Віра та життя

Подорож зруйнованими фортецями

Мій дім — моя фортеця. Так кажуть. Це звучить по-особливому: втішає, заспокоює. Але зауважте одну річ: наскільки популярними зараз стали подорожі зруйнованими фортецями?

Якщо говорити про сім’ї, не обов’язково про розлучені, помітно, що дуже багато із них подібні до зруйнованих фортець.

Наприклад, є фортеці, зруйновані часом. Вони всі подібні — те, чим вони відрізнялись одна від одної, стер час. У сім’ях теж буває так: кожен виглядає як окрема вежа або частина фундаменту, які не поєднані між собою мурами стін. І як вони колись були одним цілим — зрозуміло лише археологам. Якщо ви втратили той час, коли можна було без стуку зайти у завжди відчинені двері кімнати своєї дитини, але ви не заходили туди, не дивуйтесь тому, що вони тепер зачинені навіть тоді, коли ви стукаєте двічі. Якщо дім зруйнований часом, тим часом, якого його мешканці ніколи один одному не дарували, — у ньому живуть люди, які вже давно перестали розуміти один одного. Як можуть вони дати відповідь хоча б на один із викликів ворога?

Є фортеці, у яких не було героїв. Ніхто не прийшов захищати їхні мури, коли ворог стояв під ними. Героїзм — це не дещо із забутих древньогрецьких епосів, це — будні сім’ї, яка є міцною фортецею. Тато і мама, які є прикладом мужності та жіночності, мудрості та жертовності, рішучості та безкомпромісності у питаннях совісті та правди завжди знайдуть захоплення у дитячих очах. Якщо ви хочете захистити свою дитину від негативного впливу суспільства, вам доведеться скласти конкуренцію популярним героям цього суспільства — його суперменам та бетменам, бондам і сучасним попелюшкам.

Є фортеці, збудовані для краси, а не для оборони. Їхні мури вимощені із найдорожчого каменю. Але вони не міцні. Так само й сім’ї, де все робиться напоказ, але в той же час нікого не цікавлять реальні, «негарні» проблеми, — незахищені. Діти відчувають, коли їхній внутрішній світ непотрібний, і не підуть зі своєю проблемою до батьків, а закриються у собі. А проблема буде рости, рости, допоки не проб’є спочатку тріщину, а потім і діру у гарних стінах муру.

Є фортеці, які зруйнувала безпечність. Вони не пильнували ворога, їхні вартові спали на своїх постах, їхні ворота були завжди відчинені. А тепер від їхньої слави лишилась руїна. Наш обов’язок у сім’ях — пильнувати ворогів своїх дітей, слідкувати за тим, у якій компанії вони спілкуються, де і з ким проводять свій час, що роблять, коли їм самотньо, як вирішують свої проблеми. Наркотики, алкоголь і погані компанії вартовий, який не спить на посту, побачить здаля. І займе оборонну позицію.

Є фортеці, будівничі яких нічого не тямили у будуванні фортець. І є сім’ї, у яких батьки нічого не знають про те, як виховувати своїх дітей, як оборонити їх від негативного впливу суспільства. Їм виховання здається чимось на зразок вирощування овочів: поливай, прополюй час від часу, і в пору збору урожаю твій буде не гірший, як у людей. Ці сім’ї рухаються на автопілоті. І ніхто не скаже, чи зможе цей автопілот зробити вдалу посадку під час бурі.

Те, як багато сьогодні зруйнованих фортець, свідчить, що сім’я не завжди спроможна захистити дітей перед викликами часу. Чому батьки не мають що сказати своїм підліткам, коли знаходять у їхніх рюкзаках цигарки та презервативи? Чому не знають, з ким і про що вони вже другу годину поспіль говорять по мобільному? І що о другій годині ночі шукають в інтернеті? Чому стіни дому, в якому діти намагаються знайти безпечний закуток для себе, продуваються із зовні вітрами, і постійні протяги видувають із нього рештки тепла?

«Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому».
Колись Ісус Христос сказав: «Кожен, хто слухає Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася і на дім отой кинулась, — та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає Моїх слів та їх не виконує, – подібний до чоловіка необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, – і він упав. І велика була та руїна його!» (Мт. 7:24-27)

Окрім того, що важливо правильно вибрати, на чому будувати свій дім, свою фортецю, задумайтесь і над тим, на чому будувати своє життя. Своє власне, окреме, доросле. Ви хочете впливати на своїх дітей? А хто впливає на вас? Що впливає на ваші рішення? Може, це якісь, сформовані вами ще в запалі юності принципи? Ваші бажання та мрії? Відчуття, емоції, інтуїція? А може, це східний гороскоп чи програма телепередач на тиждень? І якщо ваш світогляд формують ті самі ЗМІ, від яких ви так відганяєте своїх дітей, а цілі задає реклама («будь успішним!», «будь щасливим!», «будь привабливим!»), задумайтесь про те, чи надійні ці основи. Роздивіться по сторонах, куди та кудою ви йдете, чи безпечна ваша дорога — адже по ваших слідах ідуть!

Яна СИНЮК,
м. Луцьк

"Благовісник", 1,2010