Теологія

Боротьба між статями

Починаючи говорити про шлюб, я хочу дати йому визначення. По-перше, шлюб — це заповіт. Багато людей, беручи шлюб, думають, що це договір. Вона відповідальна за те, а я — за те. І якщо вона не робить того, я не робитиму цього. Мета договору — прибуток, вигода. І багато людей, беручи шлюб, свідомо чи несвідомо шукають якусь вигоду. Такий шлюб є договірним. Але шлюб — це заповіт. А заповіт передбачає посвяту однієї особистості іншій.

По-друге, шлюб — це система стосунків. І мета шлюбу — єдність, близькість — емоційна, фізична й духовна. Наш шлюб настільки хороший, наскільки ми близькі. Вдалий шлюб — це не той, де немає конфліктів. Переважна частина невдалих шлюбів характеризується саме тим, що в них не було конфліктів, оскільки там не було справжніх стосунків. Люди були настільки далекі, що навіть не стикнулися між собою. Шлях до близькості пролягає через конфлікти, але їх треба правильно вирішувати.

Так, часто буває, що шлюб стає полем битви. Цю війну я сміло можу назвати третьою всесвітньою війною. Перша відбулася на небесах, коли сатана повстав проти Бога. Друга ведеться між Богом та людиною. А третя — між чоловіком та дружиною. Я називаю цю війну битвою статей. І ця війна неминуча.

Гріхопадіння зачепило сутність жінки до самої глибини. Це зачепило її як матір і як дружину. Оголошуючи прокляття Єві, Бог сказав: «…Ти в муках родитимеш дітей, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою». Адаму також було дещо сказано, але я хочу спинитися саме на цих словах.

Коли говорять про «пожадання», то найчастіше мають на увазі душевне чи сексуальне бажання. Але те ж слово «пожадання» вжито в Біблії й щодо Каїна («…до тебе його (гріха) пожадання»). «Пожадання» — це зваба на зле, щоб управляти й панувати. Тож, як випливає з цього, Бог сказав жінці: «В тебе увійшла величезна сила, яка буде змушувати тебе зайняти ту позицію, яку займає твій чоловік, щоб володіти ним і цією позицією». І з того часу жінки борються за те, щоб зайняти владну позицію чоловіка і з цієї позиції контролювати його. Чоловік же противиться всьому цьому, панує над жінкою, жорстоко та безжально знищуючи її як особистість і використовуючи її для власних цілей. У цьому й полягає зіткнення статей, яке почалося в Едемі.

Це відобразилося на всій історії людства. Жінки в очах чоловіків стали річчю. Їх продавали, купували, міняли. Вони були здобиччю у війнах. Їх тримали в гаремах. Вони були заставою договорів між державами. І в наш вік все виглядає не краще. Кожна п'ята жінка у світі була зґвалтована. Жінок, дівчаток продають, купують та використовують для розваг.

А чи в церкві ми віддаємо жінці, рівній за достоїнством, ту честь, яка їй належить? Ні! Я не кажу про фемінізм, про правління жінки чи щось подібне. Я кажу про ставлення.

Ви навіть не уявляєте, скільки жінок почуваються приниженими й пригніченими. Їх часто сприймають просто як об'єкт пожадання чи кухарку вдома, якій навіть «дякую» не кажуть. А в церкві — як другий сорт. Бажання пригнічувати й панувати увійшло в нас, чоловіків, з гріхопадінням, але ми повинні з цим справлятися. Писання каже: «Живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви».

Бог дуже піклується про жінок і каже, що Сам буде заступатися за них і мстити нам, якщо ми будемо поводитися з ними віроломно. Коли я вперше прочитав ці слова після свого одруження, то жахнувся. Я прийшов до жінки й попросив: «Якщо я зроблю щось неправильно, то спочатку краще скажи мені, а не Богу». Бо якщо наші жінки десь в куточку тихенько жаліються Богу, що їх духовно, фізично чи душевно використовують, Він чує їх. І потім у нас проблеми в стосунках з Богом. Він не чує наших молитов, і стосунки з Ним стають напруженими.

