Ольна МІЦЕВСЬКА

Усмішка Бога

Бог заглядає у вічі допитливим поглядом сина,
Пам’ятними світлинами зі старого альбому,
Небом, відбитим в калюжах, як вгору дивитись несила,
Світлом із вікон, що вабить до отчого дому.

Бог пригортає душу обіймами ластівки-доньки,
Крилами вітру, що будить напровесні квіти,
Теплим запахом хліба, щойно вийнятого з духовки,
Задушевною піснею, щирим єднанням зігрітою.

Бог усміхається в серці беззубим ротиком немовляти,
Променем сонця, що вранці цілує в щоки,
Смайликом в Вайбері з дружнім: «Привіт! Ну, як ти?»
Прозорістю тиші, що душу пронизує спокоєм.

Дай же нам, Боже, в буденність дивитись очима дитячими,
Щоб дива Твоїх усмішок,
                                        доторків,
                                                      поглядів бачити...

"Благовісник", 2,2017