Віра та життя

Плід життя

Ніхто з нас, кидаючи навесні в землю насіння, не думав про те, що не отримає жодного плоду. Сіючи щось, ми завжди надіємося на відповідний плід. Бог також чекає плоду від нас. Але в Нього, як і в нас, є певні сезони і певні умови для плодоношення. І незалежно від того, знаємо ми про це, чи ні, подобається нам це чи не подобається, погоджуємося ми з ними чи не погоджуємося, якщо ми будемо порушувати закони, встановлені Богом, то ніколи не принесемо плоду.

Я думаю, що кожен з нас у своєму житті хотів би зростити плід. Не думаю, що хтось хотів би в кінці свого життя сказати: «Моє життя було марним. Воно було безплідним, безкорисним. І взагалі ці дні свого життя на землі я провів намарно». Я переконаний, що кожен з нас має на меті набути щось, що залишилося б вічно і що ми могли б передати у спадок. Це те, над чим працюємо, те, у що вкладаємо сили, те, чим живемо, те, що болить нам і що вирощене нами. Я думаю, усім нам хотілося б в кінці життя сказати, як апостол Павло: «Я свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности» (2 Тим. 4:7-8). Дуже важливо набути нагороду не лише на цій землі, а й у вічності. І я впевнений, що кожна людина, яка повірила в Господа і відкрила своє серце для Нього, хотіла б принести такий плід Господу.

Цікавий факт: Ісус використовує принцип сіяння і жнив щодо людей. «І багато навчав Він їх притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро» (Мт. 13:3-8).

Тут Ісус говорить про чотири категорії людей, які по-різному приймають Слово Боже, а від цього залежить їхня плодовитість. За Його словами, лише одна з цих категорій здатна приймати, використовувати це Слово і зрощувати плоди у своєму житті.

Один читає Слово Боже, бо так треба, інший — для розширення кругозору. Інший зробив своє серце настільки жорстоким, що Слово Боже, яке потрапляє в його серце, не приносить жодного плоду, бо людина не хоче змінюватися. Уявіть таку картину: ми зібралися в церкві навесні і сказали: «Боже, хай виросте все найкраще на наших ділянках. А ми, Боже, будемо лише поклонятися Тобі і славити Тебе! А насіння хай саме посіється і виростає». Що б ми зібрали восени? Нічого! Ми б злякалися своєї ділянки. І я думаю, що ми б видавалися усім смішними, якби казали: «Як так, Боже, я ж молився, я ж довіряв Тобі!» Але цього мало. Ми не трудилися, не сіяли, не турбувалися. А отже, й плоду не буде. Для того, щоб був плід треба підготувати ґрунт, винести каміння, вчасно посіяти насіння, доглядати за сходами, прополювати. Тобто докладати багато зусиль, щоб отримати плід.

Що таке ґрунт при дорозі? Це кам’яний ґрунт в моєму житті, над яким я не працював. Він затвердів, затоптався і не здатний приймати зерно — Слово Боже в життя. І тоді приходить диявол і нашіптує: «Дивись: ти ж молишся, читаєш Слово, але що ти маєш? Нічого!» І він починає викрадати те добре, посіяне Богом у твоєму серці. Кам’янистим ґрунтом можуть бути образи, непрощення, впертість та інше. Це призводить до того, що ми думаємо лише про себе, перестаємо бути чуйними й уважними до інших і не помічаємо їхніх проблем. Таке зосередження на собі не може зробити тебе м’яким, здатним стати благословенням для інших, бо ти став егоїстом. Тому коли ти приходиш в церкву і слухаєш Слово Боже — воно не діє у твоєму житті, оскільки не приймаєш його. Часто, приходячи до Бога, ми хочемо, щоб Він давав нам те, що ми хочемо і діяв так, як хочемо ми і як вважаємо кращим для себе. Але якщо ми такі мудрі й суверенні, то для чого нам потрібен Бог? Бога змінити неможливо, Він не змінюється. Ми ж маємо змінюватися і вдосконалюватися. Тому, щоб зростити плід у своєму житті, нам доведеться переглянути свої плани та мрії, розчистити дороги, прокопати всі твердині — доведеться працювати над собою.
«А посіяне на кам’янистому ґрунті — це той, хто слухає слово і з радістю зараз приймає його, але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується».

