Вісім систем здорової церкви

Хочу почати з простого запитання: чи влаштовує вас ситуація в вашій церкві? Чи хотілося б вам чогось більшого: бути більш успішними, результативними, бачити розвиток? Саме з відповідей на ці запитання треба починати. Адже, якщо вас усе влаштовує, то ніяких змін не відбудеться.

У нашій церкві «Еммануїл», у м. Чернівці, ми впроваджуємо програму «8 систем здорової церкви». Також її ґрунтовно втілює пастор Дору Кирдей у церкві «Філадельфія» м. Кишинева. Автор цієї програми — американський пастор Нельсон Сірсі, засновник великих громад у Нью-Йорку та Флориді, який досліджував діяльність багатьох церков у всьому світі та зібрав ті організаційні стратегії та методи, які справді дають результат. У співавторстві з пастором Керріком Томасом та письменницею Дженніфер Дайкс Хенсон він написав цикл книг, присвячених церковному управлінню.

Відповідь скептикам

Коли заходить мова про організацію, систему, механізми, дехто каже: «Для чого це все? Церква має розвиватися органічно!» Але я хочу сказати, що Боже творіння — дуже організоване й сповнене злагоджених систем. Усесвіт існує завдяки дуже чітким системам. Місяць обертається навколо Землі, Земля — навколо власної осі та навколо Сонця, Сонце — навколо центру галактики, а наша галактика у свою чергу мчить кудись із неймовірною швидкістю. Так створив Бог.

Або погляньмо хоча б на людське тіло — воно складається з опорно-рухової, м’язової, травної і видільної, дихальної, кровоносної, імунної та лімфатичної, нервової, ендокринної, екзокринної, сечової, статевої систем і системи органів чуття. Усі вони працюють для підтримки нашого життя. І це дуже доречний приклад, адже церква в Біблії порівнюється саме з тілом. То якщо в організмі людини діють такі продумані системи, чому не використати це для організації церковного життя?

Звісно, «8 систем здорової церкви» — це не єдиний ефективний варіант, є й інші підходи. Головне, щоб осмислена система таки була. Бо певна неосмислена система є навіть там, де заперечують системність. Сьогодні без системи не вдасться виготовити навіть простої будівельної тачки, не кажучи вже про автомобіль. Є багато марок авто, але всі вони виходять із налагодженого до дрібниць виробництва. Система не спасає, але вона мотивує нас працювати, складати плани, ставити дедлайни і т. ін. Так налаштовується механізм роботи місцевої общини. Дивно, що ми користуємося всіма новітніми технологіями в роботі, а коли справа доходить до церкви, то пускаємо все на самоплив.

Я зупинюся на кожній із восьми систем, але більше уваги приділю темі благовістя. Хоча насправді всі вони мають євангелізаційний дух і спрямовані на те, щоб церква була здатною залучати нових людей.

1. Система недільних богослужінь (планування, проведення та оцінювання зібрань).
За скільки часу у вашій церкві відомо, хто й коли буде проповідувати? За тиждень? За місяць? У нашій церкві ми збираємося на кількаденний лідерський ретрит, щоб скласти план на наступний рік. Виходячи із потреб, слабких сторін нашої спільноти, формуємо майбутні серії проповідей, які б відповідали на ці проблеми. Ставимо конкретні цілі: що хочемо досягнути за наступний рік?

Чому важливо правильно будувати недільні богослужіння? Хоча сьогодні велика увага приділяється особистому євангелізму, зібрання досі є містком, через який людина може прийти до Бога. І важливо так організувати всі процеси, щоб як мінімум не відштовхнути тих, хто прийшов уперше.

Чому нецерковні люди не приходять на наші зібрання? Одна з причин — бо ми організовуємо їх для своїх. Подивіться на свої богослужіння очима нової людини: що вона зрозуміє? Що вона відчує? Яке враження в неї залишиться? Переважно люди повертаються за емоціями, за атмосферою, за спілкуванням. Не годуйте гостей тим, що любите самі. Зважайте на їхні потреби та інтереси.

Ми прописуємо порядок служіння: відеоролики, які будуть йти перед початком; хто буде робити вступи; проповіді; пісні. Намагаємося, щоб не було «мертвого часу», зайвої демагогії, яка заповнює паузи. Щоб усе було чітко. Іноді богослужіння можна скоротити на пів години, нічого не втративши.

