Марічка Галюк: «Багато жінок марнують власний дар, тому що бояться вийти за межі упереджень своєї спільноти»

Спілкуємося про жіноче лідерство та саморозвиток із Марічкою Галюк — дружиною, мамою, блогеркою та спікеркою на теми жіночого та сімейного служіння.

— Як ти для себе визначаєш поняття лідерства? Лідер — це хто: приклад для наслідування, коуч, керівник, організатор, той, хто веде за собою?
— Думаю, що лідерство починається не з того, що ми свідомо чи несвідомо стаємо рольовою моделлю для наслідування, ведемо когось за собою. На моє переконання, лідер — це людина, яка здатна ефективно управляти перш за все власним життям. Тобто лідерство починається зі свідомого менеджменту власного життя, включно із духовним, ментальним і фізичним здоров’ям. Із цих речей починається формування тієї особистості, яка зможе бути лідером і для інших.

— Жінка-лідерка в нашому контексті — це симулякр чи факт, на який закривають очі? З одного боку, побутують фрази: «жінка в церкві хай мовчить», що вона має бути «другим номером». З іншого боку, є приклади лідерок служіння, бізнесу, політики, які керують цілими командами.
— Насамперед варто зазначити, що слова «жінка в церкві хай мовчить» часто виривають із контексту. У Ізраїлі освіта, зокрема релігійна, була доступна лише чоловікам. Саме християнство відкрило жінкам можливість навчатися на рівні з чоловіками. Природно, що на служіннях першоапостольської церкви було багато нового й незрозумілого для жінок, вони постійно ставили запитання, чим заважали іншим слухачам. Тож апостол Павло просить, щоб вони запитували чоловіків удома й не порушували порядку в церкві.

Щодо того, що жінка має бути другим номером, то нічого не маю проти, та тільки мова тут точно не про слабкодухість, навіть навпаки. Під час війни ми, як ніколи, розуміємо, що сила фронту залежить від сили тилу. Якщо тил свідомий, компетентний, стійкий — це зміцнює фронт. Так і в сім’ї бути номером два — не означає, що можна розслабитися. Від позиції жінки залежить результат. Якщо розглядати сім’ю як команду, то саме компетентність, самодостатність, надійність жінки стає потужною підтримкою для чоловіка та сприяє розвитку їхнього шлюбу. Звісно, жінка не повинна домінувати над чоловіком, але вона так чи інакше впливає на нього. Більше того, якщо жінка не розуміє, що вона повинна свідомо конструктивно впливати на свою сім’ю, перш за все працюючи над собою, тоді несвідомо чинитиме деструктивний вплив.

Тому жінка-лідерка — це факт. Написано, що Бог створив людину (і чоловіка, і жінку), щоб вони володарювали над землею. Тобто лідерські здібності притаманні обом статям. І ми знаємо біблійні сюжети, де саме жінки переламували хід подій завдяки власним здібностям і чутливості до Божого Духа. Був навіть прецедент, коли на чолі євреїв стояла жінка — Девора. Але я хочу зупинитися на історії Яїл, яка позбавила євреїв від їхнього ворога Сісери. Вона належала до кенітів — кочового племені, яке жило в наметах. А це значить, що рутинною роботою цієї жінки з року в рік було забивання в землю кілків для спинання шатра. Щоб її сім’я була надійно захищеною від негоди, вона мусила це робити надзвичайно вправно, чітко й влучно. І саме ця зовсім нежіноча навичка допомогла їй одним ударом вразити Сісеру. Також вона дуже добре знала патріархальні звичаї — що чоловіка треба шанувати, подобається він тобі чи ні. Це допомогло їй приспати його увагу, створити видимість безпеки. Я бачу в Яїл жінку, яка вміла керувати власним життям, яка відчувала момент, яка брала на себе відповідальність і самостійно приймала важливі рішення.

— Чи є для тебе якісь межі жіночого лідерства — лідерка для дітей, лідерка для жінок, лідерка для чоловіків? Як ти ставишся до жіночого лідерства в бізнесі, у сім’ї, у церкві?
— Треба визнати, що жінки були лідерками навіть при патріархаті — і в Старому Заповіті, і в Новому. Наприклад, без лідерства матері, старшої сестри, дочки фараона, бабок-повитух (кожної на своєму місці) не було би Мойсея та його масштабного служіння. Сьогодні ми живемо в час, коли жінки отримали право здобувати освіту, будувати кар’єру на рівні з чоловіками. Звісно, що це відкрило значно ширший спектр впливу на суспільство. Очевидно, що не кожен чоловік володіє беззаперечними дарами лідерства й здатний не тільки опанувати себе, а й вести за собою інших. То чому має надаватися перевага лише за статевою ознакою, якщо жінка може бути більш обдарованою та освіченою?

