Благовісник

Христос мене врятував

Мені 45 років. Народився в Світловодську. Дитячі спогади найяскравіші. Чітко пам’ятаю свою прабабусю та її розповіді про Ісуса Христа. Прабабуся померла у віці ста років. Її оповідей було недостатньо, щоб я навернувся до віри в Бога. Я жив у середовищі дуже далекому від правди Божої. Наша сім’я вважалася неблагополучною. Мій батько був злодієм. І він навчав мене у всьому чинити за злодійськими поняттями. Коли він виходив з в’язниці, то вчив мене, щоб я всюди був лідером. За його повчанням, шлях до лідерства йде через насильство над іншими. Він учив, як принижувати інших людей.

Дивлячись на батьків, я думав, що ніколи не буду жити так, як вони, як мій батько. Але то були тільки слова. На жаль, моє життя дуже скоро покотилося в пекло. Спочатку я намагався вести нормальне життя, навіть служив у армії. Прийшовши з армії, знайшов роботу. Але весь час мене переслідувала якась порожнеча. У мене були друзі, але в душі був самотній. Я був високої думки про себе, гордість просто переповнювала мене. Хотів жити добре, але, на жаль, не міг чесним шляхом забезпечити собі гідне існування, тому потроху зійшов на злодійський шлях. Таке життя привело мене в місця позбавлення волі. Моє здоров’я дуже занепало через вживання алкоголю. Я думав, що сильний: можу пити, можу не пити, але скоро гріх став керувати мною, як маріонеткою, я став повністю залежним від алкоголю. Спробував усі земні способи позбавлення від алкоголізму. Але це все не допомагало, після чергового лікування ще більше впадав у пияцтво.

Зрештою, опинився на вулиці, жив на смітниках, у підвалах. Іноді намагався заповзти у відкритий під’їзд, але через сморід, що виходив від мого одягу й тіла, мене швидко викидали на вулицю. Напевно, я вже не був схожий на людину, мене обходили, намагалися не помічати або обурювалися моїм виглядом. Я чекав смерті. Але все-таки щось ще жевріло в моїй душі. Гордості в мене вже не було. Я був повністю розчавлений, просто лежав і помирав. Смутно розумів, що відбувається навколо, розум мій був потьмарений, але мені вистачило здорового глузду заволати до Бога. Чи то були слова, чи стогін, але навіть зараз я пам’ятаю, що просив, щоб Бог допоміг мені, врятував від смерті…

І Бог допоміг. Це Він послав до мене Ангела в образі жінки. Коли я вже майже замерз у підворітті, лежав розбитий, голодний і хворий, до мене підійшла жінка-християнка, яка виявила до мене надзвичайну турботу, явила мені справжню любов одягом, продуктами, ліками, фінансами й навіть тимчасовим житлом. У наш час це звучить майже нереально. Мало тих, хто здатний на таку любов. Вона стала для мене, як добрий самарянин із Євангелії для того чоловіка, що лежав на дорозі, побитий і пограбований розбійниками. Цією християнкою рухав Дух Святий, вона не погребувала мною, моїм виглядом, а проявила велике терпіння, співчуття. Її труд не пройшов марно: я не тільки повернув пристойний зовнішній вигляд, а змінився внутрішньо. Став відвідувати зібрання християн, став читати Євангелію, потім звернувся всім серцем до Бога, покаявся в гріхах і дійсно відчув: як це чудово, коли Бог прощає гріхи! Важкий камінь, що стільки років тиснув на мою душу, був знятий рукою Господа Христа. Алілуя!

Від моєї гордості не залишилося й сліду. Я не маю чим пишатися, бо був піднятий рукою Господа з самого дна, із болота. Христос мене врятував, омив, зцілив, дав цілком нове життя. Звільнився від алкогольної залежності, одружився на християнці. Моя дружина співає в церковному хорі. У нас двоє дітей. Моє життя набуло сенсу, у моїй душі вже немає порожнечі. Я тепер знаю, для чого живу.

Від батька я часто чув, що кожен повинен пройти й випробувати все, як-то кажуть, пройти Крим, Рим і мідні труби. Я вважаю, що не треба слухати подібних повчань, не треба шукати порад у людей, які обманюють, зраджують. Послухайте поради Ісуса Христа, Він не обманює, Його слово певне, правдиве. Не треба випробовувати долю, як робив багато років я, що вже й обома ногами був у могилі. Не чекайте, коли ваші роки проминуть, коли здоров’я похитнеться. Сьогодні шукайте лиця Господнього, сьогодні поверніться від темряви до світла. Тільки Христос — істинне світло для людини й шлях до життя.

Юрій Крантовський,
м. Світловодськ, Кіровоградщина

"Благовісник", 2,2018