Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Віра та життя

Потворна релiгiя

«І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним» (Мт. 20:34).

Це стається в бізнесі, коли ви виробляєте продукцію, яку ніхто не купує.

Це стається в політиці, коли утворюються відділи та комісії, які нікому не потрібні.

Це стається в медицині, коли відкриття робляться ради відкриттів, а не для того, щоб допомогти людям.

Це стається в освіті, коли вашою метою стають вчені ступені, а не знання.

А ще це сталося по дорозі в Єрусалим, коли учні Христа не захотіли пускати сліпих до Ісуса.

Євангеліст Матвій не оповідає нам, чому люди не хотіли пускати їх до Христа, але нам легко самим здогадатися про це. Вони хотіли захистити Ісуса. Він же був дуже зайнятий — Його чекали великі справи! На карту поставлене майбутнє Ізраїлю, і Христу треба зіграти в цьому всьому ключову роль. У Нього просто немає часу на всіх убогих, що сидять на узбіччі. Такі справи так просто не робляться: поговоріть спочатку з Натанаїлом, який переговорить з Іваном, той, у свою чергу, замовить словечко перед Петром, а той уже вирішить, чи варте їхнє прохання того, щоб турбувати Господа.

Та, незважаючи на те, що учні цілком щиро вважали так, вони були неправі. Так само, як неправі й ми, коли думаємо, що Бог надто зайнятий, щоб приділяти увагу маленьким людям. Чи що Він надто великий формаліст, щоб чути прохання, висловлені без належного етикету. Коли люди, які перебувають із Христом, забороняють іншим приходити до Нього, християнство перетворюється на порожню релігію без змісту.

Потворну релігію.

Недавно мені зателефонував один чоловік, який слухає мої радіопередачі. Він виріс у сім’ї, де всі були невіруючими, однак на роботі у нього двоє співпрацівників-християн, які належать до різних деномінацій. Я здивувався, що він зателефонував мені, незважаючи на те, що працює пліч-о-пліч з християнами. На що він відповів: «Один каже одне, а другий — інше. А я просто хочу дізнатися, як мені повірити в Ісуса».

Це відбувається в наші дні.

Це стається тоді, коли церква приділяє обговоренню того, як має виглядати храм, більше часу, ніж турботі про малозабезпечених. Це стається тоді, коли кращі церковні уми зайняті дріб’язковим обговоренням неістотних розбіжностей, замість того, щоб роздумувати про високі істини. Це стається тоді, коли церква стає відомою завдяки своїй позиції з того чи іншого питання, а не завдяки своїй вірі в Бога.
Це стається в наші дні. Це відбулося й тоді.

Як бачите, на думку тих, хто стояв найближче до Ісуса, ці сліпці не мали жодного права відволікати Господа. Він же йшов у Єрусалим! Син Людський мав заснувати там Своє Царство! У Нього просто немає часу на те, щоб вислуховувати різних там сліпих прохачів, які сидять на обочині.

Тому-то й сліпим було сказано, щоб вони замовкли.

Вони просто нестерпні, ці вбогі. Погляньте, як вони одягнені! А як вони поводяться?! Як вони кричать! Звичайно ж, у Христа є важливіші справи, ніж звертати увагу на них.

Але Сам Христос думав по-іншому. Він, змилосердившись, торкнувся до їхніх очей, і одразу ж очі їхні прозріли. Христос чує їх, незважаючи на гамір натовпу, який оточує Його. А з усього цього натовпу тільки сліпі по-справжньому бачать Ісуса.

Бог завжди чує тих, хто шукає Його.

Ось ще один приклад. Це сталося за декілька століть до входу Христа в Єрусалим. Ізраїльський цар Єзекія, ініціатор духовного відродження серед свого народу, закликав людей залишити поганських богів і звернутися до істинного Бога. Він запросив усіх у Єрусалим для того, щоб відсвяткувати Пасху, але стикнувся з двома проблемами.

По-перше, ізраїльтяни так давно не святкували Пасху, що серед них не знайшлося нікого, хто був би очищеним із дотриманням всіх необхідних обрядів. Жоден із них не був готовий до святкування Пасхи. Навіть священики осквернили себе ідолослужінням і не очистилися.

По-друге, Бог звелів, щоб Пасху святкували в чотирнадцятий день першого місяця. До того часу, як Єзекія зміг зібрати людей, настав другий місяць.

Таким чином Пасха святкувалася б на місяць пізніше, а люди, які брали участь у святкуванні, були нечистими.

Єзекія почав благати Господа: «Добрий Господь простить кожному, хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині».
От у чому полягало питання: як вчинить Бог, коли люди роблять щось із чистими намірами, але недосконало?

«І послухав Господь Єзекію, і простив народ». Вірне серце в поєднанні з недосконало виконаним обрядом краще, ніж невірне серце в поєднанні з ідеально звершеним обрядом.

Хтось із читачів, можливо, зараз хмуриться: «Стривай, Максе! Ти що ж хочеш сказати, що неважливо, як саме ми приходимо до Бога? Ти стверджуєш, що значення має лиш те, чому ми звертаємося до Нього, а як ми це робимо — неважливо?»

Ні, я говорю не про це (хоча й вдячний вам за запитання). Найкраще, коли ми приходимо до Бога з правильними мотивами і правильним шляхом. Іноді нам вдається досягнути цього. Іноді слова нашої молитви такі ж чудові, як і мотиви, з якими ми молимося. Іноді ми виконуємо церковні гімни так само красиво, як твердо віримо в те, про що співаємо.

Іноді ми поклоняємося Богу настільки ж красиво, як і щиро.

Але часто буває не так. Часто ми заїкаємося і не можемо знайти потрібних слів. Часто музика, яку ми виконуємо, вкрай далека від досконалості. Часто наше поклоніння виходить менш величним і красивим, ніж ми цього хотіли б. Часто ми кличемо Бога так само грубо й невигадливо, як кликали Його ті сліпі на обочині дороги.

«Господи, поможи нам!»

І сліпі, і Єзекія — всі старалися як могли, докладаючи до цього всі свої сили — і цього було достатньо. «Ви шукатимете Мене, — сказав Бог. — І коли ви робитимете це від щирого серця, то знайдете Мене! Я Сам відкриюся вам».

Що за дивна обітниця! І на прикладі сліпих ми бачимо, що Бог дотримується Свого слова.

Макс ЛУКАДО

"Благовісник", 4,2010

Українська християнська поезія