Віра та життя

У пошуках чудодійних пілюль

«Хіба не можна просто виписати мені якісь таблетки?» Лікар поглянув на мене поверх моєї картки, посміхнувся і похитав головою. Він подумав, що це жарт, але я не жартував. Я був розбитий вщент. Десять років безперервної роботи, перевантажений графік, сотні одноманітних готельних номерів, нездорова їжа — все це дало про себе знати. На шляху до спасіння світу я нажив собі розлад шлунка, який все частіше приводив мене на лікарняне ліжко. Я схуд на тридцять фунтів і почувався так само жахливо, як і виглядав, тому, власне, я й опинився в приймальні лікаря.

Вивчивши історію моєї хвороби, лікар зробив висновок, що всі мої проблем зі здоров’ям — результат накопиченої нервової перенапруги, такої звичної для нашого часу, і порекомендував мені заспокоїтися та почати нормальне розмірене життя.

Він взяв мою картку і почав писати. «Зараз я складу список того, що ви маєте робити, причому почати треба невідкладно. По-перше, рекомендую тримильні прогулянки чотири-п’ять разів на тиждень по 45 хвилин. По-друге, наполягаю, щонайменше, на дворазовому збалансованому харчуванні. По-третє, виділяйте не менше семи-восьми годин на добу для сну і не забувайте, що найбільш здоровий сон — до опівночі».

Саме в цю мить я запитав: «Хіба не можна просто виписати якісь таблетки?»

Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося вділяти часу для тримильних прогулянок, та ще й чотири рази на тиждень. А з моїм жорстким графіком годі було й думати про сім-вісім годин сну, ну а те, щоб лягати до опівночі, не вкладалося в жодні рамки. І як, скажіть мені, можна говорити про збалансоване харчування, якщо мені доводиться перебиватися наспіх зробленими бутербродами, розігрітими в мікрохвильовці напівфабрикатами? В моїй уяві «збалансоване харчування» — це коли в одній руці у тебе кока-кола, а в іншій — шматок піци.

Я був надто зайнятий, щоб турбуватися про своє здоров’я. Я хотів би поправитися, але не змінюючи при цьому стилю життя. Дисципліна іноді буває надзвичайно незручною. Мені хотілося просто якоїсь таблетки. І хоча лікар запевнив мене, що такої чудо-пілюлі не існує, я не втрачаю надії і продовжую пошуки, то ж якщо ви чули про щось подібне…

Я вважаю, що я не єдиний хворий, який прагне миттєвого зцілення при мінімальних зусиллях. Багато лікарів, з якими мені доводилося спілкуватися, розповідають про пацієнтів, які шукають способу жити так, як вони звикли, але при цьому хочуть уникнути негативних наслідків свого способу життя. Мені згадуються слова Поля Турньє про людину, яка прийшла на прийом до лікаря: «Він прийшов, сподіваючись віднайти ліки, завдяки яким не треба буде нічого змінювати в житті, і він зможе і далі потакати своїм капризам і пристрастям, покладаючись на диво-пілюлю, здатну звільнити його від будь-яких несприятливих наслідків».

Ми завжди шукаємо легкого шляху, завжди прагнемо до швидких та ефективних дій. Миттєве задоволення — в наші дні це найбільш ходовий товар.

На жаль, і до духовного життя ми підходимо з тими ж мірками. Ми свято віримо, що всі наші труднощі можна легко вирішити, варто лишень натиснути на потрібну кнопку. Можливо, ми розгадаємо секрет, якщо відвідаємо оцей семінар, прочитаємо оцю книгу, послухаємо оцього проповідника…

Якщо вже зайшла мова про проповідників, хочу зауважити, що саме на нас лежить відповідальність за те, що багато наших слухачів займають подібну позицію. Ми любимо проповідувати про торжество життя у Христі — і людям подобається про це слухати. Добра Новина про Ісуса дійсно несе людям переможне життя з надлишком, але біда полягає в тому, що ми, коли говоримо про це, маємо на увазі одне, а люди, які нас слухають, тлумачать це зовсім по-іншому.

