Віра та життя

Щедрий слуга

Одного разу я стояв перед Господом у молитві з обтяженим безліччю турбот серцем. Я був настільки стомленим, що сльози буквально лилися з моїх очей. І Дух Святий служив мені, але не так, як я думав. Господь ніжно звернув мою увагу на такий уривок з Писання: «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: «Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!» А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку» (2 Кор.9:6-11). Господь сказав, що все, чого я потребую, міститься в цьому уривку.

Я хотів би поділитися з вами деякими дуже важливими уроками, які Дух Святий дав мені тоді.

Бог забезпечив нас усім необхідним для життя та побожності

Коли Бог кличе нас на якусь працю, то Він «має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком» (2 Кор. 9:8). Окрім того, Бог «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас» (Еф. 3:20). Подумайте про те, що тут обіцяно: коли ви нездорові і стомлені, і думаєте, що не можете зрушити ані на крок вперед, Бог може вселити у вас таку бадьорість, що ви будете мати все необхідне — у будь-який час і в будь-якій ситуації! Ця обіцянка містить в собі силу, яка збереже вас від падіння. Я знаю багатьох християн, які надзвичайно бояться впасти і не досягнути мети. Вони бояться, що диявол збирається якимсь чином вловити їх — і цим засмучують Бога!

Немає значення, якою сильною є ваша спокуса чи наскільки ви впали духом через брак сил. Слово Боже каже вам, що Бог «може вас зберегти від упадку і поставити перед Своєю славою непорочними в радості» (Юди 24). Бог ніколи не хотів, щоб ви були духовно вбогими і відчували брак Його запасів, приготовлених для кожного. Навпаки, щедрий служитель насолоджується відкриттям про всі великі запаси, які приготував для нього Бог!

Чому багато християн так легко падають духом, стомлюються і знемагають, роблячи добро? Чому ж так багато віруючих відчувають слабкість, відчай, спустошення і вважають, що більше не мають сил іти далі? Тому, що вони не мають того відкриття, яке Дух Святий дав Павлу та новозаповітним святим — відкриття про всі запаси, які Бог зробив доступними для тих, хто прийме їх вірою! Ми читали про це багато разів, але це залишалося для нас ніби мертвими буквами.

«Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком» (2 Кор.9:8). «Збагачувалися» тут буквально означає «постійно зростали; мали в кінці більше, ніж на початку». Іншими словами, Божа благодать зростає, коли битва стає більш жаркою. Коли ти слабнеш, Його сила приходить ще більше! І коли твоя ноша стає важчою, Його міць і сила відповідно зростають! Однак Бог дає цю силу тільки тим, хто прагне її і використовує! Бог ніколи не покладає ні на кого зі Своїх дітей жодної ноші, не приготувавши запасів для того, щоб дати більш, ніж необхідно, щоб понести її.

Віддавати все, що маємо

Оскільки Бог обіцяв забезпечити нас усім з надлишком, Він чекає від нас, що ми будемо віддавати Йому все, що маємо — від щирого серця! Бог не приймає скупого служіння ні від кого. «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол. 3:23). «Від душі» означає докладаючи всіх своїх зусиль. Павло пише: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:7). Апостол вбачає двояке застосування цього даяння: воно стосується як наших матеріальних пожертвувань, так і віддання нашого життя для Божої праці.

Павло писав, що церква в Македонії буквально благає його дозволити їм зробити збір для бідних та стражденних святих в Єрусалимі. Ці македоняни були настільки віддані Господу, що давали від усієї своєї бідності! В той час вони страждали більше, ніж в Єрусалимі, через війну. Їх економіка була зруйнована, все вийшло з-під контролю. І тим не менше, серед цієї анархії і хаосу, вони давали все, що мали — навіть понад свої можливості — щедро! Павло свід¬чить, що македоняни віддавали набагато більше, ніж гроші, вони «віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої» (2 Кор. 8:5).

Павлу не треба було залякувати цих людей, змушуючи пожертвувати; він не вимагав від них дотримання закону і не впрошував віддавати десятину. Вони були настільки захоплені Ісусом і так покладалися на Його вірність, що давали добровільно, ревно, щедро!