На перший погляд, нам дуже подобаються ці люди. Вони завжди радо приймають те, що їм кажуть. Вони ходять з якимись книжечками, касетами і дисками. Вони шукають якихось сенсацій, якогось особливого переживання. Здається, що ці люди горять для Бога, бажають змінюватися. І мимоволі приходиш до хибної думки: «Оце посвячення! Оце плід!» Але коли більш пильно подивишся на їхнє життя, то помічаєш, що попри те, що вони вже перечитали всі книги, передивилися і переслухали всі диски, перепробували різні духовні вчення та практики, знають усіх великих проповідників, усіх великих учителів, але нічого в їхньому житті не змінилося. Чому? Бо вони не вкорінені в Бозі, а тому непостійні. І їхнє життя проходить так: хтось їм пропонує, наприклад, якусь касету; вони слухають і захоплено кажуть: «О, клас, тепер я молюся по три години щоранку!» Потім хтось їм каже: «Та що там це, я знайшов такого проповідника, який вчить, що не треба ходити на роботу. По шість годин треба молитися!» І ці люди біжать вже за новим вченням і зрештою залишаються красивим, але порожнім звуком. Вони не вкорінені, а тому не плодоносять. Це нестабільні люди, бо ними керують емоції.

Так є в твоєму житті? Знаєш чому? Тому що твої емоції ніколи не заглиблювалися в ґрунт Слова Божого. А тільки це зможе зробити тебе постійним, твердим, здатним при будь-яких обставинах не коливатися, а стояти твердо. Тому на тебе будь-яка людина може мати вплив. Ти можеш блукати з церкви в церкву, зі служіння в служіння, із конференції на конференцію, але не вкорінюєшся тільки тому, що не хочеш працювати. Можливо, й людям здається, що ти ревний, що ти шукаєш Бога. Але насправді це лише поверхневі враження. Те, що ти був у дачному містечку чи ходив по чужих полях, ще не означає, що ти зробив щось конкретне на своїй діляночці. Можливо, ти скажеш, що переймав знання інших, вивчав їхній досвід. Але де твої власні плоди?

Для того, щоб отримати плоди, треба бути наполегливим і постійним. Треба мати старання й терпіння. Добре, коли є бажання працювати. Але працювати треба навіть тоді, коли цього бажання немає. Тут не йдеться про захоплення, натхнення, а про обов’язок та відповідальність.

«А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду».

Дивний випадок: одна людина нічого не робить — і не має плоду, інша ж все життя пропрацювала — і також залишається безплідною. Ця категорія людей — це трудівники, але вони також перебувають в омані. Вони чують Слово Боже, але життєві турботи і мрії про те матеріальне багатство, яке їм ще треба набути, заглушають слово. Це категорія людей, яка рідко буває на служіннях, не бере участі в церковних заходах і сама не виконує жодного служіння в церкві. Ці люди постійно вирішують якісь питання. Не раз я запитую їх: «Чому вас не було на служіннях?» І на це мені відповідають: «Ми читаємо, ми молимося, ми віримо, але…» (і наводять цілий список невідкладних справ). Їх розум сповнений марнотним бажанням у будь-який спосіб збагатитися. Таким чином вони потрапляють у категорію людей, які непридатні для Царства Божого. І результатом такого життя є розчарування, бо ж усіх грошей не заробиш, усієї роботи не зробиш. А що будеш мати в кінці життя? З чим постанеш перед Богом? Плоду ж немає! Лише тернина довкола — суха й колюча. І через це ти нездатний чути те, що тобі кажуть, а можеш лише ображатися і виправдовувати себе. Але одного разу ти маєш відповісти перед Богом, чому тебе не було на служіннях. Чому ти нічого не зробив для Господа? Він знає це, знає глибини твого серця, і ти не зможеш виправдатися перед Ним, коли Він скаже: «Відійди від мене, Я ніколи не знав тебе!»

