Історичні постаті

Микола Іванович Пейсті

Микола Іванович Пейсті народився 10 грудня 1892 року в Росії, у Санкт-Петербурзі. Батько його швед, а мати росіянка. Його бабусі і дідусі були віруючими людьми, а батьки, які повірили під час пробудження, керованого лордом Редстоком із Англії і В.А. Пашковим, від дня народження присвятили свого сина Миколу на служіння Господу.

6 жовтня 1907 року, висловлюючись словами ж Миколи Івановича, він вийшов «з гнітючого мороку сумнівів до світлої і радісної віри в Бога». Його навернення, незважаючи на те, що був вихований віруючою матір’ю, було настільки реальним і яскравим, що міг навіть точно сказати день і час свого переходу від смерті в життя.

1911 року Микола Іванович вирушив в Німеччину вчитися в Методистському Богословському інституті, але світова війна змусила його повернутися в Санкт-Петербург.

У Санкт-Петербурзі він в основному поширював євангельську літературу на російських військових кораблях, за що одного разу його арештували, і тільки з милості Господа він уникнув смерті і був висланий у Фінляндію.

У Фінляндії Микола Пейсті зустрів Марту Іванівну Фінскас, яка була призначена Господом бути йому вірною супутницею на все життя. 1917 року вони поїхали в Петроград. А потім з великими труднощами виїхали з Петрограда, зупинилися на короткий час в м. Самарі, де народилася їхня друга дочка Мері, і вирушили в далекий Сибір. Там їхня, ослаблена від голоду, крихітка Аліса померла і похоронена в Іркутську. У Сибіру протягом трьох років в околицях Нікольськ-Уссурійська М.І. Пейсті організував 22 общини. Також у цей час він працював серед військовополонених. Взимку 1922 року пастор Микола Пейсті їде далі, в Маньчжурію, в м.Харбін. Микола Іванович ніколи не був прив’язаним до церковних назв і всіляко намагався допомагати всім, хто проповідував Христа розп’ятого, незалежно від деномінацій.

Микола Іванович Пейсті з дружиною Мартою Іванівною та дітьми Даниїлом, Ярлом і Мері, 1923 р., м. Усурійськ (фото з особистого архіву Ярла Пейсті, публікується за www.baptist.org.ru).

У січні 1927 року Микола Пейсті з сім’єю повернувся через Сибір і європейську Росію в Скандинавію. Побувши деякий час у Фінляндії, він поїхав у Швецію, де проповідував у головних містах тієї країни.

Незважаючи на те, що душі скрізь наверталися через його служіння в Скандинавських країнах, Микола Іванович все-таки вважав своїм обов’язком проповідувати росіянам, що і змусило його ще раз покинути Фінляндію і через Америку поїхати на Далекий Схід. В Америці він приєднався до Російської і Східноєвропейської Місії, отримавши посаду директора Російського відділу Місії, і їде за її дорученням в Харбін. У Харбіні Микола Іванович зі своєю сім’єю прожив п’ять років. Він був пресвітером общини, викладав у Біблійній школі, яку сам організував, і розпочав видання російськомовного журналу «Путь вєри».

Помер Микола Пейсті 20 грудня 1947 року і похоронений в Нью-Йорку.

Микола Пейсті з княгинею С. Лівен та дочками В. Пашкова, Париж, 1947 рік

"Благовісник", 1,2010

Свідчення Марти Пейсті

Біографія Ярла Пейсті