Віра та життя

Піна

Пам’ятаю, як одного разу я одержала з Росії (з дому) посилку з варенням. Для зручності його перелили в літрову пластикову пляшку. Вийнявши її з коробки, я відразу ж відчула проблему — пляшка була настільки твердою і роздутою, наче зроблена не з пластику, а з металу.

Розуміючи, що варення, яке забродило, почне лізти через край, я поставила пляшку в глибокий тазик. Але як тільки я зворушила кришку, трапився справжнісінький бабах! Стіни і стеля моєї чистенької кухні вкрилися ягідними візерунками, а варення все лізло і лізло з пляшки. Оце була справжня казка про горщик, який сам варив кашу! У результаті кілька тазів були заповнені до країв збуреною піною, що текла, немов лава.
Єдине, що я могла зробити — це те, що зазвичай і робиться в таких ситуаціях: варення знову потрапило на вогонь. Після кипіння від рясної запашної маси залишилося лише з півлітра солодкої смакоти (інші півлітра висіли в розмазаному пінному вигляді на стелі, стінах і на моєму одязі).

Зіпсованих стін було дуже шкода, зате я придбала неймовірно цінний урок, який навчив мене розбиратися в... людських серцях.

Пляшка — серце. Визначити жорстокосердість людини дуже просто, достатньо лише трішки «натиснути». Людина з м’яким серцем легко переживе такий натиск і навіть не помітить його. А от для гордовитого серця це буде вкрай важке завдання: все його нутро так і полізе назовні своїм «Я». Перш ніж захочете «розкрити» таку людину, подумайте, а чи готові ви до передбачуваного вибуху? Можливо, в результаті всі довкола будуть «вимазані» так, що «відмитися» потім буде вкрай складно. Так що, зустрівши людину з дуже роздутим серцем, краще постарайтеся дотриматися заходів безпеки, зберігаючи певну дистанцію.
Піна — «понти». Так-так, тільки згорділе та бунтівне людське «его» здатне працювати як той самий скажений горщик каші. За всім цим самохвальством ніколи не дізнаєшся справжньої правди. Буває, що під величезною кількістю надутих будинків, машин і розповідями про багатонульові цифри ховається звичайний... банкрут.

Тому Господь не вимірює нас об’ємом, але ВАГОЮ! Пам’ятаєте знамениту фразу: «Мене, мене, текел, упарсін» (Дан.5: 25), у якій слово «Текел» означало: «Ти зважений на вазі, і знайдений дуже легким» (Дан.5: 27)?

Легким! І це незважаючи на те, що цар Валтасар, до якого були звернені ці слова, мав просто величезний об’єм! (Згадайте, як він вихвалявся перед вельможами, виставляючи спочатку своїх незліченних дружин і наложниць, а потім, дійшов до золота і срібла, вивезеного з Єрусалимського храму!) Але все це було не більше, ніж піна, за якою ховався боягузливий і не дуже розумний халдей-алкоголік (насправді в цій історії він робив тільки те, що пив, тупів і тремтів від страху).

Вогонь — випробування. На жаль, але часто тільки вогонь випробувань і труднощів здатний вгамувати людей, повернувши їхнім серцям справжній об’єм. Не варто забувати історії, що трапилася з Навуходоносором, батьком Валтасара. «А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього. І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче» (Дан. 5:20,21).

Лідери, які не пройшли «термообробки», насамкінець «скисають». І справа тут зовсім не у випробуваннях і не в людських «понтах», а в тому, що Божа воля для нас — це м’яке та смиренне серце, наповнене дорогоцінною вірою, а не піною власного «его»…

Світлана АНДРЕЙЧЕНКО,
Монголія
www.missiana.livejournal.com

"Благовісник", 4,2010