«А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить...».

Тут нічого не сказано про дороги, про каміння чи терни. Тому що ці люди докладали зусилля. Там, де була дорога, вони орали, каміння — вибирали, а тернину та бур’яни — виполювали, викорінювали. Вони готували ґрунт, важко працюючи. Якщо ми вважаємо, що це люди, які не зазнають жодних спокус, то ми дуже помиляємося. Це категорія людей, які пильнують, які роблять усе так, як хоче від них Бог. Вони будують свої взаємостосунки з Богом, у сім’ї, у церкві, у бізнесі.

Чому ці люди плодовиті? Тому що вони слухають слово і його розуміють! Найлегше сказати: «Я цього не розумію!» Одного разу до мене підійшов лідер домашньої групи і розповів, що до них на домашні служіння приходить сестра, яка в Господі набагато довше, ніж цей брат. І вона ставить такі запитання, які сприяють «суєті розуму». Ці люди дуже схожі мені на тих, які неправі, але наймають адвоката, що виправдовує їх на суді, спотворюючи правосуддя. Ці люди не пізнали правди Божої, не доклали зусиль, щоб зрозуміти її. Тому правда Божа їм незрозуміла. Не тому, що вона складна, а тому, що вони хочуть спотворити правосуддя, щоб виправдати себе. Така лукава людина ніколи не зможе вповні сприйняти і зрозуміти Божого Слова, а тому не зможе плодоносити.

Ви хотіли б постати перед Богом з плодами? Працюйте, докладайте зусилля у пізнанні Слова Божого, заглиблюйтеся в нього. Працюйте над собою, досягаючи стану, що відповідає стандартам Божим, записаним у Його Слові. У житті кожного з нас було щось таке, що важко викорінювалося. Прийшовши в церкву, ми не відразу стали вільними, спокійними, врівноваженими, радісними. Є люди, яким те чи інше вдається швидше й легше. Є такі, які докладають неймовірно багато зусиль, щоб отримати той чи інший плід у своєму житті.

Той, хто спотворює правосуддя, каже: «Та скільки вже можна молитися! Я весь час молюся-молюся! А що змінюється в моєму житті?!» Ти нечесний. Досліди своє життя більш пильно. Чесно досліди, скільки ти трудився над собою, скільки молився, скільки поливав, скільки каміння виніс, скільки бур’янів виполов? Пригадай Мойсея, який молився до Бога з піднятими руками, — тоді ізраїльтяни перемагали, коли ж він стомлювався і опускав руки — перемогу здобували вороги. Сил уже не було. Але поряд виявилися Хур і Аарон, які підтримували руки Мойсея. У твоєму житті також обов’язково буде мить, коли ти потребуватимеш чиєїсь підтримки в молитві, хтось муситиме стояти біля тебе і підтримувати тебе, щоб руки твої не опускалися. Тоді перемога прийде в твоє життя. Але для цього тобі потрібні брати і сестри, потрібна Церква.

Отже, якщо ти слухаєш Слово і розумієш його, якщо воно зрощує в тобі справжні плоди, то ти належиш до четвертої категорії людей. Але це ще не кінець. Попереду тебе чекає постійна переплавка, постійне проходження через палючий вогонь, що дасть змогу відділити всі домішки і отримати чисте золото — досконалий плід у твоєму житті. Тебе чекає вогонь. Це потрібно не для того, щоб убити тебе, знищити, а для того, щоб уберегти від майбутнього гніву, щоб ти встояв, коли Він прийде, щоб Ти з радістю чекав Його приходу. І тоді в повноті побачив той плід, над яким працював ти і який у тобі виростив Господь.

Едуард ГРАБОВЕНКО,
начальствуючий єпископ Російської Церкви ХВЄ,
"Благовісник", 3,2010