Чоловіче бажання владарювати й пригнічувати — це те, що приводить до війни статей. З іншого ж боку поля битви — жінка, яка не хоче підкорятися владі чоловіка. Жінки намагаються захопити владу — не лише силою, а й лестощами, хитрістю, «любов'ю», слізьми. Силу влади жінки над чоловіком ми бачимо вже в Едемському саду. Дияволу потрібен був певний час і різні аргументи, щоб звабити Єву. Але Єві нічого не вартувало звабити Адама. Вона просто дала йому плід, і він їв. Розумієте, дружини, яку владу ви маєте над своїми чоловіками? Але нею треба вміти мудро користуватися. Принижуючи й пригноблюючи чоловіка, ви не зможете побудувати хорошого шлюбу. Запитайте себе: коли я говорю про свого чоловіка з іншими людьми, то наскільки славним він є в моїх устах? Що відчуває ваш чоловік, поєднавшись з такою чудовою жінкою, як ви? Ставлячи подібне питання чоловікам, я дуже рідко чую, що він почуває себе справжнім мужчиною. Частіше доводиться чути: «Повним ідіотом». Як ви думаєте, про що це свідчить?

Дорогі сестри, скажу вам як мужчина, а не як служитель, ви — наше дзеркало. І якими ми бачимо себе в ньому, такими ми через певний час і станемо. На чому ви зосереджуєте увагу, те в нас і розвиваєте. Говорите про пороки й недоліки, вони будуть посилюватися й розвиватися. Хвалите за достоїнства — вони будуть зростати.

* * *
«Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог» (1 Кор. 11:3). Голова — це той, хто наділений авторитетом, владою.

Ми віримо в триєдиного Бога, особи Якого — Отець, Син і Святий Дух — рівні в сутності, рівні в становищі, рівні в божественності. Але в них різні функції, різне служіння, різні дії. Ісус, йдучи на цю землю, підкорився Богу-Отцю. Він рівний Богу в сутності, Він — Бог. Але служіння Ісуса полягало в тому, що Він втілився, в тому, що Він постраждав. Цього не зробили ні Отець, ні Дух Святий.

Хочу дещо пояснити на цьому прикладі. Чоловіки та жінки рівні в сутності, рівні в цінності. Перед Богом вони обоє цінні. І наша ціна не визначається тим, чим ми володіємо, чим займаємося чи що ми маємо. Моя ціна — життя Ісуса, як і ціна моєї дружини. Це те, що Бог заплатив і за мене, і за мою дружину. І ми рівні в доступі до Божої благодаті. В Посланні до галатів сказано, що щодо доступу до Божої благодаті немає ні чоловічої, ні жіночої статі, ні раба, ні вільного, ні юдея, ні язичника.

Скажу навіть більше, Бог створив жінку, взявши частину сутності чоловіка. Жодне творіння у світі не створене таким чином. Тому те, що є слабкістю у чоловіка, є сильним у жінки. В гармонії вони єдине ціле, бо ж написано: «І сотворив Бог людину… як чоловіка та жінку створив їх».

І тому найкращий спосіб знайти гармонію в шлюбі — не воювати, а здатися. В подібній війні немає переможців, тому що переможець у цій війні — найбільш уражена людина. Якщо ви відчуваєте, що перемогли в словесній сутичці, знищивши чоловіка, привітайте себе з найбільшою поразкою, яку ви здобули. Чоловіки, якщо й уразили жінку, принизивши чи зневаживши її, ви програли. Це найбільша поразка з усіх ваших поразок.

Писання стверджує, що дружині голова чоловік. Ми часто цитуємо це. Але так рідко ми згадуємо, що глава чоловіку Христос. Повірте, ми, чоловіки, повинні покорятися цій главі.

