Offline vs Online

Сьогодні Церква переживає «романтичний етап» кризи. Наше покоління лише з розповідей знає, що таке гоніння чи заборона на масові зібрання. Зараз ми вперше самі спробували це, тому дружно перекочували в онлайн-церкви — у так зване «підпілля» (не таке це вже й гоніння, виявляється).

Але романтизм минає, а потреби все одно залишаються. Попри всі переваги (швидкicть, інтерактивність, незатратність, відсутність посередників та кордонів, мультимедійність та ін.), інтернет містить певні небезпеки для християнина.

Які? Інтернет дає можливість уникати проповідей, які нам не подобаються. Наприклад, якщо мій пастор нецікаво проповідує або говорить щось неприємне, то завжди є можливість тут же переключитися на проповідь Крейга Грошела чи Стівена Фуртіка та ін. І справа не в тому, що ці відомі служителі завжди говорять з екрану комфортні речі. Ні, справа тут у самій людині, яка вишукуватиме для себе тільки зручні проповіді (це як біг по мінному полю).

Такого в реальній фізичній церкві зробити неможливо. Якщо ти вже прийшов до храму, то сидиш і слухаєш усе, про що проповідується з-за кафедри. Звичайно, хтось скаже, що можна змінити церкву. Але й там твоя проблема знайде тебе. Радість буде тимчасова.

Так-от, можна видалити деяких друзів в соцмережі, перемкнутися на канал іншої церкви, але сестру Ніну зі своєї місцевої громади — наділену особливим даром докору та «божественної» підказки — нікуди не видалиш, її потрібно терпіти й смирятися. І, до речі, саме так ми ростемо духовно.

У нормальних умовах — у докарантинну еру — важливою для багатьох була саме синергія онлайну і офлайну: якщо проповіді в реальній церкві були слабкими, християни дивилися Грошела, а в місцевій церкві, спілкуючись із різними людьми, росли духовно. Тому що саме фізична, реальна церква вчить нас уживатися з різними людьми, навіть тими, які нам не подобаються. Саме там ми вчимося прощати, зносити, смирятися і т. ін.

Онлайн-церква дає інші переваги: можна, наприклад, легко налагодити контаки з людьми зі схожими цінностями, однаковим служінням. Але онлайн-церква не здатна дати нам ось цей цінний досвід — знаходити спільну мову з іншими, іноді проблемними людьми.

Хоча, правди ради, роль бабці Ніни в час карантину справно виконують наші рідні — дружина чи чоловік. До речі, у Китаї за час карантину зріс відсоток розлучень і домашнього насилля — люди не витримували й «змінювали домашню церкву». Але для християнина така опція — недоступна. Тому, зібгавши волю в кулак, гайда до нових духовних висот!

Богдан ГАЛЮК

Благовісник, 2,2020