Життя Церкви

Iван Хреститель 21 столiття

Помер Девід Вілкерсон. Помер не своєю смертю. Розбився в автокатастрофі. ЗМІ повідомляють, що автомобіль, яким він керував, виїхав на зустрічну смугу… а там вантажівка. Пастор помер на місці, його дружину в тяжкому стані доправили в лікарню.

Цілий день мене, і напевно багатьох, мучило єдине питання: «Чому?» Чому, Господи, все склалося саме так? Звичайно, проповідник вже не молодий (79 років), багато служителів не доживали і до його років. Однак, все ж таки, чому помер такою смертю? Невже ж роками плідного служіння не заробив собі кращої долі? Невже не заслужив упокоїтися у власному ліжку, насиченим життям, знаючи від Бога про наближення дати своєї смерті, попередньо приготувавши останню проповідь, якій судилось би стати заповітом для молодого покоління?

Відносно останньої проповіді, то нею став запис 27 квітня у блозі проповідника, розсилку якого я отримав сьогодні вранці.

«КОЛИ ВСІ ВАШІ ЗДІБНОСТІ ПІДВЕЛИ. Богові приємно, коли ви переконалися, що всі ваші здібності непридатні. Ісус сказав Фомі: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» Блаженні ті, хто вірить, коли немає доказів відповіді на молитву, коли усі засоби не привели до успіху. Ви повинні прийти в місце безнадійності — до кінця ваших зусиль. Любляча вами людина стоїть на порозі смерті — і лікарі не дають надії на життя. Смерть, здається, неминуча. Ось коли полчища сатани страхом та запитаннями атакують розум: «Де твій Бог тепер? Ти молився, поки не стало сліз. Ти постився, стоячи на обітницях. Ти вірив». Хула на Бога прийде в розум: «Молитва не спрацювала. Віра зрадила. Не вір Богові. Це не спрацьовує!» Навіть постане запитання щодо існування Бога. Таке запитання сатана ставить століттями. Божі мужі та жінки переживали такі атаки. Ті, хто проходить долиною тіні смертної, почуйте це слово. Плачучи в темній та жахливій ночі, ви скоро почуєте шепіт Отця: «Я з тобою. Я не можу сказати чому, але одного прекрасного дня все буде мати зміст. Ти побачиш, що це не було випадковістю, але частиною Мого плану. Це не був провал з твого боку. Тримайся. Дозволь Мені обійняти тебе у хвилину болю». Улюблені, Бог ніколи не підведе, але буде діяти з добром та любов’ю. Коли усі ваші ресурси підведуть вас, Його любов буде переважати. Тримайтеся за віру в Нього. Стійте в Його Слові. Бо немає іншої надії у цілому світі».

Думки про жахливу смерть пастора Вілкерсона бентежили мене цілий день. Увечері, сидячи на кухні, я думав про те, що сталося, і вкотре перевіряв свою віру, пропускав її через сотні можливостей та варіантів, уявно креслив шкалу власного зростання у пошуках Бога.

В останні роки все більше людей зверталися до пророцтв Вілкерсона, і небезпідставно. Те, що він пророкував у далеких 1970-х роках збулося безпомилково. Для декількох поколінь цей проповідник став уособленням слова від Бога. Він був нашим героєм, мостом до неба, «Іваном Хрестителем 21 століття». І в тому не було жодної його вини, а тільки заслуга: він повірив прикладу свого батька-пастора — вибрав долю безперечного служіння, безкомпромісно повірив Слову Божому, щодня зрощував свою віру, ради неї не боявся експериментувати, а відважно пішов на поклик любові до гріховного притону нью-йоркського безбожництва… Про Вілкерсона можна говорити ще дуже багато. Коли всі сміялися, він плакав, зіткнувшись із першим успіхом, відмовився від задоволення переключати канали телебачення в готельному номері на користь Біблії. До певної міри він був диваком свого часу. Багато хто не розумів його, друзі часто не погоджувалися, недруги критикували. А він продовжував слухати голос Божий.

Важко описати словами, ким для мене був Девід Вілкерсон. У той час, коли, підрісши, я вже розумів, для чого мої дід, баба і батьки відвідують церкву, чому ревно моляться та допомагають іншим, Вілкерсон уже був пророком свого часу. Пам’ятаю, як з трепетом я дивився фільм «Хрест і ніж» про молодого худого проповідника, який під загрозою смерті відважно проповідував ганстерам Нью-Йорка і навернув їх до віри в Бога. Потім читав його пророцтво про останній час. Пам’ятаю, багато разів приходив в покаянні до Бога після прослуховування його проповідей. Признаюся, деколи запозичував його думки для своїх проповідей. І про це не соромно зізнатися навіть зараз. Значно пізніше в Донецьку в ексклюзивному інтерв’ю християнській молодіжній газеті «Рибка» Нікі Круз розповідав про всі деталі того пам’ятного вечора у його житті і про свого теперішнього друга Вілкерсона, який тоді, як виявилося, був за мить до смерті. А я не міг повірити, що це той самий Нікі, про якого читав у дитинстві. Тільки тепер вкотре переконуюся — Девід Вілкерсон слухав голос Бога, і результатом цього стало його життя.

Я пив чай і пригадав трагічну історію життя останнього пророка Старого Заповіту —Івана Хрестителя. Не впевнений, що того дня, коли слуги Ірода внесли на полумиску голову проповідника дочці Іродіади, ще жили його старенькі батьки, однак друзі та учні, без сумніву, засумували та розгубилися. Не знали вони тоді, що їхній учитель помре в молодому віці та ще й такою ганебною смертю. Не знаю, чи змогли вони належним чином (з почестями) поховати тіло того, до кого збиралися «весь Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця» (Мт. 3:5), і який мав Слово від Господа та проповідував про покаяння і наближення Царства Божого.

Звичайно, ми б сказали: «Іван заслуговував кращої долі», а хтось би насмілився назвати його смерть «Знаком від Господа» (маю на увазі висловлювання Руслана Гуржія: «Вилкерсон конечно великий евангелист, но в последнее время он увлёкся фундаментальными пророчествами, воспевающие кару Божию. Совсем недавно я написал что ему надо было в сейсмологи идти, а не в пасторы. И что примечательно в его гибели? А то, что увлёкшись знаками от Господа, когда несчастные случаи и катастрофы трактуются как кара Божия за грехи, он попал под свой же суд»). Але Іван Хреститель виконав усю волю Божу для свого життя, через яку і для якої народився на цей світ.

Вілкерсон мав слово від Бога. За життя його слухала значно більша кількість людей, аніж Івана Хрестителя. І він теж проповідував про наближення Царства Божого. Як Іван, він не догоджав людям, а в першу чергу Богові. І помер пророк 21 століття як пророк першого століття.
Девід Вілкерсон уже вдома. Звичайно, тільки Бог знає життя людини, але щирим серцем надіюся, що сталося саме так. І вірю, що матиму честь разом із ним та всіма вірними «пити від плоду виноградного» на вечері нашого Господа!

Пролунала його остання проповідь. Прозвучало останнє підбадьорення Девіда Вілкерсона. Але не останнє підбадьорення Христа. Бо Той, Хто підняв Вілкерсона, Хто зміцнив і зростив його віру, може те саме зробити і в твоєму житті. Тому що Він — живий повіки! Ім’я Йому — Ісус Христос!

Богдан ГАЛЮК

"Благовісник", 2,2011