Віра та життя

Зелене світло світлофора

Якось, будучи в Донецьку, я підійшов до перехрестя двох вулиць. На одній з них, яку мені треба було перетинати, відбувався жвавий рух, а вулиця праворуч «стояла». Коли загорілося зелене світло для пішоходів, я разом з іншими людьми став переходити вулицю, періодично поглядаючи на світлофор.

Зліва від мене щось неймовірно бурчало, гриміло і загрозливо прогазовувало. Але я не звертав на це особливої уваги. У якусь мить я все ж глянув на «табун» машин, які «стовпилися» біля пішохідної «зебри».

Ось погляд мій упав на величезний чорний джип, який, здавалося, «переминався» з колеса на колесо і був готовий рвонутися вперед усіма своїми «кіньми» під капотом, підминаючи все на своєму шляху. Зазвичай таких автомобільних «хамів» побоюються і намагаються об’їхати стороною. Було трохи незвично, що зараз він був змушений стояти.

А ось стоїть і коптить мікроавтобус із пасажирами, які завжди кудись поспішають і на обличчях яких було чітко написано нетерпіння і досада за чергову затримку.

Останніми помічаю «Жигулі», в поведінці яких можна прочитати послання пішоходам, що як тільки з’явиться жовте світло, то «хто не встиг, той запізнився».

Мимоволі ловлю себе на думці: «Дивись, які страшні машини. А чому це я їх не боюся»? Митєво беру себе в руки і заспокоюю себе тим, що знову кидаю погляд на зелене світло світлофора — єдине, що дає мені рішучість і сміливість спокійно йти далі.

Деякі люди не переходять, а перебігають вулицю, ніби вибачаючись, перед цією залізною «зграєю» за свою невчасну появу на їхньому шляху. Я йду спокійно! Зелене світло світлофора надійно захищає мене від гуркітливого нетерпіння! Зелене світло світлофора — це моя влада пройти куди мені треба на очах «сили»! І я знаю, вони будуть покірно стояти, поки я не пройду.

А чи не так на життєвих дорогах? На них також є світлофори, які дозволяють мені сміливо йти повз страхи. «Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись? Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!.. Коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!» (Пс. 26:1-3).

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ,
Донецька область
www.mihailyunakovsky.ru

"Благовісник", 1, 2011