Ми розповідаємо їм історії про людей, схожих на Дуайта Муді, якого раптово накрила хвиля слави Божої прямо посеред вулиці в центрі Нью-Йорка, так що йому довелося шукати прихистку у власній квартирі. Він відчув, як Божа любов омила його, і вигукнув: «Господи, не віднімай Своєї руки від мене!»

«Я проповідував про це безліч разів, — розповідає Д. Муді. — Історія була тою ж — я не додав від себе ні слова. І щоразу сотні людей наверталися до Бога».
«Ось воно, — оживляємося ми. — Ось те, що мені потрібно! Ось те, до чого я прагнув весь цей час!»

Дійсно, це правдива історія, але в ній не вся правда. І ми ніколи не знатимемо її повністю. У кожної людини свої таємниці між собою і Богом, і для сторонніх вони назавжди залишаться невідомими. Про це не прочитаєш між рядками. Ми бачимо когось на вершині гори, але не знаємо, як відбулося сходження і яким буде спуск у долину.

Як не дивно, але саме пошуки того, що може зробити нас вільними, заковують нас же в кайдани. Тюремщики вимагають від нас миттєвих змін, щоб всі наші проблеми були одразу ж вирішені. Вони не дозволяють нам рости поступово, крок за кроком. У них на це не вистачає терпіння. Їм хочеться змінити нас одразу, тепер і остаточно та безповоротно. Вони вимагають від нас потужного стрибка з отроцтва у зрілість, оминаючи проміжну стадію. Вони чекають, що ми звільнимося від життєвих труднощів шляхом грому та блискавки і палаючого куща.

І який результат?

Почуття вини. Що зі мною відбувається?..

Від редакції. Розповідь з книги Рональда Данна «Коли небеса мовчать» ми обірвали, не давши можливості автору розкрити підняту тему повністю, лише тому, що для цього потрібно було б передруковувати усю книгу. І все ж, навіть з цього уривка ми можемо взяти для себе певні уроки. Автор привів дуже влучний приклад з життя, коли нам, людям, хочеться за допомогою якоїсь чудодійної «пілюлі» звільнитися від проблем. І такий підхід ми іноді використовуємо і в духовній сфері. Кожен з нас може пригадати моменти свого життя, коли надіялися на якесь чудо, яке кардинально змінить нашу ситуацію. Звичайно, як християни, які довіряють Богові, ми віримо, що це станеться за допомогою Бога. Варто лише «правильно» помолитися, звернутися до авторитетного пророка, благословенного служителя, духовного «сосуда» — і всі проблеми як рукою зніме. Сьогодні є багато книг, що детально вчать як правильно зцілятися, звільнятися від демонічної залежності, «наступати на всяку ворожу силу». В них даються готові рецепти, які гарантують успіх. Це стосується не лише духовного, але й матеріального життя: будеш платити десятину — процвітатимеш фінансово, пройдеш курс біблійного вчення процвітання — житимеш мільйонером. Але разом з тим, ми не хочемо змінювати нашого звичного способу життя, який нерідко йде врозріз з Божими вимогами. Ми забуваємо, що запорука здорового духовного життя в тому, щоб щоденно, щохвилинно дотримуватися того «розпорядку дня», який залишив нам Небесний Лікар. Так, це нелегко, набагато важче, аніж прийняти чудодійну «духовну пілюлю», але іншого способу немає. Сподіваємося, що ця невелика стаття спонукає тебе, читачу, задуматися над своїм життям і замість пошуків чудодійних «пілюль» зосередитися на тому, щоб кожного дня жити здоровим духовним життям, приносячи добрі плоди Богові та людям.

Рональд Данн,
"Благовісник", №1,2009