Годуймо своїх левитів!

Проповідь, проголошена на конференції місії «Голос надії»

«А про Левія сказав: Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви, що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і заповіту Твого стережуть. Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твого Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення. Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі» (5М.33:8-11).

Гасло нашої конференції — «Щоб знало наступне покоління». Прочитані мною слова промовив Мойсей, уже знаючи своє майбутнє. У попередньому розділі читаємо, як Господь сказав: «Ти побачиш Обіцяний край, але не ввійдеш до нього». Можна тільки уявити душевний стан Мойсея — бачити землю, до якої йшов 40 років, і знати, що його нога на неї не ступить…

Попри це Мойсей благословляє 12 колін Ізраїлю. Про Рувима та Юду він говорить коротко: хай їм буде добре, хай вони будуть чисельні. Але коли доходить до коліна Левія, то ніби зупиняється на ньому — промовляє розлого, щиро й багато.

Усі ми розуміємо, що коліно Левія в Ізраїлі було особливим. Його представники служили в скинії, а пізніше — у храмі. Сьогодні слово «левит» здебільшого асоціюється зі співаками. Але вони не тільки співали, а й носили скинію, жертівник, стояли при сторожі. Це були служителі. Як написано: «А всі ті Левити, що розумілися на музичних знаряддях, були над носіями, і керували всіма робітниками на кожну роботу; а з Левитів були писарі й урядники та придверні» (2Хр.34:12,13).

Можливо хтось не зауважував, але це були особливі люди. Коли Господь давав повеління про служіння левитів, то сказав: «Ви не матимете частки в Ізраїлі — ви не матимете свого поля, не будете витрачати час, щоб на ньому працювати, ви не будете вояками… Ваше служіння — при скинії. Ваша місія — стерегти закон Господній, додержуватися заповітів Його. Ви не будете бачити батька й матері, не будете впізнавати братів, не будете знати синів…» Здавалося б — це так жорстоко. Але місія — понад усе.

Чи не те саме ми читаємо в Євангелії від Марка: «А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань — домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя» (Мк.10:28-30). Це велика Господня обітниця.

Одного разу Бог сказав до Ізраїлю: «Коли прийде до тебе подорожній, сирота, вдова — виділи їм зі свого маєтку». А щодо левитів, то Бог наказав Ізраїлю: «Турбуйтеся про них». Тож народе Господній, турбуйся про левитів!

Історики кажуть, що одна з причин розділення Ізраїльського царства та, що народ не хотів ділитися з левитами. А в них не було свого поля, вони були — як приходько, сирота й вдова. Велике благословення нас чекає як церкву, коли ми благословлятимемо тих, хто служить, благословлятимемо наступні покоління.

Мені, як батьку, дуже важливо й цінно — благословити своїх синів, своїх дітей. Пам’ятаю конференцію місії в Олександрії понад 10 років тому. Тоді в дитячій групі були й мої діти. І в кінці конференції дітей запросили до молитви. Ми, місіонери, служителі, всі присутні разом за них молилися, благословляли. І я дякую Богу — сьогодні мої діти в служінні!

Час від часу я подорожую місіонерськими точками. Дивлюся на ваше служіння, місіонери, бачу вашу жертовність. Довелося побувати в містечку Межова, де служить Володимир Федорук. Це недалеко від вибухів війни. Брати там добудовують великий гарний дім молитви, скоро відкриття. Розповідаючи про своє служіння, брат Володимир сказав: «Я не знаю, чому Господь мене закинув так далеко, чому я поїхав від своєї родини, чому все так склалося в моєму житті. Але бачачи, що робить Бог, я вірю, що це Його відповідь на мої молитви!» Саме так, бо Він сказав: «Я дам щось більше ніж братів, ніж батьків, ніж родину — ти побачиш Моє благословення!» Господь вірний Своєму Слову.

Я знаю, що кожен із вас, місіонери, проходить таку долину, такі випробування, коли можете казати: «Чому я поїхав із дому, чому я не з батьками, чому я недоїдаю, чому мені не вистачає коштів одягнути своїх дітей?» Але Бог — вірний і знаходить тих, хто благословляє Його левитів, хто їх годує і вдягає.

Моя молитва — нехай Бог зміцнить вашу віру. І коли ви знову поїдете на місіонерські поля продовжувати служіння, Господь буде з вами. Він покаже вам те, про що мрієте — родину, яка чекає вас на небесах.

Ми зараз перебуваємо в прекрасній залі. Напевно, багато хто з вас подумав: «Як добре було б мати у своєму місті такий величний дім молитви!» Але, дорогі місіонери, він не зрівняється з тою тронною залою, поріг якої ви переступите, завершивши свій шлях. Господь приготував велику спадщину для тих, хто додержується Його заповідей, хто вірний своєму покликанню, хто залишив усе заради Його імені.

Юрій ТРОЦЬ

Благовісник, 3,2021