Сторінка редактора

Коли я навчався в радянській школі, одного разу в шкільній бібліотеці натрапив на «Бібліотеку світової літератури» — було таке популярне видання на 200 томів. Яким же було моє здивування, коли в одному з них я знайшов біблійні книги: Йова, Пісню над піснями, Рут, Екклезіаста, Йони. Зрозуміло, що в атеїстичне видання ці твори потрапили зовсім не через їхнє богонатхнення. Тоді чому ж? Відповідь проста: тому, що літературознавці побачили в них високий художній рівень — і з повним правом віднесли до вершин світової поезії.

З тих пір я часто згадую цей випадок, який тоді мене неабияк вразив. Для мене він став доказом того, що Богові (а саме Він є автором біблійних книг) притаманне відчуття прекрасного, мистецького, і цими якостями Він наділив авторів, які зодягнули Господні думки у звичну для нас, людей, форму. І мова, і сама форма викладу були настільки досконалими та оригінальними, що навіть ті, хто відкидав існування Бога, визнали геніальність біблійних текстів.

У цьому номері ми вирішили підняти непросте і дискусійне питання ролі та значення мистецтва в житті віруючих людей та в служінні Богові. Дискусійне тому, що є чимало думок, іноді категоричних, що мистецтво — зі сфери світського, а отже — гріховного, тому воно не має ніякого стосунку до справжньої духовності. Ми дозволимо собі, м'яко кажучи, не погодитися з таким твержденням.

Уважно проаналізувавши зміст самої Біблії, історію її написання, зрештою біографії авторів, стаєз розумілим, що вони приділяли велику увагу не лише духовному складнику своїх слів, але й намагалися висловити думки вишукано, естетично, мистецьки. Це ж стосувалося й самого служіння Богові. Розповідаючи через Мойсея про влаштування скинії, Господь звертав увагу не лише на внутрішній, духовний зміст предметів, але й на їхнє зовнішнє, як сьогодні б сказали, дизайнерське оформлення.

Протягом усієї двохтисячолітньої історії Церкви Христової ми можемо бачити взаємний вплив християнства та мистецтва: митці брали теми та ідеї для своїх творінь зі Слова Божого, у християнському служінні використовувалися популярні на той час мистецькі форми вираження почуттів. Правда, не завжди це було на користь християнству, але позитивних моментів все таки більше.

І ще одне спостереження з радянської епохи. Незважаючи на відчайдушні спроби атеїстичних ідеологів знищити будь-які згадки про Бога та віру в Нього, була одна особлива сфера, у якій біблійна тематика присутня досить широко — сфера мистецтва. Картини, скульптури, літературні твори містили неприховане захоплення авторів біблійними персонажами, образами та ідеями. Я з дитинства цікавився мистецтвом, збирав фотоальбоми з репродукціями картин та фотографіями експонатів радянських і зарубіжних музеїв — і не міг приховати здивування від того, наскільки переповнені релігійними мотивами твори мистецтва. І здебільшого це не була данина моді чи традиції — автори, бувши християнами, переносили у свої твори те, чим жили. Це було втілення духовних переживань у твори живопису, скульптури, музики, літератури, які пізніше мистецтвознавці, навіть невіруючі, назвуть шедеврами.

Отже, Біблія та мистецтво, християнське служіння та сучасні форми мистецтва — чи є щось спільне між цими поняттями? І якщо є, наскільки вони можуть співіснувати і впливати одне на одного? Саме про це йтиметься в добірці матеріалів нашої редакції.

Юрій Вавринюк,
головний редактор журналу "Благовісник"