вам, звичайно, допоможемо, але допоможіть нам двір підмести, дрова порубати», вам на це скажуть: «Ні, що ви? Ви мені просто так повинні допомогти, чому ви такі корисливі, чому я вам повинен відпрацювати?»

Маніпуляція гордістю і марнославством

Наступна пастка — це гордість і марнославство. Думаю, зайве на цю тему багато говорити, всі ми знаємо, наскільки гордість і марнославство небезпечні в духовному сенсі, але в той же час гордість і марнославство є ахіллесовою п'ятою з точки зору маніпуляцій.

Це маніпуляція вже не силова, це маніпуляція за допомогою лестощів. Якщо людина ласа до лестощів, то вона зі шкіри геть вилізе, щоб виправдати наші завищені очікування. Або ми можемо взяти її, як кажуть, «на слабо», сказавши: «Не впевнений, що в тебе це вийде, це тільки для найсильніших духовно» — і людина починає доводити свою перевагу над, так би мовити, загальною масою.

Гордість і марнославство служителів часто підживлюються обожнюванням певного кола членів церкви.

Маніпуляція надією

Ще один вид — маніпуляція надією, коли людині обіцяють нагороду, яку маніпулятор насправді дати не може. Надія може бути різною, крім надії на спасіння, є багато чого, наприклад: будеш виконувати всі правила — спасешся; молитимешся певний час — отримаєш виконання конкретного прохання; будеш ходити на всі зібрання — Бог тебе не покарає; чим гірше тут, у земному житті — тим легше буде там; пожертвувавши певну суму, обов’язково отримаєш більше; смиряйся — і стане краще.

Змішання інформації з особистою думкою

Найпоширенішим явищем у церковному контексті, мабуть, є змішування інформації та особистої або загальноприйнятої в певній конфесії думки. Це проявляється навіть у догматичних питаннях, коли біблійне вчення змішується з теологуменом (богословською думкою, яка не є універсальною для всіх християн — прим. ред.), — і все це оголошується абсолютною істиною. Вихід тут один — зосередитися на фактах, тобто навчитися розрізняти істинне вчення та його інтерпретацію. Що насправді сказано, а що привнесено нашим співрозмовником або кимось ще до нього.

Спеціальна мова

Якщо ви відчуваєте, що спеціальні терміни вашого співбесідника, навіть якщо це терміни релігійні, вам не зрозумілі або служать для того, щоб донести до вас, наскільки ви не компетентні, — переходьте на звичну вам мову, переказуйте те ж саме іншими словами або просіть людину уточнити, що вона мала на увазі. Це хороша контрманіпуляція.

Підміна контексту

Звуження або підміна контексту — це те, з чим ми стикаємося доволі часто. Сутність цієї проблеми полягає в тому, що духовні настанови, які тепер звучать у церквах, вважаються універсальними. Тобто не враховується те, що адресовані вони були певним людям у певних обставинах. Наприклад, дещо було адресовано саме коринтянам або галатам, а дещо Филимону, Тимофію чи іншим людям, які виконували певну місію.

Емоційне зараження

Відомо, що емоції часто заразливі. Тому дієвий спосіб маніпуляції — ввести самого себе в такий стан, коли емоції (це може бути захоплення, тривога) настільки достовірні, що передаються іншим, і всі наші слова приймаються на віру. До речі, ескалація конфліктів теж дуже часто відбувається через зараження гнівом.

Немає таких маніпуляцій, які працюють на всіх. Емпати, наприклад, дуже добре заражаються чужими емоціями. З одного боку, це хороша можливість зрозуміти чужі емоції, а з іншого — постійний ризик. Радіти чужий радості, плакати з тими, хто плаче, — це нормальний природний стан для людини, наділеної емпатією. Проте слід розділяти для себе емоції та інформацію.

Тиск на емоції

Нарешті, тиск на емоції — це всілякі невербальні (без слів — прим. ред.) демонстрації. Це образи, агресія (явна чи прихована), знецінення того, що ви говорите, демонстративна неповага до вас, які покликані викликати у вас невпевненість у собі, почуття провини. Протистояти цьому можна, зберігаючи спокій. А зберігати спокій набагато простіше, якщо ви розумієте, що відбувається з вашим співрозмовником, чому він так себе веде.

Контроль над поведінкою

Контроль над поведінкою — це потужний інструмент, особливо коли це відбувається несвідомо. «Ти не там сидиш, не там стоїш, не так стоїш, не туди дивишся, роби те, не роби цього». Іноді маніпуляцією є й те, коли кажуть: «Тобі ж нескладно після служіння затриматися, щоб Божу справу зробити» або: «Тобі Бог дав автомобіль, і ти повинен ним служити». Це може бути нормальним проханням, а може бути й маніпуляцією, вся різниця лише в тому, залишають вам вибір чи ні.

Активізація стереотипів

Активізація стереотипів — дуже поширене явище в релігійних спільнотах, оскільки дозволяє ділити за принципом «ти наш — ти не наш». Справжній віруючий повинен... Це апеляція до стереотипів.

Коли ви стикаєтеся з тим, що вас приписують до якоїсь спільноти, щоб змусити діяти відповідно до формалізованих законів, а точніше до їхньої інтерпретації, яка вигідна вашому співрозмовнику, то тут завжди треба зробити крок назад і сказати: «Стоп! А чи дійсно всі віруючі, наприклад, зобов’язані щодня брати участь у всіх служіннях, вибудовуючи свій робочий графік під це, або все-таки є варіанти?»

Психологічна й духовна гігієна

У кожного з нас є певні звичні маніпуляції, і психологічна й духовна гігієна полягає в тому, щоб відучитися маніпулювати людьми.

Коли ж маніпулюють нами, ми передусім повинні максимально сповільнитися, зробити крок назад і сказати: «Я так не можу, мені треба подумати».

Якщо ж вас вимотують сповільненням чи тривалими паузами — можна спробувати прискорити ваше спілкування. Треба відсіювати будь-які інформаційні перешкоди, під якими замаскована маніпуляція, і докопатися до суті, до фактів, до реальних проблем, бажань та мотивів вашого співрозмовника. Треба навчитися відділяти емоції від інформації, яка подається разом із ними.

А також слід зберігати можливість діалогу й здатність дивитися на ситуацію з різних боків.

За матеріалами лекції християнського психолога
Наталії Скуратовської

Благовісник, 3,2019