Чомусь деякі християни досі плекають радянську традицію, що жінка має закінчити школу й відразу народжувати дітей. Народжувати дітей — це добре, але чому це не можна поєднувати з навчанням? Адже якщо жінки отримають моральне право від свого оточення всесторонньо розвиватися, набувати авторитету в суспільстві, то церква стане удвічі ефективнішою, а її голос гучнішим. Багато жінок — недооцінені, багато марнують власний дар, тому що бояться вийти за межі уявлень, традицій, упереджень своєї спільноти. Навіть якщо є діти, але вони вже підросли — ніколи не пізно навчатися. Мудрий чоловік підтримає в цьому дружину, адже в перспективі це принесе тільки користь для сім’ї.

До тих людей, які дуже хвилюються з приводу того, щоб жінка не навчала в церкві, у мене питання: чому майже немає чоловіків серед учителів недільної школи? Чому відповідальність навчати та впливати на дітей покладена на жінок? Адже саме в дитинстві формуються ті нейронні зв’язки, які визначатимуть погляди й переконання особистості. Виходить, що жінці таки можна навчати, але тільки до певного віку?

Межі лідерства жінки, на мою суб’єктивну думку, пролягають там, де за нею має бути останнє слово. Адже бути номером один, а вдома перемикатися на номер два — серйозне випробуванням для психіки. Хоча я знаю жінок-християнок, які очолюють великі підприємства, та вдома підпорядковуються чоловікам. Тому що розуміють, що для їхнього фізичного, ментального, духовного стану так краще. Червона лінія для мене проходить там, де починається церковне лідерство. Адже воно дуже відрізняється від управління бізнесом і має в собі колосальну духовну боротьбу. Займати цю позицію — згубно перш за все для самої жінки.

— Чи є насправді біблійні підстави для заперечення жіночого лідерства? Чи причина цього лежить у площині традиційної культури та соціального устрою?
— На мою думку, наративи, що апріорі заперечують жіноче лідерство, належать прихильникам радикального патріархату й не мають нічого спільного з вченням першоапостольської церкви. Є цікавий момент, пов’язаний із подружжям Акили й Прискилли. Апостол Павло, згадуючи їх у посланнях, неодноразово ставить на перше місце дружину. Можливо, так він хотів показати, що жінка може служити на рівні з чоловіком, і коли вона розвиває свої таланти, звершує місію, то теж заслуговує на визнання.

Узагалі виглядає, що сьогодні в багатьох пострадянських євангельських церквах набагато більше патріархату, ніж було в часи апостолів. Тоді чоловіки, що зростали на засадах Старого Заповіту, настільки відкрили своє серце до вчення Ісуса Христа, що жінки перестали для них бути людьми другого сорту, стали посестрами, до них плекали повагу. Згадаймо, як померла Тавіта — одна з учениць. Її настільки поважали й любили за милосердя й добрі справи, що написали листа до апостола Петра, щоб він прийшов і помолився за її воскресіння. Але найдивніше для мене те, що Петро відразу відклав усі плани — і відгукнувся.

Іноді використовують той аргумент, що Єва створена після Адама як помічниця. Але Бог теж називає себе помічником — то хіба в цьому є щось принизливе? Насправді тут питання лише в зоні відповідальності. Мені здається, ми багато втрачаємо, коли намагаємося вийти за межі власної зони, бажаючи більшої слави. Я переконана, що кожна людина для Бога може бути номером один, незалежно від того, яке становище займає в суспільстві, сім’ї, церкві. Використовуючи весь потенціал, щоб діяти в межах власної відповідальності, вона створюватиме природну платформу для Божої дії у своєму житті.

Мене неймовірно надихає той факт, що разом із Ісусом постійно ходили жінки, які служили Йому своїм маєтком. Божий Син міг нагодувати п’ятьма хлібами й двома рибами тисячі людей, але Він дав можливість цим жінкам зробити свій вклад і відчути свою приналежність до Його служіння.

— Духовний світ і стать. Переважно Бог і ангели в Біблії постають у чоловічому образі. Чому так? Чи скасується стать у вічності? На твою думку, у чому суть ідеї створення людини у форматі чоловіка та жінки?
— Згідно з християнською теологією Бог — це дух, тому не має статі в людському розумінні. Хоча в Біблії щодо особи Бога використовуються переважно чоловічі займенники, Він постає в образі Отця — та це відображає перш за все культурний аспект і символізм, а не буквально чоловічу стать. Уважний читач помітить, що Бог виходить за межі нашого уявлення про гендер. Він має не тільки атрибути сили, мужності — але й ніжності, піклування, які більше асоціюються з жіночністю. Бог — це повнота. Ангели — також духовні істоти, а оскільки вони не мають фізичних тіл, то не мають і гендерної ідентичності. Ісус говорить, що після воскресіння люди будуть «як ангели на небі». Імовірно, це передбачає відсутність шлюбних стосунків та статевих відмінностей.