Так, перед Богом чоловік та жінка рівні, але ми різні в ролях і становищі. Ми, служителі, нічим не кращі від усіх прихожан, які приходять на зібрання. Багато людей перебувають у більш високому становищі в цьому світі, багато хто багатший, але Бог установив так, що тут, на землі, існує ієрархія. Завдяки цьому зберігається порядок в суспільстві. Бог створив чотири форми влади: божественна, державна, церковна і сімейна. Зруйнуйте ці чотири форми влади, і на землі настане хаос. Тому про державну владу Бог говорить: «Він — Божий слуга… Платіть податки, шануйте й поважайте його». Чи не так? Бо ж якщо зруйнується державність — зруйнується порядок. Так само й у сім'ї: якщо рушиться ієрархія — рушиться все.

Що сталося в Едемі, що привело до битви статей? Бог настановив Адама главою — відповідальним, який повинен був керувати, оберігати й виховувати. Він повинен був охороняти та забезпечувати. Прийшов диявол — і підкорив собі Єву. А дружина підкорила Адама. Бог встановив таку ієрархію: Бог — чоловік — дружина — діти. Що робить диявол? Він підвищує дружину, щоб вона пригнічувала чоловіка. І як тільки дружина пригнітить чоловіка, над нею головою найчастіше стає диявол. Бог поставив чоловіка захисником для жінки — емоційним, душевним, духовним. Тому мудро чинить та жінка, яка стоїть за мужем. І як нерозумно веде себе та, яка йде попереду нього, тим паче розчавивши його.

У Старому Заповіті є дивний закон: коли чоловік ревнує дружину, то він повинен привести її до священика, той звершує над нею своєрідний ритуал, у кінці якого вона має випити воду з попелом, над якою промовлялися різні слова. Після цього, якщо її черево опухає, то вона винна перед чоловіком. Якщо ж невинна, усе буде в порядку. Але там є ще один момент: перед тим, як усе це звершити над нею, священик на прохання чоловіка повинен був зняти з неї покривало (тобто чоловікове покровительство перед духовним світом). Якби ви знали, сестри, яка сила міститься в духовному покровительстві чоловіка, ви б трепетали й благали свого чоловіка бути вашою головою.

Я відкрию одну маленьку сімейну таємницю. Моя дружина любить дуже швидко їздити. Я нормально нібито їжджу, але мене іноді штрафують, а вона — швидко, але її ніколи не штрафують. Я постійно застерігав її, щоб вона їздила повільніше, але вона тільки сміялася у відповідь. І тому одного разу я сказав: «Я вже більше не можу повторювати тобі про це, тому я знімаю з себе відповідальність, а з тебе — своє покровительство у сфері неправильної їзди». Через декілька хвилин вона отримала цілу серію штрафів на сотні доларів, хоча вже багато років їздила й ніколи не отримувала їх.

А скільки жінок своїми ж руками скидають з себе покровительство чоловіка, не бажаючи стояти під їхнім авторитетом! Моя дружина знає і діти знають: якщо я офіційно оголошу про знаття покровительства — прийде поразка. Правда, я користуюся цим вкрай рідко, а благословляю щодня. Я не Бог, але є Той, Хто наділив мене владою. І з цим авторитетом Бог рахується. А жінка, яка тримає під каблуком свого чоловіка, — це безумство. Ще ні одна така жінка не була щасливою.

Бог з перших днів створення світу звертається, передусім, до чоловіка і розмовляє з ним. Навіть за гріхопадіння, на яке штовхнула Адама дружина, Бог запитав з чоловіка, звернувшись до нього: «Адаме, де ти?»

Ми, чоловіки, повинні користуватися тою владою, якою наділив нас Бог, передусім благословляючи свою дружину та дітей. І це діє в їхньому житті. Дружина йде по життю з благословенням чоловіка, а діти — з благословенням батька. І в цьому — благословення сім'ї.

А коли ви востаннє говорили своїй дружині компліменти? Робіть це! Від цього жінки стають здоровішими. Їхня душа радіє і захоплюється.

