Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Життя Церкви

Служитель, що не відступив назад

Иван Федотов

18 серпня 2011 року на 82-му році життя відійшов у вічність Іван Петрович ФЕДОТОВ — начальствующий єпископ Об’єднаної церкви ХВЄ країн СНД та Балтії. Цей важливий духовний пост він обійняв у серпні 2002 року на IV з’їзді ОЦХВЄ, після смерті Віктора Івановича Бєлих, як один з його найближчих соратників та організаторів ОЦХВЄ.

І.П. Федотов народився 13 вересня 1929 року в селі Старо-Олександрівка Староюріївського району Тамбовської області в сім’ї православних християн. 1934 року його ба¬тько загинув на шахті в Донбасі, де працював у зимовий період.

У 1936 році сім’я переїхала в Москву. Після закінчення школи Іван працював теслею на одному з заводів. 1949 року його забрали на службу в Балтійський військово-морський флот, під час якої через свідчення своєї матері, що почала відвідувати баптистську церкву, навернувся до Господа.

Після повернення в Москву юнак сильно захворів і лікарі не могли поставити діагнозу. Іван ревно молився Господу, просячи продовжити дні свого життя, які він пообіцяв використати для служіння Богові.
Отримавши зцілення після молитви священнослужителя, який приїхав із Бердичева, Іван був охрещений Святим Духом і став одним із проповідників Московської церкви християн віри євангельської п’ятидесятників.
Попри заборони з боку влади Іван завжди відкрито свід¬чив про Христа, за що в 1960 році був заарештований органами КДБ і за сфабрикованою справою, у якій його звинувачували в спонуканні до вбивства дитини з метою жертвоприношення, був засуджений на 10 років позбавлення волі, які відбував у виправно-трудових таборах Ар¬хангельської області Росії.

Після 10-річного ув’язнення проповіднику не дозволили повернутися в Москву, тому він оселився за 100 км від столиці, у м. Малоярославці Калузької області.

1971 року Іван Петрович одружився з Валентиною Борисівною, яка також три роки провела у виправно-трудових таборах за активну релігійну діяльність.

У Малоярославці Іван Федотов утворив місцеву церкву ХВЄ. І у 1972 році єпископами Церкви ХВЄ Михайлом Івановим, Павлом Єгоренковим та Миколою Камінським він рукопокладений на пресві¬терське служіння і в цьому ж році — на єпископське, ставши членом Правління Церкви ХВЄ (Київського єпископату) та розпочав плідну працю з Віктором Бєлих та Іваном Левчуком.

У 1974 році Івана Петровича удруге засуджено за активну християнську діяльність до трьох років позбавлення волі, які провів у виправно-трудових таборах суворого режиму Пензенської області. Та після звільнення Він продовжив працю зі збудування та утвердження церков п’ятидесятницького братства.
1981 року Калузьким обласним судом єпископ Іван Федотов був утретє засуджений на п’ять років. Відбував покарання у Сиктивкарі, столиці Республіки Комі. У цілому за євангельську віру служитель провів за гратами 18 років, та це не зламало його віри в Бога. Під його керівництвом Малоярославецька церква однією з перших побудували дім молитви, створила центр реабілітації колишніх наркозалежних, почала місіонерське служіння в тюрмах, створила першу місіонерську організацію, яка згодом переросла в Асоціацію християнських місій (АХМ), відкрила загальноосвітню християнську школу, притулок для літніх людей і т.і.

Разом із тим Іван Федотов брав активну участь у створенні п’ятидесятницького брат¬ства в Росії, у зміцненні церков ХВЄ Грузії, Осетії, Азербайджану, Вірменії, Узбекистану, Киргизії та країн Балтії. Тому в серпні 1992 року на Першому з’їзді ОЦХВЄ країн СНД та Балтії І.П. Федотова було обрано заступником начальствующого єпископа ОЦХВЄ. А в 2002 році, після смерті начальствущого єпископа В.І. Бєлих, як уже було зазначено, Іван Петрович став керівником цього об’єднання церков.