Потрібно враховувати, що Біблія написана чоловіками в часи патріархату. Оскільки жінка була в приниженні, то ніхто не сприйняв би Бога в образі жінки. До речі, варто зауважити, що патріархат був спрямований не лише проти жінок. Найкраще становище займали чоловіки, яким пощастило бути первістками, народитися здоровими в багатій єврейській сім’ї. Решта — зазнавали певної дискримінації. Це стосується й зневаги до приходьків, і обмежень, які мали люди з фізичними вадами, і запеклої боротьби, яка велася за право спадкоємця. Можна згадати, як Яків обманом отримав первородство; як Онан змарнував насіння, аби тільки не відновити потомство для брата; як Давида, наймолодшого сина, навіть не покликали, коли в дім прийшов пророк. Але Бог завжди стояв на боці тих, хто терпів несправедливість, — і останні ставали першими.

Написано, що Бог створив людину (і чоловіка, і жінку) за Своїм образом і подобою. Це можна розуміти як відображення повноти Божої природи через єдність і відмінності чоловіка й жінки, які доповнюють одне одного, об’єднуючи різні риси характеру, що створює гармонію. Також через союз чоловіка й жінки проявляється здатність до народження нового життя, що також відображає творчу природу Бога.

— Чи є речі, із якими жінка справляється краще, ніж чоловік, завдяки своїм особливостям? Хто із постатей видатних жінок тебе надихає?
— Щоб не бути суб’єктивною, відповідаючи на це запитання, спиратимуся на наукові дані. Зокрема дослідження в «Harvard Business Review» вказує на те, що жінки в лідерських ролях краще адаптуються до змін. У дослідженні «Zenger Folkman» було проаналізовано понад 60000 лідерів — і жінки отримали вищі оцінки за показниками гнучкості та орієнтованості на навчання. У дослідженні, проведеному «McKinsey», було виявлено, що жінки-лідерки мають тенденцію до більш інклюзивного підходу та врахування довгострокових наслідків, що є ознакою стратегічного мислення. Згідно з дослідженням у «Journal of Neuroscience», у жінок, як правило, частіше активуються мозкові ділянки, пов’язані зі співпереживанням і міжособистісною комунікацією. Це може пояснити, чому вони легше вибудовують міцні стосунки й створюють сприятливу атмосферу в командах. Результати досліджень «American Psychological Association» показали, що жінки зазвичай здатні витримувати високий рівень емоційного навантаження й краще адаптуються до стресу, що є ключовим для керівних ролей. Це дуже важливий показник саме тепер. Психологи наголошують, що українці зможуть пройти всі випробування війни, тільки якщо навчаться резильєнтності.

Сьогодні мене особливо надихає біографія Едіт Егер. Це жінка, яка пройшла через концтабір Аушвіц, яка в 38 років із нуля розпочала здобувати освіту в чужій країні з незнайомою мовою й завершила докторантуру аж у 52 роки, а потім мала ще 40 років продуктивної професійної діяльності. Вона в 90 років видала першу книгу, де описала власне життя, зрештою виховала трьох дітей, у одної з яких було ДЦП. Уся її історія — це історія про ефективне лідерство самої себе, про те, як у надважких умовах знайти те, що залежить тільки від тебе — і опанувати це. Едіт Егер досі жива, їй 97. У найважчі моменти я думаю про цю жінку й розумію, що мені ще далеко до того, що пережила вона, і тому дуже далеко до того, щоб здатися.

— Що для тебе входить у поняття «саморозвиток»? Наскільки різнобічним він має бути? Які сфери обов’язково потрібно розвивати, щоб сформувати гармонійну особистість?
— Як я вже зазначала, гармонійна особистість має розвинуті духовну, ментальну та фізичну сфери. Апостол Павло, пишучи про духовні обладунки, починає із підперезання істиною. Єва спокусилася на обман змія саме тому, що не розуміла істини про себе та Божого Слова. «Чи Бог заборонив їсти з усіх дерев раю?» — запитав змій. «Є дерево в середині раю, до якого не можна торкатися і їсти з нього», — відповіла Єва. У самій назві Дерева пізнання добра й зла вже була серйозна пересторога, але Єва не зауважує її. Крім того, Бог не казав, що не можна торкатися дерева, але коли ми не знаємо істини, то придумуємо якісь додаткові правила та обмеження. І тоді диявол знову перекручує Божі слова. Хтось скаже, що відповідальність була на Адамові, адже це йому Бог передав застереження щодо забороненого плоду. Невідомо, чи Адам погано пояснив, чи Єва погано зрозуміла. Але чоловік, справді, перший, хто має бути зацікавлений у духовній освіті дружини. Саме завдяки знанню істини про Себе та Божого Слова Ісус пройшов випробування, коли диявол повів Його в пустелю. А далі — за списком: броня праведності, готовність благовістити мир, щит віри, шолом спасіння, духовний меч. Це основа, саморозвиток починається звідси.