Подібне побажання й дружинам. Говоріть більше хороших слів. Не колупайте своїх чоловіків. Одного разу до мене на консультацію прийшла сімейна пара, і дружина за час розмови 15 разів докорила чоловікові за одне й те ж. Коли чоловік на мить вийшов, я запитав у неї: «А що, твій чоловік дурень?» Вона здивовано поглянула на мене: «Ні, а чому ви питаєте?» — «То для чого ж йому 15 разів повторювати одне й те ж. Він і так все вже зрозумів». Не докоряйте своїм чоловікам, хваліть і шануйте їх. Хай їм хочеться повертатися додому в похвалу.

Консультуючи сімейні пари під час кризи, мені не раз доводилося чути: «Жінка дістала мене, і я вв'язався в ці фінансові справи, які привели мене до фінансового краху». Тому ми домовилися з дружиною, що вона буде влаштовувати комфорт у нашому домі. Але в питаннях стратегічного планування, крупних покупок, вкладень, останнє слово за мною. Я дозволив їй висловлювати свою думку раз чи два, але не впливати на мене «капанням». Як я зауважив, безліч помилок чоловіки зробили через те, що їх «дістали» жінки.

Дружини, моліться за своїх чоловіків. Бог говорить з головою. Просіть, щоб вона була розумна й близька з Богом. І ще дозвольте їм довше залишатися у своїх молитовних кімнатах. Вам буде від цього добре.
А тепер звертаюся до чоловіків: не принижуйте своїх дружин, хай вони почуваються королевами. Зробіть так, щоб їй хотілося постійно бігти у свій дім — у захоплення свого чоловіка.

Є один ідеальний шлюб у всесвіті. І це не шлюб між людьми. Це шлюб Бога чи Христа з Церквою. Бог споконвіку часто говорив про Себе як про чоловіка. Він називав Себе чоловіком щодо Ізраїлю. І тепер Він часто говорить про Себе як про Нареченого, як Чоловіка щодо Церкви. Він турбується про Церкву, клопочеться про неї, любить її і віддав за неї Себе. Але все-таки Він залишається головою, якій підкоряється Церква. І ось як написав апостол Павло: «Дружини, коріться своїм чоловікам як Господу, бо чоловік — голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!» Нинішнім жінкам слово «покора» здається дуже застарілим. Але дружина повинна робити це, тому що так визначив Бог.

«Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе». Апостол Павло каже дивні речі. Я навіть не уявляю, як можна так любити дружину, як Христос Церкву. Але для мене є тут одна втіха. Апостол Павло радить любити своїх дружин, як свої тіла. Це вже більш зрозуміло і піддається виконанню.

А ще ви помічали таку річ: жінкам завжди наказано, що треба покорятися, а чоловікам — що треба любити? Це тому, що жінка завжди хоче захопити владу, яка їй не належить. І тому їм сказано: «Покорися!» Чоловік же прагне пригнічувати, тому й Писання каже йому: «Люби, служи!» Я думаю, що Біблія завжди говорить з точністю до навпаки щодо того, чого прагне наша гріховна натура. Напевно, чоловікам нагадується так багато про любов, що ми запеклі егоїсти, ми любимо самих себе. І ось тому апостол Павло говорить: «Люби свою дружину так, як любиш самого себе». Бо в момент шлюбу, коли Бог з двох творить одне, дружина стає частиною нас. І люблячи свою дружину, ми любимо самих себе. Ніхто не має ненависті до свого тіла, а ми іноді маємо, коли вибухаємо гнівом на свою дружину. Хіба це мудро? Чи бачили ви людину, по-справжньому щасливу, яка робить усіх довкола нещасними? Чи нещасну людину, яка дарує щастя всім, хто її оточує? Ні, так не буває. Принижений — принижує, ображений — ображає, пригнічений — пригнічує. А хто перебуває у захопленні та щасті, в радості та задоволенні, з його життя вихлюпуються захоплення іншими. Принизьте дружину — і ви розчавите себе. Ощасливте свою дружину — і ви будете щасливі.

Сергій ВІТЮКОВ

"Благовісник", 3,2014