Якщо ми хочемо, щоб зібрання ставали кращими, потрібно постійно робити його оцінювання: що було добре, що було погано, що незрозуміло, що пропустили, що треба вдосконалити. І важливо доносити ці підсумки до всіх, хто задіяний у богослужінні. Ми робимо такий аналіз щопонеділка.

2. Система євангелізації (залучення нових людей до зібрання).
Є певні етапи, які проходить людина, перш ніж навернутися до Бога. Та ми не зможемо привести когось у Боже Царство, якщо не здатні навіть привести його до дверей нашої церкви.

У кожного з нас є особливі дні, до яких готуємося, запрошуємо друзів. У церкві ми можемо самі створювати «великі дні» — обираємо 3-4 неділі в році й мотивуємо всю громаду запрошувати нових людей. Важливо проаналізувати, які дати найбільш зручні у вашій місцевості. Наприклад, на великі християнські свята багато містян можуть їхати в село до родичів, тому для міських церков ці дні будуть непідходящими. Також слід уникати «конкуруючих подій». Не варто організовувати «великі дні» навколо якоїсь запрошеної «зірки», щоб люди потім не мали завищених очікувань. Краще проводити такі заходи в постійному приміщенні, щоб гості знали куди йти наступного разу. У нашій церкві ми маємо такі «великі дні»: 8 березня, День матері, День сім’ї, День друзів, День подяки. Плануємо рік таким чином, щоб перед «великим днем» були мотивувальні проповіді, які піднімають євангелізаційний градус у церкві, а після заходу — тематичні серії, привабливі для нових людей. У проміжках — повчальні проповіді для духовного зростання.

Після євангелізаційних служінь проводимо зустріч із задіяними волонтерами, пригощаємо, дякуємо за їхню працю, аналізуємо помилки, святкуємо маленькі перемоги. Це дуже мотивує на подальшу працю. А сезонність євангелізаційних заходів допомагає відпочити й підготуватися до наступних служінь.

Знаєте, як можна подвоїти відвідуваність богослужінь? Якщо кожен член церкви приведе одного друга. Потрібно мобілізувати церкву, щоб вона діяла. Готуючись до «великого дня», ми ставимо кожному ціль: привести з собою чотирьох осіб. Але не просто так: за чотири тижні до заходу ми молимося за всіх своїх близьких, за три тижні — за тих, кого хочемо запросити, за два — виявляємо увагу, робимо якусь добру справу для них, і тільки за тиждень — запрошуємо. Звісно, не у всіх вийде це зробити, але результат точно буде. У 2018 році в нас було 147 членів церкви, при цьому на «великий день» ми залучали понад 1000 відвідувачів, робимо зібрання у два потоки. У Кишиневі церква з 400 осіб залучає до 3000. А коли людина бачить, що це працює, що інші приводять, то й в неї самої з’являється ентузіазм.

Крім того, ми попрацювали над зміною ставлення до тих, хто до нас приходить. А для цього відмовилися від слова «відвідувач» на користь слова «гість». Бо відвідувач — це той, хто приходить, з’їдає наше печиво, випиває нашу каву, а гість — це той, кого ми чекаємо з радістю. І ми повинні так прийняти гостя, як його ще ніде не приймали.

Також ми роздаємо запрошення в місті, для цього робимо якусь креативну фотозону — і люди самі підходять до нас. Потім цю саму декорацію ставимо на сцені в домі молитви, використовуємо фото і хештеги, щоб у людей виникали асоціації з церквою. І наступного разу вони вже нас упізнають, більшість знають, що такі акції проводить саме громада «Еммануїл».

3. Система асиміляції (переміщення людей із категорії гостей до активних членів церкви).
Наступний крок — зробити так, щоб людина, яка вперше прийшла на зібрання, зрештою стала частиною церкви. Саме з цією метою ми збираємо інформацію — проводимо анкетування, зберігаємо контакти, створюємо бази даних. Так у нас сформувався список із понад тисячі людей, яких можемо оповістити перед наступним «великим днем». Надсилаємо вітальні листи, написані від руки, вкладаємо талон, якого можна обміняти на подарунок у церковному магазині. Практикуємо «дзвінок проповідника», якого людина чула на зібранні, тому він для неї вже знайомий. Потім — особиста зустріч. Усі ці маленькі деталі творять імідж місцевої церкви, викликають бажання прийти знову — і лишитися. Якщо вдалося не втратити контакт — то спрямовуємо людину на домашню групу. У перспективі — підготовка до водного хрещення.