Якщо ви даєте тільки тому, що така заповідь чи завжди розмірковуєте над тим, чи є десятина новозаповітним поняттям, чи це зі Старого Заповіту, то ставлення вашого серця до цього повністю неправильне! Якщо ви віддаєте десять відсотків, тому що цього просить пастор, це також неправильно. Жодне з таких даянь не є даянням від щирого серця! Один чоловік сказав мені: «Після того, як я віддаю свої десять відсотків, рештою можу розпоряджатися, як завгодно, і сподіваюся, що Бог благословить мене, як обіцяв, тому що я віддав свою десятину!» Ні! Багато хто спроможний платити більше, ніж десятину. І Бог хоче, щоб ми давали стільки, скільки можемо. Серед Божого народу немає місця скупості. Покажіть мені християнина, який дає тільки те, що, як він вважає, вимагається від нього — і я покажу вам християнина, який шкодує свій час, енергію і працю для Бога. Якщо ви скупі з Богом, Бог буде скупим з вами. Якщо ви неохоче ходите в церкву — раз на тиждень, з обов’язку — Бог буде обходитися з вами таким же чином, заледве даючи хоча б якесь благословення взагалі.

Якщо ти опускаєш своє пожертвування в кошик і думаєш: «Цим можна було заплатити за бензин, але я маю це віддати», — тоді залиш це при собі! Бог не визнає це! Він хоче, щоб ми віддавали «не в смутку й не з примусу» (2 Кор. 9:7). «Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє» (Пр. 11:24).

Ти можеш сказати: «Я ж дійсно люблю Господа і роблю все, що можу, щоб все віддати Йому. Але моє тіло слабке та змучене! Я стомився — мій дух пригнічений, я просто не в змозі з цим впоратися». Немає жодної емоції, жодного відчаю чи слабкості, яких би не відчував на собі апостол Павло. Послухайте його свідчення: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач; тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині, у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, у холоді та в наготі; переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені» (див. 2 Кор 4:8-10, 7:5, 11:24-27). Та все ж, проходячи через це, Павло мав відкриття про ресурси, доступні для нього. І він знову й знову рвався у бій, тому що черпав з ресурсів свого Небесного Батька (див. 2 Кор. 4:1, 8:10, 6:9-10).

Без нарікання і з радістю

Бог чекає від нас лише життєрадісного служіння — без нарікання і ниття! Якщо ти збираєшся цілком віддатися Господу і Його служінню, ти маєш робити це з радістю. «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:7).

Я запитую тебе: «Чи не стало твоє служіння Господу нудьгою та тягарем для тебе?» Чи не є воно для тебе просто ношею, яка залишає тебе частіше печальним та стомленим? У Книзі Повторення Закону описується жахливе прокляття, яке проказав Бог на тих, хто не буде слухати Його Слова, але замість того зануриться у страх і звернеться до ідолів. Це прокляття включає в себе замішання, нещастя, пригнічений дух, нездійснення сподівань, втрату всієї радості і недостаток у всьому. За що таке жахливе прокляття на Божий народ? «За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього» (5 М. 28:47).

Лише за один день 23 тисячі синів ізраїльських загинуло в пустелі через своє нарікання. Павло назвав їх гріх «випробуванням Христа» і застерігав: «Не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя» (1 Кор.10:9-10).

Ти втратив будь-яку надію? Стомлений, пригнічений та близький до того, щоб здатися? Я пропоную тобі разом зі мною відповісти на такі запитання:
— Чи Слово Боже не обіцяє відповісти на всі твої потреби? Чи не сказав Ісус, що Він ніколи не залишить тебе? Чи не сказав, що Його вухо відкрите до твоїх молитов і що Він виконає бажання твого серця?

— Хіба не сказав Він, що збереже тебе від падіння і поставить бездоганним перед престолом Отця? Чи не казав Він, що буде давати тобі все, чого ти потребуєш кожного часу? Чи не обіцяв Він тобі для посіву Євангелії своє насіння, яке тобі необхідне?

— Чи не більше Він хоче тобі давати, ніж ти готовий прийняти? Чи не більший Він від того, хто у світі? Чи хоче Він зробити для тебе набагато більше, ніж ти просиш і про що думаєш?

— Хіба не благими є Його думки щодо тебе? Чи віддає Він добром тим, хто шукає Його? Чи відомі Йому всі твої шляхи? Чи Його око не над тобою вдень і вночі? Чи не заступається Він за тебе прямо тепер?

— Хіба не готує Він для тебе місце у славі? Чи не гряде на хмарах, щоб забрати Свій народ?

Твоєю відповіддю на все це має бути: «Так, звичайно!»

— І зрештою, чи може будь-хто чи будь-що на небесах чи на землі відлучити нас від любові Божої у Христі Ісусі? — Ні! Ніколи!

Я називаю це — щедрий Спаситель! І всі ці невичерпні ресурси Він зберігає для нас, «щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку» (2 Кор.9:11).

Девід ВІЛКЕРСОН

"Благовісник", 1,2010