Пам'ять щастя

А пам'ять щастя, наче нитка, рветься,
Перевіряв недавно і давно,
Лиш тільки біль лишає знак на серці,
А щастя ні — безпам'ятне воно.

Його, немов повітря, відчуваєм,
Духмяну повінь літнього тепла…
Тому й природно, що не пам'ятаєм
І не готові до біди і зла.

Його, те щастя, просто не збагнути,
Воно, як серце в порухах м'яких,
Допоки біль не стихне, то й не чути.
Здається, що попереду віки.

У тебе подив: я сміюсь, не плачу, —
Тепло душі твоє не остуджу,
Усякий біль я свій переінакшу
І пам'яттю образ не дорожу.

Безпам'ятного щастя не розрушу,
Бо ти і я — незміряна любов,
Ніщо не пересварить наші душі,
Допоки з нами всемогутній Бог.

"Благовісник", 2,2020