Порахуйте: скільки людей регулярно відвідують ваші богослужіння та скільки щоразу приходить нових? Якщо це число 3 на 100 осіб — ваша церква в зоні виживання, якщо 5 на 100 — це помірний ріст, якщо 7-10 на 100 — швидкий ріст. Для прикладу: троє нових людей щонеділі — це 150 на рік. Скільки з них лишається в церкві? Хороша система асиміляції може забезпечити коефіцієнт до 40 на 100 осіб на рік.

4. Система малих груп (наповнення та проведення домашніх груп).
Часто ми бачимо потребу спрощення та оптимізації системи. Наприклад, раніше оголошували: підійдіть до одного з волонтерів і оберіть ту домашню групу, яку хочете. Але це не дуже ефективно. Тепер ми просто додали перелік домашніх груп у анкети, і все, що треба — поставити галочку. Також використовуємо програмне забезпечення для обліку відвідуваності тощо.

Ми проводимо домашні групи не постійно, а сезонами: через кожні три місяці — місяць канікул. А потім набираємо з нуля. Іноді людям потрібен час, щоб відпочити, побути з сім’єю. Головне, щоби були чіткі дати та всі знали, коли початок і кінець. Короткостроковість сприяє тому, що люди легше погоджуються. А також легше домовитися з господарями, які надають свої доми.

5. Система волонтерства (мобілізація людей для важливого духовного служіння).
Узагалі-то від слова «волонтерство» ми теж поступово відмовляємося. Натомість вживаємо термін «команда мрії». Це змінює підхід: від волонтера всім щось потрібно, а в команді ти відчуваєш себе частиною цілого. У нас працюють окремі команди адміністративного, музичного, дитячого, соціального, молитовного служіння, служіння гостинності, декорації, сек’юріті, медіа тощо. Створюйте місця для служіння й дозволяйте людям служити, навіть якщо вони ще не члени церкви. Дуже зручно мати окремий додаток для планування роботи волонтерів.

6. Система пожертв (розвиток матеріального служіння в церкві).
Тут два простих принципи: прозорість і звітність. Коли церква жива, і люди бачать, що вона справді служить, а не просто міняє вікна, кладе плитку й платить за комуналку, то самі охоче жертвують. Для звітності також використовуємо ПЗ, де відображається, із яких джерел прийшли кошти та на які потреби використані. Відкриті віртуальні гаманці на кожне окреме служіння, і лідери напряму можуть брати звідти гроші. Оскільки фінанси чітко розподілені, термінові потреби не руйнують наших пріоритетів.

7. Система лідерства (зрощення й розвиток лідерів церкви).
Йдеться про етап переведення людини з категорії просвітленого учня до категорії лідерів. Для цієї мети ми оплачуємо освітні курси, купуємо книги. Тільки не варто надто завищувати планку. У Радянському Союзі діяв принцип: ти маєш заслужити довіру. Наш принцип: довіряємо людині за замовчуванням. Так, цю довіру можна втратити, але перш за все ми даємо шанс. Не бійтеся конкуренції, призначайте заступників, давайте їм можливість рости. Вкладайте в команду, без неї ви далеко не зайдете.

8. Система стратегії (безперервна оцінка й розвиток церкви).
Ця система використовує категорії «місія» та «бачення». Місія — універсальне поняття, процес, що постійно здійснюється. Наша місія — допомагати жителям нашого міста ставати учнями Ісуса Христа. Бачення — це конкретні цілі, наприклад, на рік. І вони обов’язково вимірювані. Не просто запланувати «кількісне зростання церкви», а вказати, на скільки вона має зрости — конкретне число. Інакше не знатимемо, досягнули мети чи ні. Також ми прописуємо відповідальних за кожну ділянку праці.

На завершення — кілька слів про те, як на результат діяльності може впливати якість системи та якість людського ресурсу. Звісно, ідеальний варіант — хороша система й хороші люди, але так буває, на жаль, не завжди. Хороша система й погані люди дають результат вищий за середній. Поєднання поганої системи й хороших людей зрештою призводить до розчарування. А коли і погана система, і погані люди — це, очевидно, повний провал. Звідси випливає важливість гарно вибудуваної системи, вона може певною мірою компенсувати навіть людську недосконалість. Тоді як відсутність або недосконалість системи демотивує навіть якісних працівників.

Віталій Клодницький, СЄЛФ-2018

Благовісник, 1,2025