Іван Петрович помер 18 серпня під час пасторської поїздки у Брянську область, до останнього подиху виконуючи обітницю служити Богові, яку дав ще в молодості.

 

Він не відступив назад

«Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні» (Іс. 50:4).

Слово Боже закликає нас, щоб ми правильно розуміли те, що говоримо, що слухаємо та що несемо далі тим людям, які слухають нас. Таке слово промовляє нам пророк Ісая. Цей чоловік був особливо помазаний могутньою силою Духа Святого. Ангел щипцями взяв із жертовника розпечену вуглину, торкнувся його вуст, очистив їх, — і він тепер відкриває нам шлях Господній. Він говорить не про себе. Це було пророцтво про Господа Ісуса Христа. Так, йому дійсно буда дана вправна мова (мудра мова), і він словом підбадьорював кожного, хто знемагає.

«Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив» (Іс. 50:5). А що, можна було відступити? Можна було. Коли всі учні спали в Гефсиманському саду, Бог відкрив Ісусу що настав час. Зараз прийдуть, візьмуть і поведуть Його виконати те, на що Він погодився, щоб стати Спасителем. Христос тричі молився, падав ниць на землю, благаючи: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...» (Мт. 26:39).

Він ніс Своє тіло, яке було дане Йому, щоб у цьому тілі прославити великого Бога, хоч сам був помазанцем і за духом святині визнаним Сином Божим, тому що виконав, що сказав Бог. Він не відступив назад. Він ішов тільки вперед. А попереду— Голгофський хрест. А попереду — двір Пілата і Кайяфи, де Його битимуть по щоках, де Йому покладуть терновий вінець на голову, битимуть палицею і, насміхаючись, казатимуть: «Проречи, хто вдарив Тебе». Він ішов уперед. Він не відступив назад.

«Підставив Я спину Свою тим, хто б’є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання. Але Господь Бог допоможе Мені…» (Іс. 50:6-7).

Син Людський цим щось говорить кожному з нас. Він каже, що Господь допомагав Йому. Якщо людина не відступає назад у виконанні Божої волі, то Господь допомагає такій людині йти вперед. Якщо ти будеш йти вперед, якщо будеш вболівати за діло Євангелії, за своє святе життя і спасіння інших, Бог буде тобі допомагати. Ти будеш бадьорим і сміливим, як Павло, якому Господь свого часу сказав: «Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!» (Дії 23:11).


І апостол Павло був бадьорим. Він був таким тому, що також не відступав, а йшов уперед, виконуючи волю Божу. Господь один раз повелів йому, як і що робити, і Павло не відступив ні разу, але рухався уперед. «…Не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я» (Іс. 50:7).

Ви всі помазані Святим Духом і повинні ставати поряд із Ісусом Христом, щоб наслідувати Його, як наслідував апостол Павло. Цей поважний муж Божий зрозумів, ким є Ісус Христос. Щоб йому сісти праворуч Господа Ісуса, він наслідував Його в усьому.

Ісус дає можливість кожному стати поряд з Ним. Його били по щоках. Удостойтеся того, щоб вас також били по щоках за Його ім’я. Ми повинні жити й чинити так, як наш великий Господь Ісус Христос.
«Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами» (Рим. 8:29). Ви думаєте, що ви такі собі простенькі, такі слабкі, такі маленькі й такі нікчемні? Ні! Якщо Бог вас передбачив, то й призначив бути подібними до Сина Свого.

Він воскрес тому, що виконував волю Отця Небесного і виконав те, що було довірено Йому. Він не відступив. Тому Він тепер по правиці Бога і заступається за нас.

Я закликаю вас, улюблені брати та сестри, не відступати назад, а йти вперед, як би не було вам важко, як би не стомлювалися ваші руки. Хваліться Господом — і Він тоді буде звершувати у вас Свою працю.

І.П. ФЕДОТОВ, начальствующий єпископ ОЦХВЄ

"Благовісник", 3,2011

Українська християнська поезія