Віра та життя

Криза керівництва церкви

Однією з ознак останнього часу, за словами апостола Павла, буде те, що віруючі «за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували». Іншими словами, лідерами Церкви будуть такі особи, які подобатимуться членам громади. Це призведе до того, що служителі Церкви стануть залежними від думки прихожан, їхніми заручниками. З іншого боку, коли пастор у результаті догоджання слухачам стане улюбленцем публіки, він може легко зробити наступний крок у напрямку відходу від Священного Писання — стати абсолютним авторитетом, носієм абсолютної істини, непогрішимим «помазаником», а то й диктатором. І коли з’являється якась проблема, коли явний гріх оволодіває таким служителем, його майже неможливо усунути, бо на захист піднімається обманута паства, для якої він своєрідний кумир. Хоча ці дві проблеми стосовно служителів Церкви були й раніше, особливо гостро вони постали в наш час, який Біблія називає останнім.

Якщо ми сьогодні й потребуємо чогось, то це лідерів, які готові твердо стояти на своїх позиціях і робити все необхідне, незважаючи на те, чи це відповідає політичному настрою цього дня чи ні. Непохитні й мужні лідери сьогодні є рідкістю як у Церкві, так і у світі.

Ми живемо в такий час, коли люди бояться образити один одного, бояться приймати доленосні рішення або робити щось таке, через що вони можуть втратити роботу. Саме це властиво політикам західних країн, таких як США. Переважно ніхто не хоче керувати, бо ніхто не хоче нікого образити.
Кожен, хто стає лідером, намагається ходити ніби по склу, бажаючи всім сподобатися. Такі лідери прагнуть дружити з народом. Але це неможливо! Ви не можете подобатися всім, не всі будуть цінувати вами, не всі будуть погоджуватися з вами. Коли ви намагатиметеся всім догодити, то врешті-решт не догодите нікому і тим більше Богові.

Що буде коли ви приймете рішення, яке може когось образити? Що коли ви зробите заяву, яка політично некоректна? Що коли ви розгнівите групу людей, інтереси яких відрізняються від ваших, і на наступних виборах вони будуть проти вашого переобрання? Що коли?.. Що коли?… Що коли!!! Цими, так званими, політичними лідерами настільки керує страх перед людьми, що їхня лідерська робота паралізована з самого початку.

Оскільки ніхто не хоче виглядати фанатиком чи образити представників так званих сексуальних меншин, які дуже впливають на політичних діячів, то обрані посадовці втрачають здатність керувати.

Це не лідери. Це політики.

Сьогодні ми є свідками кризи керівництва — особливо в Сполучених Штатах Америки, а криза керівництва національного масштабу починається з кризи керівництва на рівні сім’ї і визначається спектром взаємостосунків у суспільстві загалом.

Чоловіки не хочуть керувати, тому що бояться образити дружину чи втратити її. Батьки і матері не вимагають від дітей дисципліни, тому що бояться обвинувачень у жорстокому поводженні з дітьми. Роботодавці не наймають на роботу висококваліфіковану білу людину, тому що коли в тому разі відмовлять чорношкірому, їх можуть назвати расистами.

Шкільні вчителі не хочуть карати учнів за проступки в класі, тому що хтось може заявити, що вони порушують права учнів. Замість того, щоб навчати, що дошлюбні стосунки є гріхом, і цим висловити думку, яка протирічить думці деяких нерелігійних організацій, старшокласникам видають презервативи. Діти зараз мають право вимагати розлучення батьків, коли їм не подобається той порядок, який є в сім’ї.

Така ж криза, яка є в політичних колах, спостерігається в Церкві. Як і люди світу, віруючі бояться займати тверду позицію з якихось питань через страх когось образити. У результаті — цілі церкви і навіть їх лідери з терпимістю ставляться до явищ, які взагалі не повинні бути серед віруючих!

Пастори бояться людей з церковної ради; бояться сказати диякону, що він повинен змінити стиль роботи; бояться якось зачепити почуття членів церкви, бо вони можуть піти з церкви і не давати грошей і т.і. Звичайно, це стосується не всіх пасторів, але багатьох.

Якщо вас хвилює думка людей, то люди будуть керувати вашими рішеннями. Коли ж, з іншого боку, ви боїтеся святого Бога, перед Яким колись будете стояти, то страх Господній контролюватиме ваші дії і визначатиме ваші рішення.
Я знаю, як навчати того, що може бути непопулярним серед інших служителів. Я знаю, що таке страх перед думкою інших людей; боязнь того, що від вас відвернуться інші, тому що ви стали на позицію, яку ніхто більше відстоювати не хоче, чи проповідуєте те, що не відповідає популярним доктринам дня.

Дивно, але кожна людина впевнена, що її думка єдино правильна або почута від Господа! Але ось в чому проблема: коли церква нараховує чотириста членів, кожен з яких має власну думку і впевнений у її правильності й у тому, що вона від Бога, то незалежно від того, яке саме рішення прийме пастор, когось-таки воно все одно зачепить! Цьому чоловіку Божому не обминути неприємностей!
Напевне, йому варто робити те, що наказує йому Бог, тому що в будь-якому разі він не зможе догодити всім людям у своєму зібранні! Любіть їх і прислуховуйтесь до них, якщо хочете, але завжди залишайтеся їхнім лідером. Саме цього вони від вас чекають.

Коли лідер не займає певної позиції, то людям важко іти за ним. Але істина полягає в тому, що навіть коли вони не погоджуються з вашими вказівками, але ви, як лідер, ведете їх впевнено і сміливо, то вони йтимуть за вами, поважаючи вашу готовність займати тверду позицію!

Рік РЕНЕР

"Благовісник", 4,2009