Віра та життя

Три дні сім’ї

«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи» (Мт. 6 : 33-34).

Цей текст говорить про те, що людина має стосунок до кількох днів: до дня завтрашнього, сьогоднішнього і вчорашнього, який забувається і служить сходинкою для дня сьогоднішнього.

Кажуть, що Бог дає людині сил, як і хліба насущного, — на один день. І коли людина даровані їй на сьогоднішній день сили, яких достатньо, щоб подолати всі випробовування і труднощі, витрачає на тягарі минулого, на хвилювання про день завтрашній, то їй не вистачає сил, щоб подолати всі турботи та виклики дня сьогоднішнього. Тому надзвичайно важливо, щоби ми, маючи від Бога все необхідне для життя та побожності, правильно використовували даровані нам Богом сили.

Одним із поглиначів духовних і душевних сил є день завтрашній. Різні категорії людей по різному дивляться в майбутнє і сподіваються від дня прийдешнього отримати щось своє. Люди, які не знають Бога, очікують майбутнє з тривогою, невпевненістю і бачать його в темних барвах, діти Божі — зі спокоєм, надією, піднімаючи до неба очі. Не турбуватися про завтрашній день — не означає не думати, не планувати, не молитись. Не турбуватись — це значить даремно не витрачати душевні сил, не хвилюватись, не переживати. Іноді на хвилювання людина витрачає стільки сил і енергії, що вистачило б для виконання самої праці. Хвилювання — це поглинач духовних і душевних сил.

Наступним поглиначем духовних та душевних сил є день учорашній.
Зустрічаючись з людьми в конкретних життєвих ситуаціях, ще раз переконуюсь, що минуле має надзвичайно великий вплив на наше сьогодення.

Навернувшись до Бога, покаявшись, прийнявши водне хрещення і ставши членом церкви, не всі люди правильно зрозуміли минуле, не всі правильно його оцінили і не всі правильно з ним розлучились. Минуле повинно стати для нас уроком, послужити досвідом, сходинкою, надбанням, навіть іноді надто дорогим, але не можна жити минулим.

І тому замість того, щоб використовувати дані Богом сили і жити переможним і радісним життям сьогодні, людина відчуває брак цих сил тому, що значна частина їх затрачається на те, щоби нести нерозв’язані питання минулого.
Коли я говорю про звільнення від тягарів минулого, то маю на увазі наступне.

Простити

Непрощення — це вибухівка сповільненої дії, яка здатна зруйнувати все життя. «Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Мт.18:23-35).

Чи був прощений першому боржникові великий борг? Так! Що повернуло йому назад його великий борг? Непрощення невеличкого боргу своєму співтоваришу. 35 вірш — це вже не притча, а висновок, який робить Христос: якщо віруюча людина не простить своєму ближньому його прогріхів, то їй доведеться у власному житті пожинати те, що вона сіяла раніше.

У житті Ахітофела вибухівка непрощення здитонувала більше ніж через 10 років. Ахітофел, радник Давида під час бунту Авесалома, перейшов на сторону заколотників і давав Авесалому поради, які дійсно могли привести до загибелі Давида і його родини. Проте порада поставити намет на даху будинку і вчинити огидний гріх на очах усього народу з батьковими наложницями — не вкладається в розум. Невже, захопивши місто і владу немає більше чим зайнятися?

Ситуація прояснюється, коли дізнаємось, що Ахітофел — це дід Вірсавії. Прихована образа на Давида через випадок з Вірсавією вибухнула більш ніж через 10 років і вилилась в таку ганебну пораду, на яку і пристав Авесалом.

Відпустити

Не кожен одружився (чи вийшов заміж) з людиною, яку вперше покохав. Трапляється так, що сім’я створюється не з «першим коханням». Консультуючи подружжя, можу сказати, що не всі розлучились з минулим і вийшли з нього. Є чимало чоловіків та дружин, які в думках та емоціях живуть з тими, з ким їм не вдалось утворити сім’ю. Порівнюють їх зі своїм чоловіком чи своєю дружиною і думають: «А той би так не сказав. А та би так не зробила. От якби мені вернути ті роки і теперішній розум! Який він господар! Яка вона господиня!..» Люди забувають що якби вони одружилися чи вийшли заміж за своє «перше кохання», то, оскільки їхня «перша любов» також має недоліки, не уникнули б труднощів.

І замість того, щоб молячись і докладаючи зусиль, будувати свою сім’ю, люди втікають у потаємний куточок свого серця, куди вони не впускають нікого, і там бачать себе любимими, щасливими і радісними. Але це роздвоєння особистості, це гріховна спокуса, з якої потрібно вийти.

Коли я говорив про це, проводячи семінар з сімейного консультування, то одна жінка підійшла після занять і попросила за неї помолитися. Їй було 53 роки, останні 8 вона була віруючою. Вона розповіла про те, що в молодості кохала юнака, але вони не стали чоловіком і жінкою. Вийшла заміж за іншого, з ним прожила 30 років і живе й досі, проте до сьогодні в серці своєму кохає того, з ким розлучилася більше чверті віку тому. Чоловік, з яким вона живе, надзвичайно любить її, але він відчуває, що її серце не з ним. Ця жінка буквально впала на коліна, підняла руки вгору і почала каятися: «Господи я відпускаю із серця свого Юру (так звали її «першу любов»), прости, що тридцять років обкрадала себе, свого чоловіка, свою сім’ю. Поможи мені любити мого чоловіка найщирішими і найніжнішими почуттями».

На жаль сьогодні чимало жінок залишаючись в сім’ї, в думках живуть з іншими чоловіками. Багато чоловіків, живучи зі своїми законними дружинами, серцями — з іншими.

Так далі бути не може. Моя порада для сімей, у яких є подібні проблеми, — покайтесь, відпустіть із сердець своїх тих, кого там не повинно бути, при потребі зверніться до служителя і з Божою допомогою будуйте свою сім’ю і живіть щасливим життям у Бозі.

Можливо, у вас згасли почуття, не переживайте. Не починайте з почуттів. Почніть з простих елементарних речей: читайте разом Слово Боже, моліться разом, турбуйтесь і дбайте один про одного, не ображайте один одного. Доброта, лагідність, покора, турбота, пошана стануть сходинками, які допоможуть вам піднятись і досягнути вершин любові в ставленні та почуттях.
І на закінчення скажу про день теперішній, який має досить своєї турботи. Не бійтесь труднощів, не бійтесь турбот. Завдання, які ставить Бог, завжди великі, складні і самій людині не під силу. Але Господь з нами — і цього достатньо. Дієвий важель у питаннях повсякденних турбот — молитва, планування і дія. «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Фил. 4:6-7).

Не втікайте від турбот, а зустріньте їх у всеозброєнні Божому і отримайте перемогу. «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі».

Впорядкування минулого, спокійний погляд в майбутнє, правильний розподіл даних нам Богом часу і сил сьогодні дає можливість нам особисто, нашим сім’ям щодня жити переможним життям.

Ростислав МУРАХ,
старший пресвітер об’єднання церков ХВЄ Хмельницької області

"Благовісник", 2,2010