«Слово на часі» з Андрієм Лисенком

«Радість людині у відповіді її уст, а слово на часі своєму — яке воно добре!» (Пр.15:23).

«Слово на часі» («Слово вовремя») — одна із рубрик на каналі «Good Channel», у якій із короткими промовами виступають служителі церков Запоріжжя, зокрема Андрій Лисенко. До вашої уваги — кілька думок на різні теми від пресвітера.

Як звільнитися від шлюбу?

Як нам бути вільними? Вільними від болю, проблем, егоїзму — усього, що мучить нас. Деякі жінки «мучаться» зі своїми чоловіками, чоловіки — зі своїми жінками. Як «звільнитися» від чоловіка чи дружини? Часто ми страждаємо саме від того, що не маємо свободи. І вихід один (тільки зрозумійте правильно) — померти.

«Закон панує над людиною, поки вона живе. Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом» (Рим.7:1,2). Звісно, мова не про те, що ми маємо бажати звільнення від шлюбу — від чоловіка або від дружини. Зв’язує й мучить нас закон гріха — він діє зсередини, завдаючи нам проблем, незручностей та веде до смерті. Далі сказано: «Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові» (Рим.7:4). Отже, щоб звільнитися від «шлюбу з гріхом», потрібно померти.

Говорити про смерть не дуже приємно, але мова йде про смерть для гріха: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? …Бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!» (Рим.6:3,7). Можливо, це складно для розуміння, але основне усвідомити, що Ісус Христос, померши, узяв на Себе всі гріхи, проблеми та хвороби. Потрібно вірою прийняти, що ця смерть була за нас — і ми померли разом із Ним: «Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім… Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим.6:10,11,4).

Як звільнитися від «шлюбу з гріхом»? Померти разом із Христом і воскреснути для нового життя! Ісус воскрес, щоб показати: не важливо, у яких обставинах ти перебуваєш, важливо, Хто є в тобі. Тому що віра в Живого Бога робить нікчемними всі проблеми. Ми так часто зосереджені на своєму болю, на тому, що нас не люблять або неправильно чинять щодо нас, забуваючи, що Ісус Христос зробив нас щасливими й вільними. І в Ньому ми можемо радіти щодня! У Ньому — життя!

Це не просто гра слів, чи психологічний тренінг — це те, що насправді звершив Ісус! Ти можеш жити новим життям — у радості, мирі й спокою — уже сьогодні, переживаючи Царство Боже всередині себе.

Отруйна любов

Отруйна любов — любов, яка руйнує життя та сім’ї, яка вбиває, веде до трагедії. Це егоїстична любов: «Я так сильно тебе люблю! Якщо ти не будеш зі мною, я собі щось заподію!» Насправді така людина себе більше любить, ніж того, кого шантажує таким способом.

«Мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім’я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів. І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити» (2Сам.13:1,2). Хоча і сказано, що він її полюбив, але насправді це було тільки тілесне бажання.

Амнон вдав хворого і попросив Тамару приготувати йому поїсти. Коли вона принесла йому млинці, і вони лишилися самі, хлопець схопив її. Дівчина вмовляла: «Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти. І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш як один із мерзотників в Ізраїлі» (2Сам.13:12,13). Але він не послухав. І, задовольнивши своє бажання, навіть зненавидів її. Згодом це призвело до трагедії: Авесалом через два роки помстився й убив Амнона.

Коли людина каже: «Я люблю настільки, що всі навколо мені винні», то це — не Божа любов. Бог бажає, аби ми любили від щирого серця. Божа любов — жертвує, віддає. У ній — перемога, радість і життя. Любіть так, як любить Господь!

Як Бог нас виховує?

Бог ставиться до нас як до Своїх дочок і синів, і хоче, щоб у нас в житті все було як належить. Але один із способів Його впливу, якого люди не до кінця розуміють — це покарання. Це слово — не зовсім точне, в розширеному перекладі Біблії вживається не «покарання», а «виховання»: «Забули нагадування, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі» (Євр.12:5).

Часто люди кажуть, ніби Бог посилає хвороби, війни, робить, щоб народжувалися діти з інвалідністю, допускає різні трагедії, насильство. І в цьому вбачають Божу любов і Боже виховання. Але Ісус Христос у Своєму земному житті показав волю Отця — Він не калічив людей, але докоряв словом. Боже Слово утішає, докоряє і виправляє.

Коли привели жінку, щоб покарати її за Законом — побити камінням — Ісус сказав: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!» Що сталося далі: «А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...» (Iв.8:9). Він сказав лише кілька слів, Він сказав істину — і людей стала судити їхня совість.

Через совість до нас говорить Бог: «Так не можна, це нашкодить тобі, зруйнує твоє життя!» Люди мучаться в сумлінні, коли вчинили неправильно, взяли те, що їм не належить, когось образили. Але Бог не бажає наших страждань, Він закликає: покайся, вибачся, вчини гідно, виправ ситуацію!

Блудний син думав, що батько зробить його слугою, совість докоряла за те, що вчинив. Але, повернувшись додому, хлопець зрозумів, що батько любить і чекає. Ось так Господь виправляє нас — через докори сумління. Бог — не тиран, Він не посилає трагедії, щоб нас чогось навчити. Він вибавляє нас від трагедій, щоб у Ньому ми мали втіху, радість і любов.

Ви — боги!

Якось фарисеї звинуватили Ісуса Христа, що Він називав Себе Божим Сином. Відповідь була: «Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?» (Iв.10:33,34). Ісус називає людину богом, хоча і з малої букви. Звучить досить суперечливо, з одного боку, ми розуміємо, що не можемо рівнятися до Творця Всесвіту, але з іншого — Він поклав на нас відповідальність творити добро.

Проблема останнього часу в тому, що люди намагаються перекласти власну відповідальність на інших. Усі навколо винні. Влада винна! Бог винен! Але Ісус каже: «Ви — боги», вам дане право вирішувати, вам дане право влаштовувати життя — власне і суспільне.

Багато з того, що Господь дав, ми просто не використовуємо. Я вірю, що Бог заклав у нас силу і владу, аби здійснювати вплив на усю планету. Це може робити людина, яка повністю довіриться Йому і діятиме! Ти можеш не лише змінити власну долю, власну сім’ю, власне місто. Ти зробиш набагато більше, якщо повіриш Богу, Який дав тобі цю владу!Ісус сказав, і в цьому є велика сила: «Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі» (Мт.18:18). Ти можеш розв’язати Божі благословення, можеш наказати горі і вона послухається.

«Ви — боги!» Іншими словами — на вас лежить відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, у вашій сім’ї, у вашій церкві, у вашому місті.

Благовісник, 4,2019