Деякі люди вдаються до крайнощів і зосереджуються тільки на духовності. Але все духовне в нашому світі має фізичне підґрунтя. А відтак, щоб реалізувати духовний розвиток та виконати свою місію, дуже важливо піклуватися й про фізичне здоров’я. Щодо ментального розвитку, то він поєднує елементи і духовного, і фізичного. Апостол Павло каже: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — це храм Святого Духа?» Та: «Хто понівечить Божого храма, того знівечить Бог». Це дуже серйозні застереження. Отож, не забуваймо про фізичні вправи й належний відпочинок. Ісус багато ходив пішки. Також Він робив зупинки для відновлення, коли Сам або з учнями йшов у безлюдне місце. Ісус спав навіть у човні під час бурі. Повноцінний сон на білковому рівні очищує мозок від зайвої інформації, яка підвищує рівень тривожності. Так ми позбавляємо свій дух від додаткових випробувань. Іноді важливо поплакати, навіть Ісус це робив. Сльози виводять із організму кортизол — гормон стресу. Ісус закликав людей бути вдячними — це теж важливий компонент ментального здоров’я. Ісус багато молився — без цього ніяк. Безумовно, для ментального розвитку потрібно регулярно читати Біблію, хороші книги. Саморозвиток — це високий рівень самосвідомості, розуміння сенсу та мети власного життя. Думаю, той непростий шлях, який проходить Україна, значно легше переносять ті, хто бачить сенс. І не тільки в житті, а й у смерті. Також для розвитку важливо взаємодіяти з іншими людьми, отримувати від них потрібну підтримку, бути частиною спільноти. Ісус міг усе зробити Сам, але натомість акумулював команду. Мені здається, у структурі нашого об’єднання бракує розвиненої системи домашніх груп. Ну і, звісно, саморозвиток — це побачити свій дар, знайти своє покликання.

— Із якими викликами стикається християнка, яка має бажання зростати й розвиватися в різних сферах (сім’я, освіта, служіння, особиста духовність, бізнес, творчість, спорт, громадянська активність)?
— Найбільший виклик — це суспільне упередження. Зокрема — нав’язаний наратив, що жінка неповноцінна, поки не вийде заміж і не народить дітей. А іноді й цього недостатньо. До багатьох талановитих жінок не прислухаються тільки з цієї причини. При цьому вони можуть бути в десятки разів ефективнішими духовними матерями, душеопікунками, наставницями. Тавіта не мала сім’ї, вона шила одяг і піклувалася про вдів. Вона приклад настільки сильного служіння, що Бог воскресив її через молитву апостола Петра. Тому не варто чекати права голосу від суспільства, а починати робити те, до чого нас спонукає сумління, у чому нас підтримує Бог та наші духовні наставники. Хоч ця місія здається дуже важкою, та вірю, що її можливо втілити. Звісно, це потребує мистецтва володіння мечем духовним. Коли я оперую не власним досвідом, правами, а Божим Словом — у опонентів не лишається аргументів.

— Які поради ти б дала християнкам, що бажають розвиватися?
— Моя найпалкіша рекомендація — вступити в семінарію. На будь-яку програму — навіть ті, що не передбачають наукового ступеня, допоможуть оновити розум, сформувати світогляд, критичне мислення. Навчать читати Біблію та інтегрувати написане в повсякденне життя. Просто оберіть найближчий до вас заклад або ж навчайтеся онлайн — сьогодні є всі можливості. Запрошую і на свої онлайн-курси «Жінка 31 рівня» та «Уроки біблійного материнства», які діють при Департаменті освіти УЦХВЄ в руслі проєкту «Оновлення». Перший із них покликаний допомогти християнкам зрозуміти себе через призму 54 біблійних жінок, побачити, у чому потрібно надихнутися, у чому зупинитися, у чому змінитися. Другий — веде до розкриття свого потенціалу як матері та насолоди материнством і призначений не лише для біологічних мам, а й для тих, хто готовий відкрити серце до потреб людей навколо.

Розмовляв Дмитро Довбуш

Благовісник, 4,2024